У проведенні ІПсО проти України залучені ГРУ, ФСБ та пригожинські тролі – як вони діють. Інтерв'ю з полковником ЗСУ

Росія використовує всі можливі засоби для того, щоб перемогти Україну, проте це погано виходить. Протягом дев'яти місяців із початку повномасштабного вторгнення армія РФ зазнає величезних втрат, а українські воїни день у день звільняють окуповану територію. Втім є ще один важливий фронт, на якому йдуть зовсім інші битви.

Про те, як діють ворожі підрозділи інформаційної боротьби, ким керуються та які їхні головні цілі – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів полковник ЗСУ Тарас Дзюба.

• За його плечима понад 30 років служби в Збройних силах України. Тарас Дзюба працював у складі першої не тільки у нас, а й на теренах пострадянських країн кафедри інформаційної боротьби Національної академії оборони.
• З початком російської збройної агресії проти України в 2014 році створював та очолював різні підрозділи, які протидіяли російській інформаційній війні та забезпечували інфобезпеку.
• Був заступником командувача Антитерористичної операції у 2015-2016 рр.
• Викладав у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського та Державному університеті телекомунікацій.

• У 2019 року вийшов на пенсію, але продовжував навчати військових та цивільних спеціалістів.
• Після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року повернувся на військову службу.

– Те, що війна йде і в інформаційному просторі, для нас давно не новина, проте після початку повномасштабного вторгнення Росії вона стала, на мій погляд, жорсткішою. Особисто ви бачите відмінності в тому, що відбувалося, наприклад, у 2014-2015 рр. та у 2022-му? Йдеться саме про інформаційну війну.

– Так. Звісно, різниця є. Щонайменше в спрямованості та змісті інформаційних операцій Російської Федерації. Інструментарій практично не змінився, а от амбіції керівництва значно виросли – аж до лідерства в Євразії, статусу нового "антиколонізатора" та провідника для країн глобального Півдня.

Відповідно, змінився і зміст інформаційної війни. Якщо в 2014-2015 роках колективний Захід звинувачувався в ініціюванні та підтримці "антидержавного" перевороту в Україні та приведенні до влади антиросійськи налаштованих радикалів, то сьогодні Захід малюється російською пропагандою як уособлення зла, а Україна – войовнича ворожа ударна сила цієї імперії Зла (усміхається).

Важливо, що тоді були спроби вплинути на громадську думку всередині України. Сьогодні ж нас всіх розглядають як об’єкт демонстрації для світу невідворотності російського покарання – тих, хто "посмів" піти проти волі Кремля.

Якщо узагальнити відповідь на ваше запитання, можна сказати, що російські інформаційні кампанії та операції набули глобального масштабу, і те, що вони реально роблять в Україні, зокрема воєнні злочини, вбивства цивільного населення, тортури та згвалтування, удари по критичній інфраструктурі, використовується як меседжі для світу в межах глобальної інформаційної війни.

– Ворожі підрозділи психологічних операцій (ПсО) стали професійніше діяти чи ні? Раз у раз зустрічаю, коли моніторю російські канали, що там дехто якраз переконаний у тому, що РФ програє інформаційну війну. Ви з цим погоджуєтесь?

– Не можу сказати, що ворожі підрозділи інформаційно-психологічного протиборства стали діяти професійніше – все навпаки.

З 2014 року ми змогли створити певну систему протидії ворожим інформаційним операціям і систему комунікацій, яка більш цікава та ефективна, ніж у ворога. Звісно, все ще дуже далеке від ідеалу, але те, що вже вдалося, має майбутнє та перспективу.

Певні часткові успіхи ворога в інформаційній війні пояснюються, імовірніше, незрівнянно більшими ресурсами, які в це вкладає РФ, наявністю значної кількості інформаційних джерел у різних країнах світу та жорсткою ієрархічною моделлю діяльності всіх комунікаційних структур та органів. Однак навіть це не заважає ефективно проводити наші заходи і мати успіх.

