"Намагалися не дивитися на тіла вбитих на вулицях": переселенці із захопленого Ізюму розповіли про терор окупантів
У місті Ізюм на Харківщині, яке 2 квітня окупували російські війська, трупи розстріляних ними людей тижнями залишалися лежати на вулицях. Місцеві ж намагалися не дивитись на той жах – вони не могли навіть поховати мертвих, оскільки це також було рівносильно загибелі.
Про це у коментарях ВВС розповіла 52-річна Олена, яка втекла з донькою. А її землячка Катерина зазначила, що у майже неіснуючому місті залишилася мама, якій загарбники, як і іншим мешканцям, заборонили виходити з будинків.
Ховалися у підвалах і готували їжу на багатті
Після двох місяців життя у підвалі дитячого садка на шляху до безпеки Олена з донькою провели ще два нервові дні серед 20 людей у колоні автомобілів, які прямували за організованим волонтерами маршрутом.
"Весь цей час ми молилися", – зізналася жінка, згадуючи, як вони проїжджали через численні російські блокпости.
Коли ворожі солдати питали їх, куди вони їдуть, група переконувала, що прямує до РФ. На одному блокпосту росіяни переглянули телефон доньки Олени й розлютилися, побачивши повідомлення друзям про ситуацію в Ізюмі.
На щастя, родина вдало дісталася Полтави. Але жінка каже, що почувалася так, ніби втратила все, і не може забути той жах, через який вона пройшла у своєму рідному місті після початку війни.
"Трупи тижнями лежали на вулицях. Ми намагалися не дивитися на них, щоб зберегти розум. Не могли ховати мертвих, бо це теж було рівносильно загибелі. Обстріли були без перерви", – розповіла Олена.
Вона й інші прямо в підвалі готували їжу на багатті та харчувалися овочами, зібраними зі своїх городів. До укриття кожен приносив усе, що в нього було, люди ділилися їжею – і це допомагало їм не втрачати надію.
Вона додала, що російські війська грабували у будинках все, в тому числі й білизну. Окупанти роз'їжджали містом на викрадених авто із намальованими на них літерами Z.
"Вони були озброєні і часто сильно п'яні. Було дуже страшно, коли твоєю вулицею їхав БТР і в ньому сиділи солдати з автоматами. Ми намагалися сховатися", – зазначила Олена.
Місто знищено на 80%
Розташований на південний схід від Харкова Ізюм відомий як ворота до Донбасу. Він оточений лісами та річками, які роблять його природною фортецею. А в межах міста розташована гора Кременець заввишки 218 м над рівнем моря.
"Той, хто контролює цю гору, має значну військову перевагу", – сказав чиновник Ізюмської міськради Максим Стрельник.
Зазначається, що все це зробило Ізюм "важливим трофеєм", і незабаром після вторгнення військ РФ він зазнав сильних бомбардувань. На початку квітня військові путінської армії захопили місто і відтоді окупували його.
Нині там зруйновано 80% інфраструктури. Водночас, за словами Стрельника, в Ізюмі залишається від 10 до 15 тис. мирних жителів – без води, електрики, газу, опалення.
"Неможливо оцінити, скільки постраждалих у місті. Медичних установ та похоронних служб там немає. Ховати загиблих біля будинків та у міських парках стало жахливою реальністю", – сказав він.
"Ми жили в раю"
Серед тих, хто залишився в пастці в Ізюмі, була матір жительки міста Катерини. Сама жінка втекла з чоловіком і двома дітьми ще на початку березня.
"Вона дзвонить мені час від часу – іноді раз на тиждень. Навіть зараз, коли я в безпеці, не можу почуватися на 100% добре, тому що моя мама залишилася в неіснуючому місті", – зізналася вона.
За її словами, на той час, коли вона вибралася, було вже надто пізно для її матері, яка жила в тій частині Ізюма, що тоді вже була окупована росіянами. Ті заборонили їй виходити з дому.
Власна втеча Катерини була болісним досвідом. Сім'я разом ховалася у підвалі протягом семи днів, коли всього за 500 м від їхнього будинку впала російська бомба.
"Земля почала сипатися зі стелі. Тоді я зрозуміла, що наш підвал не витримає бомб", – зазначила мешканка Ізюма.
У неї та її сім'ї було лише 15 хвилин, щоб підготуватися до від'їзду. Брали дуже мало – тільки дитячі речі. Навіть домашніх тварин їм довелося залишити. Коли тікали, чули, як над їхніми головами рвуться снаряди, і тепер вони не можуть позбутися від цих звуків у голові.
Після евакуації і Катерина, і Олена вважають, що їм пощастило, що вони вчасно змогли втекти з Ізюма. Але їхні спогади про життя у мирний час не дають спокою.
Катерина пам'ятає місце, де, за її словами, було все необхідне, зокрема дитячі парки.
"Це було так мило, так затишно, як маленька пухнаста подушка, ніби твоя мама обіймає тебе", – наголосила вона.
Олена ж нудьгує за тими часами, коли разом із онукою садила квіти в саду.
"Ми не розуміли, що були щасливі. Тепер я розумію, що жила в раю", – каже вона.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
українські військові показали життя у селах на Ізюмському напрямку, які намагаються захопити російські окупанти. Там на вулицях лежать убиті й контужені тварини, житлові будинки та школи зруйновано.
У Генштабі ЗСУ зазначають, що нині війська РФ намагаються продовжити наступ на Ізюм – Барвінкове – Ізюм – Слов’янськ. Загарбники передислоковуються і стягують озброєння.