Після припинення вогню Україна і РФ розпочнуть гонку: Жмайло озвучив можливі сценарії

Глава США Дональд Трамп озвучив чергову оптимістичну заяву щодо завершення війни в Україні, яке, за його оцінками, можна невдовзі очікувати. Водночас, напевно, єдине дійсно складне питання – це питання неокупованих територій Донеччини. Як зміниться суто військова обстановка, якщо війна завершиться на лінії розмежування? Наскільки гіршою буде ситуація, якщо українське керівництво змусять зробити агресору "подарунок" у вигляді територій нашої держави?

Чому припинення бойових дій геть не означатиме закінчення війни Росії проти України і чому після підписання мирної угоди на обидві країни чекає гонка? Своєю думкою з цього приводу в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.

– Американський президент Трамп знов радує позитивними прогнозами щодо війни в Україні – він заявив, що війна скоро закінчиться. Водночас очевидно, що питання закінчення війни в Україні передусім впирається у питання територій, неокупованої частини Донецької області. Якщо мирну угоду буде підписано з урахуванням реальної лінії фронту, чи зможуть Збройні Сили України втримати ці позиції, в разі повторного нападу агресора? Як ви оцінюєте оборонні споруди, які є на неокупованій території Донеччини та іншої частини території України, яка безпосередньо прилягає до лінії фронту?

– З оборонних споруд в нас є хороший ривок починаючи з кінця літа минулого року. Було враховано багато помилок, адже дуже часто позиції були недостатньо підготовленими, наприклад, споруджувалися в чистому полі, не враховуючи, що ворог контролює небо дронами. Позиції були нібито міцними, бетонними, але не захищеними від дронів. Тримати позиції в чистому полі дуже важко. Бажано, щоб була якась посадка, укриття або висота, і бажано з антидроновими сітками. Звісно, такі сітки рятують не від усіх російських дронів, вони рятують, але все одно всі ці нюанси варто враховувати.

Багато західних аналітиків публікували карти, на яких видно, що в нас на неокупованій частині Донеччини найбільше оборонних і укріплених споруд. І це нівелює заяви РФ про те, що мовляв вони здатні протягом двох місяців окупувати усю Донеччину. Це не відповідає дійсності.

Ми бачимо, що в першій хвилі так званого весняного наступу росіян, який вони широко анонсували, вони захлинулися, провалилися. Українська армія переходить до активної оборони – завжди після накатів росіян вона контратакує. Ми побачили це по Олександрівському напрямку, де було відвойовано майже півтисячі квадратних кілометрів (на стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей з кінця січня Сили оборони звільнили до 480 квадратних кілометрів, – Ред.). В нас є локальні точкові просування і на Олександрівському, і на Костянтинівському напрямку.

Водночас наразі є проблема на Сумщині, де ворог намагається зробити пародію на буферну зону на прикордонній території, адже українська армія не тримає оборону чітко по межі державного кордону. Вона завжди стоїть десь на відтяжці, займаючи більше вигідні позиції, висоти, посадки, щоб було зручніше тримати оборону.

В нас також є велика кілл-зона в 10-15 кілометрів, в планах командування її розширення до 25-40 кілометрів. Натомість весь російсько-український кордон треба сприймати як велику сіру зону, адже російські підрозділи постійно намагаються проводити розвідку боєм через кордон та відгризати шматки нашої території.

Отже, за два місяці російська армія ніяк не зможе повністю окупувати Донецьку область. За оцінками заступника керівника Офісу президента генерала Паліси, за поточних темпів просування, якщо Росія набиратиме людей більше, ніж ми знищуємо, на виконання цього завдання їм знадобиться щонайменше півтора-два роки. Ми бачили, скільки це коштувало росіянам минулого року – понад 400 тисяч втрат.

Питання, чи є в них ще 400 тисяч, бо для досягнення своєї мети їм треба спалити усе своє угрупування. Але наразі вони не витягують. Кількість знищеного нами особового складу, хоч і не набагато, але переважає темпи поповнення окупаційної армії. Порівняно з минулим роком темпи поповнення в них впали на 20%. Раніше вони набирали тисячу плюс осіб щодоби, зараз від 800 до 900 осіб на добу. Водночас ми знищуємо або таку саму кількість, або більшу, понад тисячу. І це найбільш очевидний і зрозумілий показник.

Щодо іншої ділянки фронту, Запоріжжя, то там є укріплені споруди, три лінії оборони, а сам обласний центр росіяни не мають сил захопити. Вони намагаються підійти до нього якомога ближче, щоб тероризувати місцеве населення і вчиняти фактично те саме, що вони роблять з Херсоном.

Стосовно Трампа, то, здається, вже усі побували в перемовинах, починаючи від Кіта Келлога, завершуючи Кушнером і Віткоффом. Ми бачимо, що все одно ситуація з російською армією, яка на землі, не змінилася. Найбільший позитив цього переговорного треку в тому, що відбуваються обміни полоненими. Це найбільше досягнення.

Щонайменше до виборів, які відбудуться восени, Путін, скоріше за все, не наважиться оголошувати загальну мобілізацію. Він боїться цього, адже через попередню хвилю мобілізації мало не нахитнувся їхній державний апарат. Ми пам'ятаємо черги росіян в аеропортах, які втікали з країни. Отже, зараз вони намагаються тягнути до останнього.