– А хто безпосередньо займається в РФ інформаційно-психологічними операціями? У якій структурі цей "мозок" і хто виконавці?

– Повторюсь, у Росії сформована жорстка ієрархічна модель діяльності всіх комунікаційних структур та органів. Очолюється вона Адміністрацією президента РФ. Нижче – відповідні комунікаційні підрозділи різних органів російської влади. Інструменти – державні медіахолдинги.

Це Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія (12 телевізійних каналів, 5 радіостанцій, російський державний телевізійний канал "Россия", сейлз-хаус "РТР-Медиа", регіональні філії у всіх регіонах РФ); інформаційне агентство "Международное агентство новостей "Россия сегодня" ("РИА Новости", новинний портал "Россия сегодня" та радіостанції під торговою маркою Sputnik, які здійснюють телевізійне та радіомовлення 30 мовами в різних країнах світу); "Газпром-Медиа холдинг" (30 телевізійних каналів, 5 радіостанцій, 4 власні студії виробництва контенту, друковані та інтернет-ЗМІ), відомчі телевізійні канали та інші ЗМІ, російська технологічна компанія VK (соціальні мережі "ВКонтакте", "Одноклассники", "Мой мир", електронна пошта Mail.ru і портал Mail.ru, підрозділи комп’ютерних ігор і власна пошукова система).

Крім того, значна кількість інформаційних заходів проводиться на гранти російського державного фонду "Русский мир", засновником і головним розпорядником коштів якого є безпосередньо президент РФ.

Решта підрозділів, які беруть безпосередню участь у російській інформаційній війні, сформовані політичними партіями та окремими комерційними організаціями (відомий приклад – "Агентство интернет-исследований", більш відоме як "ольгинские тролли", яке належить Євгену Пригожину, як і приватна військова компанія "Ліга", або "вагнерівці").

У збройних силах РФ до інформаційної війни залучені центри іноземної військової інформації, підпорядковані Генеральному штабу збройних сил РФ, центри та загони інформаційно-психологічного протиборства військових округів, армій та флотів збройних сил РФ.

За кібератаки відповідають центри технічної розвідки Головного управління Генерального штабу збройних сил РФ та "хакерські угруповання", які керуються ФСБ, Генеральним штабом та Федеральною службою охорони РФ.

За контроль інформаційного простору Росії та цензуру відповідає Федеральна служба з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (Роскомнагляд), яка виявляє небажану інформацію і передає виявлені факти російським правоохоронним органам.

– За кілька годин до масованого ракетного обстрілу території України, а то й кілька днів поспіль у Telegram з’являються "анонси", що лякають людей, про величезну кількість ракет. На які болючі точки тисне ворог, яка технологія?

– Можна відповісти на це запитання просто: мета подібних заходів – викликати паніку та збільшити кількість дезінформації в нашому інформаційному просторі.

Якщо складніше – постійна наявність такої інформації створює уяву про могутність ворога і тим самим намагається схилити нашу суспільну свідомість до думки про необхідність перемовин на умовах ворога.

Способи впливу – класичні: залякування дезінформацією та постійний тиск.

– Водночас російські підрозділи ПсО "працюють" по своїх громадянах, формуючи ту чи іншу думку. Якщо стосується обстрілів України, то які аргументи використовують росіяни для виправдання воєнних злочинів своєї армії?

– Це одне із тих запитань, яке дозволяє показати прогалини в російській інформаційній війні! (Усміхається.) Річ у тому, що керівництво РФ вже декілька разів змінювало свою позицію щодо обґрунтування обстрілів України для свого власного населення.

Спочатку обстріли цивільних об’єктів та критичної інфраструктури просто заперечувались. Пізніше з’явилось "обґрунтування", що ці обстріли – відповідь на удари України по Кримському мосту, російських електростанціях та інших об’єктах. Остання версія – це спонукання нас повернутись до Мінських домовленостей у межах якихось нових перемовин.

