Поляки не вміють збивати "Шахеди", а вимога Путіна про 6 тис. кв. км – блеф. Інтерв’ю зі Ступаком

Російська ракетно-дронова атака на Польщу продемонструвала слабкі місця в обороні НАТО. Варшава змогла збити лише 4 із 19 безпілотників, причому в дуже неефективний спосіб. Чому європейські країни раніше "не помічали" російських безпілотників, які залітали на їхню територію?

Існує два пояснення: політичні запобіжники – небажання провокувати Росію й "третю світову", та технічна неспроможність – брак систем, які могли б завчасно виявляти повільні дрони, що летять дуже низько. Україна з подібними труднощами бореться вже три роки й навіть зараз має прогалини, але накопичений досвід може бути корисним полякам. Атака на Польщу дійсно налякала європейців. Так, неофіційно у Німеччині визнали, що країна не буде готова до прямого зіткнення з Росією ще щонайменше протягом двох років.

Водночас стало відомо про нову вимогу Кремля: він хоче 6 тисяч квадратних кілометрів української території, яку ще не захопив і навряд чи захопить щонайменше протягом наступного року. Ця вимога – блеф, який пояснюється тим, що саме Донеччина є найскладнішою для ворога ділянкою фронту. Яскраве свідчення цього – окупанти вже рік безрезультатно намагаються прорватися біля Покровська й Мирнограда. Проте цілком можливо, що Москва може розширити свій "інтерес" і на інші області – Сумську, Харківську, Дніпропетровську.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– Віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що глава країни-агресора Путін хоче, щоб Україна передала йому 6 тисяч квадратних кілометрів територій, які окупаційна армія ще не захопила. Як ви думаєте, про які саме території може йтися? Лише про Донеччину чи ще про щось? На ваш погляд, чи може дійсно ворог просунутися так далеко, скажімо, протягом пів року чи року?

– Зважаючи на все, йдеться виключно про Донецьку область. І я бачив заяву, що начебто Російська Федерація готова відмовитися від подальших просувань на Запоріжжі та в Херсонській області, "а в обмін на це дайте нам Донецьку область". Але це найскладніше, що зараз є на шляху росіян, тому вони так наполегливо й вимагають цю територію.

Багато списів ламають на тему, де простіше йти. По рівнинній місцевості в Харківській області чи в Донецькій?. З одного боку, звісно, обороняти терикони, шахти, водойми – це складно. І росіяни мають можливість просочуватися швидко, застрибувати десь у будинки. Але з іншого боку, для того, щоб захопити, їм треба кожен будинок знищити. А це вимагає дуже великих зусиль.

Водночас просування на рівнині простіше, але оборонятися складніше, бо все як на долоні. Зрештою й частини, які наступають, також як на долоні. Тому, я думаю, що для РФ принципово, щоб ЗСУ вийшли з Донецької області й віддали їм всю цю складну забудову, "а далі ми подумаємо, чи рухатися далі, чи зупинитися".

– Раніше Путін прозоро натякав, мовляв, якщо ви зараз не віддасте те, що ми хочемо, згодом будете вимушені віддавати більше. Водночас ми бачимо, окупанти досі тупцюють навколо Покровська, Мирнограда і не можуть просунутися вперед. Ба більше, ми бачимо також зворотний процес звільнення українських територій. Чи вважаєте ви, що ворог взагалі здатен повністю захопити Донеччину?

– Вони можуть захопити Донеччину, але питання, скільки часу їм на це знадобиться? Відверто кажучи, навіть до кінця року в них перспектив небагато. Дійсно, під Покровськом вони вже рік стоять на місці. Карл, рік! Це та армія, яка націлилася на Берлін, на Варшаву. Вони рік стоять навколо Покровська.

Тому я вважаю, що щонайменше у перспективі року-півтора їм не вдасться захопити всю Донеччину. Але вони поспішають. І оця вся історія, мовляв, віддайте нам це терміново, інакше наступного разу будемо вимагати більше – це блеф.