Тому теоретично, якщо вони впруться, нам фактично залишиться тільки зупинити їх на землі і закрити небо від балістики. Їх можна і дотиснути, але для цього потрібно більше допомоги, в тому числі від американців.

Чи повториться війна після умовного припинення вогню? Нам необхідно розуміти, що війна не закінчиться, натомість розпочнеться велика гонка. Американці хочуть зняти санкції з Росії, почати вливання в російську економіку для того, щоб врятувати її від незворотніх процесів. Вони бояться розпаду Росії, бо в них немає бачення, що з нею робити. Для американців, на жаль, поразка України - більш прийнятний варіант, ніж поразка Росії.

Яка гонка? Росія й надалі буде накопичувати зброю, намагатися відновлювати техніку, знову набирати людей. А ми так само маємо бути мобілізовані. 800-тисячна армія і зброя. Вони виготовляють "Шахеди", а ми на кожен "Шахед" маємо робити щонайменше 2-3 дрони-перехоплювача. На кожну загрозу має бути наша відповідна протидія. Вони роблять ракети, ми далі робимо ракети.

І коли умовно за чотири роки, за найкращого сценарію, вони відновлять свою боєздатність і врахують свої помилки, ситуація для них має складатися таким чином, що повторна агресія має бути приречена на поразку, не зважаючи на весь бойовий досвід, який вони здобули. І ось лише тоді дійсно можна буде говорити про завершення війни.

– Ви сказали, що американці хочуть вберегти Росію від розпаду. Тобто не лише республіканці, не лише президент Трамп, а й демократи? І якщо до влади в США прийде президент-демократ, прагнення Вашингтону буде таке саме? Яким, на вашу точку зору, є найбільш прийнятний для нас варіант?

– Нам не потрібно демонізувати чи ідеалізувати Трампа. Нам не потрібно демонізувати чи ідеалізувати Демократичну партію. Ми вдячні американцям за допомогу, бо без неї ми б посипалися і програли. Але коли ми були на пікові наших контрнаступальних дій 2022 року, коли ми погнали Росію, її було мало в Україні, бо стартові війська окупації становили 150 тисяч. Зараз вони коливаються на рівні 709-712, інколи 719 тисяч. Тобто вони не можуть наростити ані до 800 тисяч, ані тим більше до мільйона.

Отже, нам потрібно ставитися до цього прагматично. США все одно залишаються нашим головним союзником, нашим стратегічним партнером. І ми нашою стійкістю намагаємося коригувати їхню позицію і їхнє бачення стосовно завершення війни – нашою успішністю, розвитком нашого ВПК, нашою активною комунікацією, тим, що ми демонструємо силу, а більше не стоїмо, не заглядаємо їм в рота і зміюємо підходи. Україна не жертва агресії, якій постійно потрібна допомога. Україна – сильний партнер з бойовим досвідом, з швидким, дешевим і здатним до масштабування військово-промисловим комплексом.

Лише виконавши всі ці дії, можна змінити парадигму. А чи це республіканці будуть, чи демократи, нам байдуже. Ми не втручаємося у внутрішню політику США, нам не потрібно брати участь у політичній боротьбі демократів та республіканців.

– Останнє запитання. Якщо за якогось найбільш негативного сценарію доведеться відводити Збройній Сили України з Донецької області, наскільки гіршою буде ситуація у порівнянні із теперішньою?

– Набагато гіршою. Якщо ми це зробимо, Росія не зупиниться, вона знайде формальний привід або навіть обійдеться без нього, аби продовжити наступ на територію України. Тому що перша причина їхньої так званої "СВО" не Донеччина, не Луганщина і не території в принципі. Причина - існування незалежної української держави і українського народу. Буча, Ірпінь, Ізюм та інші місця, в яких Росія вчинила масові воєнні злочини, це підтвердили. Вони прийшли знищити нашу державу, асимілювати нас або винищити. Тому допоки є незалежна Україна і допоки вони розуміють, що вони її не можуть проковтнути, їхні агресивні плани нікуди не подінуться.

Але якщо, уявимо, нас змусять віддати неокуповану частину Донеччини, якщо на нас натиснуть, якщо щось станеться з президентом, який зайняв принципову позицію, то росіяни займуть наші обороні споруди і ринуться далі в глиб території України, розуміючи, що швидко ми не зможемо набудувати оборонні споруди і що на відкритій місцевості, яка тягнеться далі, їм буде легше проводити свої наступальні дії.

Тому це потрібно враховувати: відвід військ не завершить війну. Він лише продовжить агресію на більш вигідних для агресора умовах.

Окрема Президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького боронить Україну на сході, захищає Київщину та небо над столицею. Саме її бійці збивають "Шахеди" та ракети під час повітряних тривог. До Президентської бригади можна долучитися, щоб служити серед гідних людей та боротися з ворогом на тій посаді, яка вам до душі. Бригада має низку бойових та небойових вакансій.

Переходьте на сайт або телефонуйте за номером +380505620222. Рекрутери проконсультують вас та нададуть всю інформацію про службу та вакансії.