Операція щодо швидкого захоплення Покровська стала для РОВ "м'ясорубкою": що показав рік оборони та які цілі поставив ворог
У жовтні 2024 року російські окупаційні війська підійшли до Покровська Донецької області на відстань у 5 кілометрів, і пропагандистські канали країни-агресора стали анонсувати його швидке захоплення. Але через рік ми бачимо, що місто продовжує тримати оборону, а операція зі "швидкого взяття" важливого транспортного й логістичного вузла перетворилася для армії Росії на ганебну "м'ясорубку".
Перед російською групою військ, сконцентрованою на Покровському напрямку, стояло завдання у 2025 році захопити місто в "найкоротші терміни". Це було необхідно не тільки з військового погляду, а й мало певні політичні мотиви. Зокрема, Кремль у такий спосіб хотів продемонструвати новообраному президентові США Дональду Трампу свою здатність наступати й захоплювати. А також те, що зупинити російські війська не можна, але можна домовитися.
Як відомо, до вимог Росії належить виведення українських військ із підконтрольних територій чотирьох областей.
Зрив планів
Але вразити Трампа не вийшло, і стотисячне російське угруповання загрузло біля Покровська на довгі місяці.
На літню наступальну кампанію командування РОВ планувало завершити охоплення міста з півдня, сходу і заходу, щоб у осінньо-зимовий період мати змогу наступати на нього і вести міські бої з трьох напрямків. Але знову в окупантів усе пішло не за планом, оскільки 90-та танкова дивізія (ТД), бувши одним із найбільш боєздатних формувань, ніяк не могла вийти за межі колишнього Курахівського виступу і прорватися в Дніпропетровську область для створення західного охоплення міста.
Протягом червня і липня російські окупаційні війська не досягли серйозного успіху у вирішенні поставлених завдань, і 51-ша загальновійськова армія (ЗВА) напередодні зустрічі Трампа і Путіна на Алясці пішла на авантюру, яку можна було б назвати "добропільським проривом", але у підсумку вийшов такий собі суїцидальний перформанс.
Добропільський прорив
Напередодні проведення операції зі спроби прориву до Добропілля командування РОВ здійснило перегрупування і передислокацію 1-ї та 9-ї окремих мотострілецьких бригад зі складу 51-ї ЗВА в зону відповідальності 8-ї ЗВА в район Родинського і Красного Лиману. Також цей напрямок було посилено підрозділами 39-ї ОМСБр зі складу 68-го армійського корпусу (АК) і підрозділів 2-ї ЗВА.
Із 8 на 9 серпня розпочалася сама операція силами малих піхотних груп, у районі від Нового Шахового та на північ від нього окупанти стрімко заглибилися у найбільш ослаблену зону української оборони. Підрозділи РОВ, використовуючи складний рельєф (ботанічні заказники "Гектова балка" і "Грузька балка" ближче до с. Золотий Колодязь) й розриви між позиціями суміжних бригад, мали можливість заглибитися приблизно на 15-16 км.
Проте відсутність стабільної логістики й захищених флангів призвела до того, що підрозділи РОВ, які опинилися у заглибленні, були ізольовані Силами оборони України, а згодом і зовсім опинилися в оточенні.
У підсумку 51-ша ЗВА почала направляти до вже наявних 114-ї, 132-ї ОМСБр підкріплення зі складу 1-ї та 9-ї бригад, зайнятих у боях на Родинському і Красному Лимані, а також 336-ї ОБрМП. Але втрати були настільки великими, що командування РОВ схвалило рішення про передислокацію під Покровськ підрозділів 40-ї та 155-ї ОБрМП, 177-го ОП МП, 11-ї ДШБр і 76-ї ДШД.
Таким чином, добропільський перформанс, котрий розпочався два місяці тому, перетворився для РОВ на "м'ясорубку", втрату боєздатності кількох батальйонів, а також на просідання всього Покровського напрямку. Але при цьому обернувся ще й ослабленням інших напрямків, із яких тягнули сили й засоби, яких бракувало.
Висновки
Покровськ ось уже рік як залишається недосяжним для РОВ завданням, а також серйозним виснажувальним фактором російського угруповання. У зв'язку з провальними операціями 90-ї танкової дивізії на колишньому Курахівському виступі, а також добропільським перформансом угруповання змушене було посилюватися підрозділами зі складу інших ГВ. Ослаблене Курське угруповання, ослаблені сили в районі Торецької агломерації тощо.
На Покровському напрямку зараз сконцентровані найбільші сили РФ, що становлять близько 130 тис. осіб. Щільність військ найвища в усій зоні бойових дій, і можна прямо говорити, що для РОВ – це ще й зона сковування. Невелике містечко перетворилося для російських окупантів на нездоланну перешкоду.
Російське командування має твердий намір розв'язати питання з Покровськом за осінньо-зимовий період 2025-2026 рр., але аналогічні амбітні цілі воно перед собою ставило й торік.
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".