Плани Кремля на осінь – "загасити світло" в Україні та вирішити стару проблему: інтерв'ю з ізраїльським експертом Шарпом

Чи є в російської окупаційної армії особливі плани на осінь, особливі пріоритети? Кардинально нових наступів очікувати не варто, оскільки для реалізації навіть літніх завдань ворог не залучив додаткових сил. Однак не виключені відволікаючі атаки за аналогією до дій у Сумській і Харківській областях. Найімовірнішим є посилений тиск на Куп'янськ, спроби закріпитися на лівому березі Оскола, а також просування в бік Слов'янська і Краматорська задля повного захоплення Донецької області.

Насамперед під загрозою залишаються Покровськ і Костянтинівка, а також напрямки на стику Дніпропетровської та Донецької областей і в Харківській області. Не виключені й спроби ворога "погасити світло" в Україні, завдаючи ударів по енергетичній інфраструктурі. Однак рішення залежатиме від безлічі політичних чинників, а також збільшених можливостей України, зокрема ракетних.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– Який ваш прогноз на осінь? На вашу думку, чи може ворог ставити перед собою якісь специфічні цілі, змінювати пріоритети? У якому напрямі може розвиватися процес?

– Якщо буде раптом якийсь прорив на дипломатичному фронті, то, звісно, ситуація може розвиватися інакше. На мій погляд, він не дуже вірогідний, хоча якась імовірність все ж є. Наразі я виходжу з того, що такий розклад малоймовірний, і тоді все впирається у воєнні дії.

Я можу припустити, що Росія восени і взимку продовжить приблизно в тому самому режимі, в якому й раніше, тобто докладатиме максимум зусиль для того, щоб домогтися істотних територіальних успіхів, по максимуму захопити території в Донецькій області.

Я не знаю, чи розраховують вони захопити всю Донецьку область за пів року, але перші цілі — це Покровськ і, мабуть, Костянтинівка, плюс продовження своїх успіхів на стику Дніпропетровської та Донецької областей і, мабуть, у Харківській області. Тобто приблизно ті самі завдання, які ставилися раніше, але з більш інтенсивними зусиллями. Звичайно, власні ресурси не безмежні, але вони сподіваються на те, що власні ресурси тануть повільніше, ніж українські, і тому можуть продовжувати запеклі бої плюс-мінус у колишньому режимі.

Чи буде суттєвий російський наступ на якійсь новій ділянці фронту? Мені складно припустити, тому що і для тих завдань, які вони намагалися вирішити влітку, вони не ввели додаткові сили. Не думаю, що їх берегли на зиму для якогось нового напрямку, коли не вирішено завдань на традиційних, старих напрямках. Я не відкидаю якихось відволікаючих наступальних дій, як, наприклад, було в Сумській області, в Харківській області, як було з Вовчанськом. Судячи з усього, вони діятимуть активно, кидаючи всі можливі сили на старі напрямки, чинитимуть тиск на Куп'янськ зі спробою захоплення міста, намагатимуться захопити все лівобережжя річки Оскіл. Буде тиск з боку Лиману на Слов'янськ і Краматорськ і загалом бажання захопити Донецьку область або Слов'янсько-Краматорську агломерацію.

Окреме питання — це можливі удари по українських тилах, тобто та ж битва за енергетику. Тут складніше передбачати, але потрібно виходити з того, що вони можуть зважитися на такий крок, тобто на спробу повноцінно загасити світло в Україні або майже загасити. Можуть і утриматися, тому що тут безліч політичних чинників. Ми пам'ятаємо, що взимку 2022-23 року вони діяли в цьому напрямку дуже активно. В інші часи бувало, що вони не ставили цю мету до такої міри жорстко.

Крім того, є й чинники залякування. Україна демонструє удари безпілотників по російських НПЗ, плюс медійно нові ракети (ракети FP-5 "Flamingo", – Ред.). Українці показують, що на Росію чекає серйозна ціна за продовження війни, і, можливо, російським тилам доведеться непросто. Але тут потрібне підтвердження, адже одна справа – показувати ракети по телевізору, інша – успішно їх застосовувати.

– На карті бойових дій останнім часом можна побачити зелені сегменти, які свідчать про деокупацію окремих сіл, на тому ж Покровському напрямку. Зокрема, повністю купірувана спроба прориву фронту в районі Добропілля, Сили оборони відрізали так звані вуха зайця. Чи вважаєте ви, що є теоретична можливість того, що Сили оборони України зможуть перехопити ініціативу або хоча б стабілізувати фронт?

