Покровськ чи Краматорськ? Чому ворог поводиться як "вода" і що планує. Інтерв’ю зі Ступаком

Російські окупаційні війська поводяться на фронті як "вода": коли не можуть пробити одну перепону, як це відбувається під Покровськом, то відводять ресурси й шукають слабші ділянки фронту. Саме цією логікою можна пояснити перекидання сил противника на Краматорський напрямок. Зміна акценту від Покровського напрямку до Краматорського виглядає як реалістична опція.

Звільнення Криму, як і раніше, є важким завданням. Проте як альтернативні вектори можна розглядати дві ключові магістралі. Перша – повітряна, що передбачає ураження ворожих засобів ППО й створення умов для ударів по ворожих об’єктах з неба. Друга – морська, що полягає у використанні безекіпажних катерів (БЕКів) для проходу вздовж кримського узбережжя до Новоросійська.

Зупинення Запорізької АЕС може бути пов’язано зі спробою ворога перепід'єднати станцію до російської енергомережі. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– За оперативною інформацією, російські військові перекидають додаткові сили на Краматорський напрямок. Останнім часом туди відправили додаткових 6 тисяч особового складу. За вашими оцінками, чи може це свідчити про те, що ворог змінює акценти? Чи як і раніше намагається захопити всю Донецьку область в адмінкордонах, але вже іншим шляхом?

– Те, що ми спостерігаємо останніми місяцями, дійсно є перекиданням додаткових людей у напрямку Донецької області. Важко сказати, на яку саме ділянку, бо люди сьогодні зранку тут, потім їх перекидають на іншу локацію. Але відомо, що передислоковують із Сумщини, Херсонщини, Лівобережжя. Але загалом можна говорити, що Донецька область – пріоритет для Російської Федерації.

Дніпропетровщина? Так, у них є просування 12 кілометрів, але загалом ця область не є для них перспективною. Є можливість – рухаємося вперед. Якщо упремося в українські оборонні порядки й не буде можливості просуватися – зупиняємося і відволікаємо українців далі.

Але загалом вважається, що Донеччина – це суперпріоритет, який вони хочуть реалізувати найближчим часом. Проте це триває вже рік.

– Питання у тому, чи буде змінений акцент із Покровського напрямку на якийсь інший? Якщо дійсно це станеться, то через які причини? Чи є певні об'єктивні обставини, через які ворог може шукати інше місце для докладання зусиль?

– Це як вода, яка не може пробити якусь дамбу, не може подолати перешкоду і шукає інші місця. Вона шукає слабші ділянки ґрунту, які можна розмивати й далі обходити ту перепону, яка є.

Я припускаю, що, можливо, росіяни дійсно втомилися битися навколо Покровська. Ресурсів і часу витрачено багато, людей – ще більше. Тому, можливо, як варіант вони розглядали й таке. Поки що українці сконцентрувалися у Покровську, Костянтинівці, а Краматорськ і далі… Можливо, у порівнянні для росіян цей напрямок виглядає більш перспективним, і, можливо, там вони спробують почати якісь нові наступальні дії.

Вони можуть розмірковувати так: окей, не Покровськ першим впаде, а Краматорськ. Тим паче, що перекидати людей і техніку не так вже й далеко.

– У Криму уражено російську радіолокаційну станцію С-400 "Тріумф". Зазвичай вважається, що знищення засобів ППО ворога передує ударам із неба, а далі вже йде піхота. Чи думаєте ви, що дійсно це може бути початком певного контрнаступального вектора наших Сил оборони на півострові?

– Я думаю, ні. Сто відсотків, що ні. Я пояснюю, чому. Є велика територія окупованих південних областей, регіонів Запорізької, Херсонської області. І по ґрунту треба ще дійти до Криму. Ми ж розуміємо, що там складно. Ми ж пам'ятаємо, як тримали оборону в Кринках – це просто пекло. Це по-перше.

По-друге – хтось каже, ми дістанемося Криму по воді. Але для цього потрібно мати величезну кількість кораблів, які можуть доправити величезну кількість людей, величезну кількість техніки. Згадайте висадку в Нормандії – скільки було кораблів? (йдеться про Нормандську операцію під час Другої світової війни, коли союзники використали тисячі кораблів для доставки людей і техніки. – Ред.). У нас стільки кораблів немає, і ми маємо це розуміти.

