Нове перемир’я будуть моніторити БПЛА, росіяни підуть на провокації: Андрій Крамаров поділився прогнозом
Можливий режим повного припинення вогню багато в чому нагадуватиме подібні заходи, що відбувалися до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, з тією різницею, що функцію моніторингу можуть виконувати не спостерігачі ОБСЄ, а безпілотні літальні апарати. Проте так само, як і 2015 року, із великою ймовірністю можна передбачити провокації російської сторони. Також не виключені спроби прориву лінії фронту.
За великим рахунком, такий режим тиші можна буде назвати заморожуванням конфлікту заради зрозумілої мети – інтенсифікації мирних переговорів. Проте досвід домовленостей про припинення обстрілів об’єктів енергетичної інфраструктури показує реальну "ефективність" переговорного процесу – країна-агресор розпочала масовані терористичні атаки по цивільних містах України. Отже, саме з цієї позиції варто оцінювати ймовірність реального перемир’я.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.
– Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що російсько-білоруські навчання "Захід 2025", які відбудуться на території Білорусі восени, можуть становити загрозу. Зокрема, загрозу того, що навчання переростуть у вторгнення в Україну на Київському напрямку, як це було 2022 року. Чи вважаєте ви, що така небезпека є великою? Чи є в ворога достатній ресурс, зокрема людський, щоб здійснити це?
– Ресурсу немає, але стовідсотково будуть провокації. Власне, це показує ситуація, яка нині склалася на Сумському та Харківському напрямку, де ворог не те щоб активно атакує наші позиції, але чинить тиск, а також зберігає велику кількість особового складу. Скоріш за все, під час навчань вони також намагатимуться демонструвати значну кількість особового складу, щоб іще більше розтягнути Сили оборони України вздовж українсько-білоруського кордону.
Ключовою стратегічною задачею росіян все одно залишається повна окупація Донецької області, але в даний момент у них є труднощі. Минулого року їхня основна оперативна задача не була виконана – взяття Покровська і Костянтинівки, – щоб 2025 року розпочати рух в напрямку Слов’янська і Краматорська. Тому з метою розпорошення Сил оборони України, розширення лінії фронту для реалізації кількісної переваги вони намагатимуться чинити тиск і на Сумщині, і на Харківщині, можливо, також і на півдні Запорізької області.
Не виключені й провокації з проведенням певних диверсій, маневрів з метою імітації потенційного наступу на кордоні з Київщиною і Чернігівщиною. Причому більшою я вбачаю загрозу для Чернігівщини, тому що ландшафт місцевості на Київщині дуже незручний. Одного разу ворог з цим вже стикнувся.
На даний момент для наступу на Київ достатнього угрупування в росіян немає. Щоб вчинити ефективний наступ з півночі, потрібно зняти зі сходу значну частину своїх військ, загнати їх в Білорусь і з цієї території почати в рази більш масований наступ, ніж це було 2022 року.
– Чи можемо ми також сподіватися на те, що власної армії Білорусі буде недостатньо для суттєвого посилення російської окупаційної армії, якщо вона буде залучена до цього процесу?
– Я впевнений, що білоруська армія не буде залучена. Так, вчення будуть, але участі у жодних маневрах чи спробах наступу, в бойових діях не буде. Якщо їх не змогли залучити 2022 року, то зараз шансів на це дуже мало.
Варто також зважати на те, що шляхів, якими можна пройти, не так вже й багато, адже йдеться про українську північ, Полісся. Всі ці шляхи наразі дуже ретельно підготовлені до наступу, враховуючи досвід 2022 року. Але тим не менше тиск, звичайно, чинити будуть. Не виключені певні провокації, зокрема і в самому Києві, щоб чинити психологічний тиск на населення і намагатися розтягнути наші сили і ресурси.
Загалом йдеться про відволікаючий маневр, аби послабити наші позиції на Донбасі. Адже коли і якщо росіяни вийдуть на адміністративний кордон Донецької області, вони зможуть офіційно заявити, що всі їхні цілі так званої СВО досягнуті – "звільнені" Донецька і Луганська області і створений сухопутний коридор в Крим. Це те, що можна продати внутрішньому споживачу і, на жаль, країнам Заходу, особливо в умовах якихось потенційних переговорів щодо завершення війни чи хоча б паузи у війні.
Адже, як показує історія цієї війни з 2014 року, щойно розпочинається якийсь переговорний процес, росіяни одразу активно починають тиснути по всій лінії фронту, збільшувати кількість обстрілів українського тилу, аби максимально чинити тиск і піднімати ставки на переговорах. В цій історії є ще й практичний результат – досягнення успіхів у Донецькій області.
