Окупанти тунелями наближаються до Харкова, намагаючись створити "пояс контролю". Інтерв'ю з генералом Маломужем

Російська окупаційна армія стала активно застосовувати тактику копання тунелів, щоб мати можливість раптово атакувати українські позиції на Харківщині, а також якомога ближче підійти до цього міста, створити "пояс контролю" над Харковом, а потім організувати вогневий вал. Подібну тактику широкого застосування тунелів ворог запозичив у ХАМАС та "Хезболли" – ці терористичні організації риють тунелі на сотні кілометрів і для захисту, і для просування у тил ворога.

Багато в чому саме завдяки системі тунелів російські окупанти змогли взяти під контроль Авдіївку та Вугледар, але шансів на успішне застосування подібного прийому тепер дедалі менше. Сили оборони активно виявляють ці ворожі "нори", які можуть заповнювати спеціальними засобами.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005–2010 роках генерал армії Микола Маломуж.

– За повідомленням пресслужби бригади Національної гвардії "Хартія", російська окупаційна армія активізувалась на Харківському напрямку. Причому ворог використовує підземні тунелі, щоб наблизитися до українських позицій. Наскільки такі тунелі – поширена практика? Які перспективи є у ворога на цьому напрямку?

– Звичайно, сьогодні стратегічне, найбільш пріоритетне завдання, яке ставить Путін, – просуватися на Донецькому напрямку – це шлях на Покровськ, Курахове, Торецьк, щоб до кінця осені захопити всю територію Донецької області. Поки що противнику це не вдається, але залишається пріоритетом. Це перша складова.

Друга складова – це Харків, де ворог не виконав завдання тактичного рівня, насамперед захоплення Вовчанська та інших територій ближче до Харкова з метою створення "поясу контролю" над містом та вогневого валу.

Українські Сили оборони провели низку успішних операцій, зокрема операцію на агрегатному заводі у Вовчанську. Це викликало вкрай негативну реакцію керівництва Росії, тому ставиться завдання поновити позиції та розвивати наступ далі – і в районі Вовчанська, і в районі Куп'янська. Другий сектор зараз стає більш глобальним, там нарощуються сили та засоби для наступальних операцій.

Ворог не може пройти. Ми створили укріпрайони. Свого часу багато говорили про те, що не було створено достатньо оборонних позицій тактичного та стратегічного рівня, недопрацювали інженерні служби, цивільні адміністрації. Але зараз з'явилися дуже потужні укріпрайони і на півночі Вовчанська, і біля Куп'янська, завдяки чому є певна стабілізація.

Противник не має успіху, застосовуючи стандартні методи – "удари в лоба" чи створення флангових ударів, як на Донецькому напрямку. Ми фіксуємо всі пересування ворога різними видами розвідки. Тому вони переходять до прихованих форматів.

Ця тактика свого часу застосовувалася в роки Другої світової війни, а також особливо активно представниками ХАМАС та "Хезболли" на арабському напрямку – вони рили тунелі завдовжки сотні кілометрів, не тільки для захисту, але й для просування у тил ворога.

Росія часто з ними працювала, це їхні структури, тож почала застосовувати таку тактику і на полі бою в Україні. Її ефективність була продемонстрована в Авдіївці, де були використані природні колектори та тунелі, завдяки чому ворог заходив у наш тил. Це відіграло істотну роль у захопленні міста, поряд з безпілотниками, якими завдавали масових, несподіваних і потужних ударів.

Подібну тактику частково застосовували і в районі Вугледара, де було можливо. Зараз противник намагається створити нові позиції шляхом використання тунелів ближче і до лінії фронту, і до флангів, де вони не демонструють свою вогневу активність і ми їх не очікуємо.

Раніше у нас не велася активна робота з виявлення таких тунелів, але зараз мені доповідають представники різних бригад на різних напрямках, що застосовуються засоби виявлення тунелів аж до акустики. Тому, гадаю, ми будемо готові до таких дій.

Попри те, що така тактика ворога частково ефективна, я думаю, що у разі їх виявлення можуть проводитися контроперації, наприклад проникнення в ті самі тунелі, заповнення їх якимись спеціальними засобами.

– Чи вважаєте ви, що є прямий зв'язок між поточним ступенем активності ворога та виборами у США, які відбудуться 5 листопада? Чи припускаєте ви, що ворог намагатиметься досягти якомога більших результатів саме протягом найближчого місяця з тим розрахунком, що кандидат у президенти Трамп не здобуде перемоги?

– Ворог зазвичай діє комплексно. Він орієнтується на те, що за будь-якої ситуації може бути переговорний процес. З одного боку, президентом може стати Трамп, з іншого боку, є зміни в політичній структурі європейських країн щодо лідерів партій, які приходять до влади в тій же Німеччині, у Чехії, в Угорщині, частково у Франції та в третіх країнах, які вимагають завершення війни.

Щоб згенерувати якийсь загальний фронт антивоєнних рухів, Росія готує умову: захопити якнайбільше територій, а потім вимагати визнання цих територій своїми за фактом їхньої окупації. А далі укладати мирні угоди з Україною за участю партнерів нашої держави та країн-посередників, які впливають на світові процеси.

Звідси прагнення захопити якнайбільше територій – і до виборів у США, бо це один із ключових гравців у цій сфері, але для Росії потрібен цілий пул країн. Мета Кремля – поставити нам жорсткі умови щодо перспектив війни, тобто продемонструвати, що перспектив для нас немає, а також підготувати світову спільноту, включно з новим президентом США.

– Підтверджено інформацію про те, що винищувачі F-16 з Нідерландів уже в Україні. Поки невідомо, яка їх кількість. За непідтвердженою інформацією, їх може бути шість. Чи вважаєте ви, що це суттєве посилення наших позицій?

– Зараз F-16 не відіграє стратегічної ролі. Ми бачимо, як вони надійшли до наших військ і вже застосовуються. Так, вони мають тактичну ефективність, але це ще не стратегічне вирішення завдань щодо зусиль наших Військово-повітряних сил. Цього дуже мало.

В окремих секторах це посилить наші можливості в плані збиття ворожих літаючих апаратів, ракет, можливо, в окремих випадках навіть "Шахедів", але це не є стратегічним складником і щодо захисту, і щодо наступних стратегічних наступальних операцій. Це посилить один або кілька секторів, але не матиме значення для ефективної оборони, а лише в комплексі з іншими засобами ППО. Наприклад, і стратегічними, і тактичними.

Так, я оцінюю надходження F-16 в Україну позитивно, але лише комплексне їх застосування дасть змогу нам вирішувати завдання з оборони та в перспективі щодо проведення наступальних операцій. Нам необхідно щонайменше 60 винищувачів F-16, а краще 120.