На міжнародну спільноту жоден із цих наративів не діє, а факт того, що наративи змінюються, дозволяє зробити висновок, що і російське суспільство щонайменше сумнівається в поясненнях влади РФ.

– Не секрет, що так звана часткова мобілізація в РФ змусила велику кількість чоловіків відповідного віку виїхати з країни. Вони не хочуть стати гарматним м’ясом та загинути на території України. Однак частина мобілізованих не намагалася втекти, вони все ж таки "ідейні". Як це вийшло? Теж робота підрозділів ПсО?

– Щодо "ідейності", то є великі сумніви (усміхається. – Ред.). Імовірніше, те, що ворогу вдалося відмобілізувати необхідну (як їм здається) кількість особового складу, можна пояснити складним соціально-економічним становищем абсолютної більшості мобілізованих, страхом відповідальності перед російським законодавством за ухилення від мобілізації та відсутністю альтернативних варіантів.

"Демонізація" України і колективного Заходу, пропаганда "побєдобєсія", масове залякування громадян РФ загрозою знищення Росії були вторинними чинниками, хоча певну роль відіграли і вони. Якщо розглядати інструменти, то – так, свій внесок зробили всі комунікаційні підрозділи, не тільки ПсО.

– Як ворожі підрозділи намагаються дискредитувати нашу армію? Адже рівень довіри до ЗСУ в українців надзвичайно високий.

– Дискредитація нашої армії проводиться не для нас! Основна цільова аудиторія подібних заходів – міжнародна спільнота та міжнародні правозахисні та безпекові організації. Ще однією важливою цільовою аудиторією є власне населення країни-агресора.

Мета "демонізації" – позбавити Україну підтримки від міжнародної спільноти і змусити нас прийняти ультиматум ворога (щонайменше урізати військову допомогу Україні). Крім того, останнім часом Росія намагається використовувати таку дискредитацію для зустрічних позовів проти України в Міжнародному кримінальному суді. Мета очевидна – спробувати уникнути відповідальності за власні реальні та масові воєнні злочини.

Для власного населення РФ мета подібних заходів – сформувати образ ворога, проти якого росіяни самі захочуть воювати. Ще такі заходи використовуються для залякування особового складу російських окупаційних військ з метою відмови від здачі в полон.

Спосіб дискредитації доволі нескладний – знайти або, частіше, створити фейкові факти порушення нашими військовослужбовцями норм міжнародного гуманітарного права, зробити відповідні інформаційні матеріали і постійно їх демонструвати та використовувати на всіх доступних інформаційних майданчиках.

Інколи такі заходи втілюються в звіт якоїсь міжнародної організації, інколи висвітлюються в поодинокій статті якогось поважного інформаційного видання. Але не більше.

– Відключення електрики – зараз одна з найболючіших тем для українців, які вперше зіткнулися з такою ситуацією. І, мабуть, одна з найулюбленіших для росіян. Як вони "качають" цю тему і чого хочуть домогтись?

– Завдання ударів по критичній інфраструктурі та використання результатів цих ударів у наступних інформаційних операціях спрямовані на три категорії об’єктів (цільових аудиторій):

– військове керівництво та особовий склад військ – з метою переконання в різкому погіршенню ситуації внаслідок цих ударів (за досвідом попередніх війн, ефективність практично нульова);

– керівництво держави – з метою переконання в неминучому масовому невдоволенні населення, бунтах та саботажі. Очікується, що керівництво держави-противника має погодитись на умови агресора (в нашому випадку ефективність теж нульова);

– населення, яке найбільше страждає внаслідок таких ударів, – з метою ініціювання невдоволення, недовіри до державної влади, спонукання до активних протестних акцій (у нашому випадку маємо гордитись нашим Народом, який всьому світу продемонстрував фантастичну мужність, стійкість та витривалість).

Також ці удари є слабкою втіхою для населення РФ, якому більше нічого "продати", як успіхи у війні проти України.