Як на мене, найбільш реальний варіант – це якщо Україна, фігурально говорячи, пробиває собі повітряну і водну магістраль поблизу окупованого Криму для того, щоб повз півострів можна було запускати повітряні безпілотники, які б летіли, наприклад, у напрямку Новоросійська, туди, де розташована перевалочна база КТК, Каспійського транспортного консорціуму, де є військова база флоту Російської Федерації. Щоб атакувати ці об’єкти з повітря і з води.

Буквально кілька тижнів тому наші розвідники знищили, як вважається, останні російські літаки-амфібії. Російські воєнкори вили, казали, цими літаками ми наздоганяли українські безекіпажні катери, але тепер такої можливості немає. Плюс постійно знищуються російські гелікоптери, які мали можливість наздоганяти наші БЕКи. Тому я припускаю, це більше про пробиття таких каналів, таких магістралей для того, щоб дістати до Новоросійська.

– Якщо говорити про морську магістраль, то яким може бути її маршрут?

– Уявімо собі мапу. Припустимо, що наші безекіпажні катери запускаються з Одеської області. Для того, щоб їм дістатися до порту Новоросійська, треба обійти Севастополь. Ми розуміємо, що там стоїть велика кількість різноманітних радарів, датчиків, сенсорів тощо, якими росіяни виявляють наші катери, якщо ми кажемо за Magura і Sea Baby.

Щоб цього не було, росіян треба засліпити, треба позбавити їх очей, вух, щоб вони не мали можливості спостерігати за нашими катерами і знищувати їх. Пофантазуймо: з міста Одеси виходять два десятки українських катерів, проходять на відстані 10-20 кілометрів від окупованого Криму, долають його південне узбережжя. І рухаються далі. Анапа, привіт! Новоросійськ, привіт! – у той бік.

Тобто головна мета – розчистити дорогу, щоб не було знищення цих БЕКів. Я думаю, таке завдання стоїть, щоб до Новоросійська дістатися. Принаймні я б так ставив завдання.

– Ви знаєте про ситуацію на Запорізькій АЕС. Станцію відключено від електромережі, президент Зеленський сказав, що на АЕС аварійна ситуація. На вашу думку, для чого це ворогу? Теоретично чи може він дійти до ядерної катастрофи?

– Я думаю, що ні. Півтора року тому я спілкувався з людьми з "Енергоатому" щодо Запорізької АЕС. Тоді вони мені казали, що вона в "холодному зупині". Тобто це можна порівняти із двигуном автівки. Вона заводиться, стоїть на парковці в нейтральному режимі і тихенько деренчить. Це один режим. А інший – це коли автівка, наприклад, їде автострадою на швидкості 140-160 кілометрів на годину, двигун на повних обертах. На повних обертах була Чорнобильська АЕС. І коли вибухнув цей реактор, вибухнув "двигун", були страшенні ураження і пошкодження. Але нині на Запорізькій АЕС мінімальний рівень навантажень, як мені пояснювали.

Тому навіть якщо там станеться якийсь вибух, це не матиме таких наслідків, як у Чорнобилі. Можливе локальне забруднення в приміщенні цієї АЕС або навколо. Але не йдеться про 30-кілометрову зону, про ще щось. Це важливо розуміти. Це по-перше.

По-друге – я знаю, що росіяни активно працюють над тим, щоб приєднати Запорізьку АЕС до своєї енергомережі. Як кажуть фахівці, це непросте завдання. "Росатом" витратив майже три роки, аби знайти технічне рішення і перемикнути Запорізьку АЕС до енергомережі Російської Федерації. Так, вони проклали величезну кількість кабелів, але під'єднати – це складно. Я думаю, що через це питання зараз і відбуваються ці відключення.

– Тобто ви вважаєте, що саме через такі суто технічні причини відбувається ця ситуація?

– Так, я припускаю. Я не є фахівцем, але припускаю, що відбувається спроба приєднати Запорізьку АЕС до російської мережі.