Водночас для підтвердження цього блефу росіяни можуть розповсюдити свій інтерес на Сумську, Харківську, Дніпропетровську області – так само проголосити їх своїми і сказати: тепер ми будемо домагатися "повернення" цих областей у склад Російської Федерації. Теоретично це можливо.

– Ситуація російської атаки на Польщу за допомогою дронів більшою мірою грає в інтересах України чи навпаки? Я маю на увазі військову допомогу нашій країні. Можливо, Європа, зважаючи на нові обставини й виклики, вирішить ще більше посилити спроможності України? Або ж навпаки – вирішить, що треба передусім посилюватися самій? Як думаєте, у який бік розвиватиметься ситуація?

– Вчора я мав розмову зі своїм німецьким другом, який має контакти з політичними колами. Він каже, що на горизонті двох років Німеччина ще не буде готова, у найкращому варіанті потрібно років п'ять. Це сказала людина нормальна, адекватна, повністю проукраїнська. Каже, просто я бачу, як воно все повільно рухається, ми ще не готові до прямого зіткнення з Росією. У нас немає, що поставити на свою оборону. Ми даємо максимально все, що у нас є, вам. Зокрема, він сказав про системи Skyrangers. "До Бундесверу нічого не поїде, а до України поїде вже до кінця року 18 штук". Але цього замало.

Додається ще й велика політична нестабільність у Франції, яка дуже влаштовує росіян. Так, ситуацію в Польщі всі побачили, заяви зробили, але такої швидкої реакції, щоб нам, умовно, до кінця тижня передати ще ППО, точно не буде. Це буде згодом.

Але всі як один, з ким я спілкувався вчора, всі ці іноземці, перепрошую, с*уть. Вони с*уть з того, що щось почнеться. І кажуть: "Господи, невже в нас теж буде війна?" Я змушений їм розказувати, до чого готуватися, що треба мати тощо. З країн Балтії телефонували. Ті, хто розуміє, вже на валізах, а в тих, хто не розуміє, кока-кола в голові. Мовляв, ну, впав безпілотник, але він був без вибухівки. Один був з вибухівкою, а всі решта поки що пустишками. Але це дуже поганий сигнал.

– Чи вважаєте ви, що принаймні, з огляду на ситуацію в Польщі, ми можемо сьогодні розраховувати на посилення нашої протиповітряної оборони?

– Ну, розраховувати можна, але питання, що вони можуть дати. Бачите, зараз у них точиться дискусія: може, більше Польщу накачати зброєю, щоб вона збивала. Але наші військові просто глузують з поляків, як вони збивали ті безпілотники. З 19 збили чотири за допомогою ракет, які коштують кілька мільйонів доларів.

Я спілкувався з іноземцями, і вони не можуть чітко пояснити, що відбувається. Є два великих магістральних сценарії, чому поляки раніше не збивали російські безпілотники і чому зараз збили тільки чотири. Перше – є політичні запобіжники як всередині Польщі, так і за її межами, в Брюсселі, штаб-квартирі НАТО, у Вашингтоні. "Не провокуйте, нам не потрібна Третя світова війна, не збивайте, нащо воно нам потрібно". Друге пояснення – технічне, тому що в Польщі банально немає технічних можливостей заздалегідь побачити безпілотники, якщо вони летять дуже низько.

Ми знаємо, як вони летять буквально над будинками, над деревами, дуже повільні, з гілок та підручного матеріалу зроблені. Чи є можливість у поляків швидко їх запеленгувати? Мені здається, в них з цим є проблеми. Наші військові над цими проблемами вже три роки б'ються, і то в нас є прогалини. Буває таке, що радіолокаційно нічого не фіксується, а потім – хоп! – Житомирщина! Господи, та звідки він з'явився?!

– Тобто полякам треба вчитися у нас?

– Так, звичайно. "Ніколаєвский Ваньок" перекласти на польську мову. Можемо зробити.