– Часто ЗМІ використовують пости в соціальних мережах як джерело інформації, але далеко не всі перевіряють вірогідність. Як ворог легалізує дезінформацію? Можете навести приклади?

– "Легалізація" дезінформації можлива у разі її масового поширення самими об’єктами дезінформації. Якщо це не відбувається, тобто дезінформація поширюється тільки її авторами (навіть масово), легалізації не відбувається.

Приклад: поширення дезінформації про радіомаяки, за якими наводиться високоточна зброя ворога, та ж інформація про неминучі ракетні удари по визначених об’єктах тощо.

– Офіцер ЗСУ Анатолій Штефан опублікував у своєму Telegram скриншоти з різних каналів про їх продаж "під проєкт". "А потім ми дивуємося, чому українські канали опиняються в руках рос. ІПсО", – написав "Штірліц". А як росіяни використовують куплені канали?

– Це схоже на продаж бізнесу з напрацьованою клієнтською базою. Тобто кожен Telegram-канал має свою базу підписників. Відповідно, поки підписники не відпишуться від нього внаслідок зміни його спрямованості, можна прогнозувати певну кількість переглядів і поширень інформаційних матеріалів.

– Російські пропагандисти (наприклад, Симоньян, Скабєєва, Соловйов та інші) зазвичай діють синхронно, чітко за наративами. Ось у середовищі російських "військкорів" я бачу і розбіжності, але є, звичайно, пул тих, хто доносить "одну думку". Хто платить, той замовляє музику, чи питання в анонімності? Найбільш жорстко і без цензури висловлюються, звісно, у мережі та анонімні канали.

– Питання щодо відсутності єдності у російських військкорів достатньо дискусійне. Ми, навпаки, постійно відмічаємо у них використання підходу "кроспостингу", тобто поширення інформації одного військкору іншими. Певні "відмінності" в їхніх поглядах на ситуації перебувають у межах дозволеного і часто використовуються для обґрунтування тих чи інших рішень російської влади. Наприклад, для зміни керівництва російською збройною агресією проти України або застосування нової "стратегії" дій.

Загалом всі російські пропагандисти чітко витримують головні наративи: Росія повинна перемогти, Україна – це загроза, Захід – це зло тощо.

– Раз у раз спливає тема "включення" армії Білорусі у війну. На її території давно перебувають сили ЗC РФ, з її території злітають бомбардувальники тощо. А як Росія використовує РБ в інформаційній війні?

– Досі Білорусь використовувалась і використовується як плацдарм для дій частини російських окупаційних військ, навчальна база для підготовки військових резервів, джерело постачання озброєння та боєприпасів і, головне, як стримувальний чинник для частини наших військ, які перебувають у прикордонних з Білоруссю областях і готові дати відсіч збройній агресії з території Білорусі.

Відповідно, це і використовується в інформаційній війні Росії. Тобто демонстрація загрози повторного вторгнення з території Білорусі.

Крім цього, нелегітимний президент РБ Олександр Лукашенко періодично виступає "рупором Кремля", виголошуючи основні меседжі російської пропаганди. Останнім часом він намагається нас залякувати і схиляти до переговорів на умовах ворога.

– Чи можна виділити зараз найважливішу, головну мету російських ІПсО саме щодо України?

– ІПсО, як і вся інформаційна політика, ніколи не проводяться окремо від загальної державної політики. Тобто їхня головна мета така ж сама, як і мета ворога щодо України.

Якщо Путін не відмовляється від задуму захопити та контролювати всю територію України, то і всі російські ІПсО спрямовані на досягнення цієї головної мети (щодо України!!! Насправді мета – не стільки Україна, скільки бажання стати геополітичним центром сили, "полюсом" багатополярного світу).

Проводитись ці ІПсО на різні цільові аудиторії, звісно, будуть по-різному. І мета у кожної окремої операції також буде своя, однак вся російська інформаційна політика спрямована на досягнення загальної мети керівництва РФ.