Блог | Нас ніхто не збирається міняти. Готуймося воювати ще невизначений час

Міністр оборони прокоментував петицію Artem Chapeye щодо можливості демобілізації тих, хто відслужив уже рік.

Головний аргумент проти - це те, що треба буде звільнити мільйон нібито навчених людей і навчити інший мільйон.

Міністр абсолютно має рацію, навчити ще один мільйон військовослужбовців неможливо. Бо уже існуючий на папері мільйон толком ніхто не вчить!

Я аналізую, що відбувається у галузі БПЛА. Потрібно навчати тисячі людей, а скоро - ще більше. Військо ж нині навчає десятки. Волонтери навчають сотні. Цього не вистачає ні по кількості, ні по якості.

Якість навчання поки що дуже низька. Повноцінне навчання - це ініціатива волонтерів або відповідальних польових командирів. І не в рамках формальних процедур, а так, напівлегально.

Про якусь стандартизацію масового навчання операторів дронів мова не йде.

Навчальні центри у армії - як нелюбі прийомні діти, про їх інтереси начальство дбає в останню чергу.

Вони не можуть нормально залучити досвідчених інструкторів із війська (заважає бюрократична неефективність), не можуть взяти досвідчених спеціалістів поза ним (немає бюджету). Хоча саме такі центри мають робити з рекрута повноцінного солдата, шпигувати його знаннями і навичками. Але навіть те, що уже робиться - безцінно.

Такі центри мають центалізовано і проактивно збирати успішний досвід з війська, бо ситуація на фронті швидко розвивається. Зокрема, мають брати результати постопераційного розбору. Але вони цього не можуть робити, хоча і прагнуть. Бо післяопераційний розбір як процедура у нас не є формалізованим стандартом у ЗСУ.

І це стосується не тільки БПЛА. Є взводи протитанкістів, котрі зеленого уявлення не мають про те, як стріляти з протитанкових озброєнь. Є взводи протиповітряної оборони, котрі не знають, як стріляти з протиповітряних засобів.

Я згадав, що цей уже існуючий мільйон військовослужбовців - паперовий. Контужених, хворих і просто неадекватних людей ніхто не поспішає списувати. Більше того, не списують часто і навіть загиблих. Просто щоб нагору рапортувати, що частина укомплектована і готова до виконання бойових завдань.

За цей весь парад приписок платять українці зі своїх податків. Небоєздатних людей у війську утримують з бюджету. Солдатам, котрі отримали поранення, бо їх належно ніхто не навчив, компенсації платять українці з податків. Сім'ям солдатів, котрі загинули, бо їх належно ніхто не навчив, компенсації платять українці з податків.

Тому, звернуся до тих добровольців, котрі екстренно пішли у ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення: нас ніхто не збирається міняти, війна триває уже 8 років, тому готуймося, панове, воювати ще невизначену кількість років.

Як і раніше, організовуймо обмін досвідом і навчання самотужки, разом з волонтерами.

Бережімо здоров'я, не берімо зайвого ризику, готуємо своїх рідних і близьких, дітей і батьків до того, що нас не буде з ними дуууууже довго.

Але ми маємо пройти цей марафон довжиною у життя, як інакше?!