– Я поки що не бачу можливостей для того, щоб повністю перехопити ініціативу на Покровському напрямку в широкому сенсі цього слова. Поки що потрібно виходити з того, що відбувається на полі бою. Так, є певні успіхи в контратаках, але є ще туман війни з приводу деяких інших контратак. Якщо там усе було організовано як потрібно, є певні шанси на локальний серйозний успіх.

Але важливо розуміти, що коли ми говоримо про ініціативу, то прорив у районі Добропілля і ситуація навколо Покровська демонструють тривожні тенденції, що в буквальному сенсі на найважливіших напрямках фронту не було суцільної лінії ефективної оборони і противник зміг відносно невеликими силами просочитися вглиб. Були просочування в саме місто Покровськ і ці "вуха зайця" в районі Добропілля, з якими не все так добре на цей момент. Сподіваюся, контратаки вдалися або мають вдатися.

Це показує серйозний дефіцит бойових частин і особового складу. За рахунок резервів, які були зняті з інших місць або готувалися для інших ударів, ситуацію вдалося тимчасово стабілізувати, але конфігурація там все одно дуже проблематична. Якщо контратаки не зріжуть ці вклинення, то ситуація, безумовно, залишиться проблематичною. Те, що сталося, – тривожна ознака і тривожний симптом.

Ключова проблема – чисельна перевага російської армії в піхоті і в бойових частинах на лінії фронту, і ця ключова проблема поки що нікуди не поділася. Щоб цій проблемі ефективно протистояти, потрібно або збільшити чисельність власних сил, або діяти більш ефективно в обороні тим, що є. Останнє досить важко. Тому говорити про перехоплення ініціативи складно.

– Трамп укотре пригрозив Росії "дуже серйозними наслідками", якщо Москва не припинить бойові дії в найближчі два тижні. Він сказав, що готовий втрутитися дуже рішуче, якщо не буде досягнуто угод про припинення бойових дій. До речі, раніше Трамп натякав, що Україні варто було б завдавати ударів углиб Росії. Чи допускаєте ви, що, якщо справді Трамп ухвалить рішення про надання Україні безпрецедентної за своїми масштабами військової допомоги, російська армія може зазнати поразки тут в Україні?

– Потрібно бути реалістом. Досі президент Трамп, незважаючи на іноді обнадійливі слова, часто не обнадійливі, на практиці не демонстрував бажання надати Україні безпрецедентну допомогу. Так, допомога йде за інерцією від президента Байдена, хоча за Трампа її навіть на певний час переривали, але загалом не переривають. Є рішення позитивні, деякі в порядку ініціатив або невеликих пакетів у межах уже виділеного за Байдена фінансування, плюс продаж Україні зброї і за європейські кошти.

Нарешті, дуже обнадійливе повідомлення про продаж Україні далекобійних ракет і бомб ERAM, до того ж у великих кількостях, і боєприпасів дальністю кілька сотень кілометрів. Усе це дуже добре, але про справді безпрецедентну допомогу свідчень поки що немає. На мій погляд, у цьому випадку варто дочекатися практичних кроків Трампа, адже щоразу вони затримувалися. Тобто навіть коли щось обіцяно, варто бути обережним із прогнозами, щоб не ділити шкуру невбитого ведмедя.

Суто теоретично, якби американці різко збільшили поставки, то це суттєво б допомогло українській армії, але говорити просто про прямий зв'язок, що, мовляв, ось американці поставлять чогось більше, і Росія зазнає поразки на фронті, категорично неправильно.

Серйозні поставки ускладнили б ситуацію для російської армії, поліпшили б ситуацію для українців, але це не працює, як за помахом чарівної палички. Зброя має надійти, має бути освоєна, має почати масово успішно застосовуватися на фронті. Або те, що вже застосовується, має бути масштабовано. І тоді поступово накопичується ефект. Але й цього теж недостатньо – необхідні вже власне дії, які залежать від українців.

Якщо в українців бракує піхоти або бракує людей у бойових частинах, то поставки зброї можуть це змінити лише частково. Якщо ті чи інші частини комплектуються неоптимальним чином, то зайві танки від Вашингтона тут теж не вирішать питань. Щоб ситуація суттєво змінилася на фронті, в ідеалі потрібні дії і з українського боку з оптимізації зусиль, і додаткові поставки. Кожного окремо з цих факторів, звісно, буде достатньо для певного покращення ситуації.

Щодо Трампа, то, наскільки можна судити, найреалістичнішим є варіант, якщо нарешті його терпець увірветься, і він запровадить санкції проти Росії, тобто завдасть удару по бюджету Росії, по бюджету для війни і в перспективі по рівню життя в Росії.