Блог | Останній рахунок імперії: війна, яка має завершити багатовікову боротьбу за Україну

Кров, яка тече в Україні чотири з половиною роки – це відтермінована плата за незалежність від росії. Незліченні могили під прапорами – це рахунок, який нам виставила росія за ту, давню свободу 1991 року. Бо нічого не падає з неба. 

З 1991 року ми думали, що отримали незалежну країну безкоштовно, без крові та єдиного пострілу. Виявилося, що це був кредит. Прострочені відсотки за 25 років – сотні тисяч українських смертей.

Наївно було б думати, що поторочена орда, очолювана спершу безжальними ханами, потім божевільними царями, потім кривавими комісарами, просто так випустить з кігтів Україну, в яку вчепилася та утримувала протягом сторічь. Треба взагалі не знати цю країну та цей народ, щоб вірити в те, що від них можна було взяти та піти.

Що тоді трапилось? Як вийшло, що наш власний Карабах наздогнав нас через чверть сторіччя? 1991 рік. Росія слаба та дезорієнтована. Ніхто не знає як втримати в руках хоча б російські регіони. Вони випустили Україну не добровільно, а через розгубленість та слабкість. Бо в історії ніколи не було такого, щоб росія не тримала Україну мертвою хваткою.

25 років миру та незалежності – це був результат слабкості росії, яка подихала на смітнику європейської історії. Щойно вона встала на лапи та ощерилася, щойно вона згадала смак крові, вона знову вчепилася в Україну, яку ніколи не випускала з зубів.

Ця війна – це війна за незалежність України, яка запізнилася на 25 років. Вона мала відбутися ще тоді, у 1991. І тоді б точно Україна її програла, і 25 років ми були б регіоном росії. Тільки зараз, у 21 сторіччі, в усій цій новій геополітиці з’явилися якісь ще варіанти результатів цієї війни.

Путіну потрібна замість України спустошена, вкрита руїнами провінція росії. Бо вся українсько-російська історія нікуди не поділася. Саме з неї виткана ДНК росії. Саме вона і є їхнім генокодом.

Коли ми згадуємо незалежність України, нам треба пам'ятати, що ці 25 років мирного вільного життя сплачені страшною кров’ю. Просто ця оплата заблукала у часі.

Влада рф каже, що без перемоги над Україною не буде росії. Бо ніколи в історії не було росії без України, поставленої на коліна. Тому ця війна – не тільки за наше життя, але й за крах росії, якого ще не було в історії. Ані в 1991, ані в 1918, ані в 1905, ані в 1812, ніколи.

Треба вже забити в горлянку вовкулаці осиновий кіл та спалити кубло в попіл. Бо все, що здавалося безкоштовним – виявилося надто дорогим, щоб платити знову й знову. Розрахуватися треба один раз, але назавжди. Поки існуватимуть на одній мапі Україна та росія, росія завжди вважатиме нас своєю законною здобиччю. Але це лікується вогнем.