– Щодо перемир’я. Якщо Кремль все ж таки погодиться на повне припинення вогню, як це виглядатиме на практиці?
– Все відбуватиметься абсолютно так само, як це відбувалося 2015 року, коли встановлювалися перші режими припинення вогню. Обидві армії сидітимуть на своїх позиціях без спроб штурмів чи артилерійських обстрілів, чи пострілів зі стрілецької зброї в бік противника. Безумовно, з боку росіян будуть поодинокі провокації, як це було завжди. Не виключені спроби точковим ударом прорвати лінію фронту. Можливо, туди будуть заведені якісь міжнародні спостерігачі – в чому я дуже сумніваюся, – які будуть фіксувати припинення вогню.
Давайте згадаємо історію 2015 року з місією ОБСЄ. Її ефективність дуже низька. Ця війна відкрила велику кількість неефективних міжнародних інституцій і загалом неможливість чинного міжнародного права врегульовувати такі конфлікти в умовах сучасного світу і сучасної війни.
Можливо, моніторинг здійснюватиметься за допомогою БПЛА. Таким чином представники моніторингової місії не наражаються на небезпеку. Але це Росія, а тому провокації, спроби порушення, заперечення факту порушення тощо – це буде повернення до тієї війни, яку ми мали до повномасштабного вторгнення.
– Тобто фактично як певне заморожування конфлікту?
– Так, умовно це можна назвати певним заморожуванням конфлікту, під час якого мають відбуватися більш активні переговори щодо завершення війни. Як вони будуть виглядати? Зараз є велика неузгодженість позицій, отже, будемо спостерігати.
Але давайте згадаємо про домовленість про припинення обстрілів об’єктів енергетичної інфраструктури, яка була досягнута місяць тому. Україна її дійсно виконує. Протягом цього місяця ми не чули жодної новини про обстріл якогось НПЗ, нафтопроводу або навіть складу паливно-мастильних матеріалів на території Росії. Переключилися більше на удари по російських військових аеродромах стратегічної і тактичної авіації – на мою думку, це правильне рішення. Але від росіян ми отримали одні з наймасованіших обстрілів по цивільних містах, абсолютно терористичні атаки.
І це показує ефективність переговорного процесу. Враховуючи цей досвід, давайте будемо чесно оцінювати можливість досягнення режиму припинення вогню або замороження. Ми вже побачили, як це питання вирішується із забороною на обстріли.
– Дійсно, ворог поводиться так само, як і раніше. Разом з тим провідні фахівці говорять про "перегрів" російської економіки. Дехто озвучує прогнози, що вже влітку на Росію може чекати економічний колапс. Чи припускаєте ви, що саме ця подія, а не суттєве посилення української армії, саме зараз могла б дійсно зрушити ситуацію?
– Як відомо, російська економіка переведена на військові рейки. Відверто кажучи, вона непогано пережила ізоляцію від світових ринків, яку отримала внаслідок запровадження санкцій. Це показує низьку ефективність санкцій.
Напевно, більшою загрозою для росіян, як це не дивно прозвучить, є розпочата торгівельна війна між США і Китаєм, оскільки китайська економіка, ринки є ключовим, на що переорієнтувалася Росія з 2022 року. Навіть федеральні резерви центробанку Росії були переведені у великому обсязі у китайську валюту та цінні папери. Це з одного боку.
З іншого боку, ця ізоляціоністська економічна політика і наявність спадку Радянського Союзу – спроби максимально переходити на самозабезпечення – показують, що якщо російська економіка вистояла, то вона й надалі може стояти, не зважаючи на значне зниження рівня життя населення. Вони готові цим знехтувати. Отже, запасу міцності насправді в них зараз вистачає.
Ще один фактор, який може вплинути на економіку Росії, – це падіння ціни на нафту. Тому що через санкції собівартість збільшилася, адже для транспортування використовується флот танкерів. Якщо раніше Росія могла забезпечувати експорт напряму за рахунок прокачки нафтопроводами, використання залізниці, то зараз логістика ускладнена. Окрім того, собівартість російської нафти не надто мала, що обумовлено технологічними особливостями видобутку.
Якщо барель нафти Urals впаде нижче 40-42 доларів, тоді вони почнуть продавати її в збиток. Тобто поступово збитки нестиме їхній державний бюджет, можливо, в когось знизяться якісь прибутки, але разом з тим повністю вони від цього не відмовляться, оскільки все одно потрібні валютні надходження в країну.
– Отже, найефективнішим заходом буде суттєве підсилення української армії.
– Ці процеси мають йти паралельно – посилення військової компоненти України і зниження економічної спроможності росіян для ведення війни.