Блог | Полювання на танкери РФ руйнує експорт нафти й постачання Криму

В Азовському морі щодоби бовтається в середньому 100-130 суден. Значна частина – суховантажі, риболовецькі, буксири, патрульні ФСБ. Невелика – танкери. Судна класу річка – море завантажують на рейді Таганрога, тоді вони рухаються у Крим або ж перевантажують сировину на великі "панамакси". Чому вони везуть сиру нафту – зрозуміло: значна частина НПЗ у європейській частині РФ у простої, а глушити видобуток у Сибіру не хочеться, пише Кирило Данильченко для LB.ua.

Азовське море зараз працює як транзитна траса з двома ключовими потоками, які стартують з півночі (з гирла Дону й від Таганрога) і йдуть на південь, але мають кардинально різні цілі. Перший потік – це військова логістика. Танкери йдуть на південний захід, у порти окупованого півострова. Вони везуть світлі нафтопродукти (бензин, авіагас, солярку) з російських НПЗ, щоб забезпечити окупаційне угруповання, флот і цивільний сектор. 

Другий потік – експортна валюта. Інша частина танкерів йде тим самим маршрутом на південь, але їхня ціль лежить далі, у Чорному морі. Вони везуть сиру нафту й темні нафтопродукти (мазут). Крим їм не потрібен, бо там немає потужностей переробки, їхня мета – проскочити під Керченським мостом.

Схема бджоли й матка

Куди ці "волгонєфті" везуть сиру нафту? Не в Індію чи Китай: судна класу річка — море не призначені для океанських штормів, їх переламає навпіл.

Їхній маршрут закінчується одразу за Керченською протокою. У районі порту Кавказ, у Тамані або трохи далі, в нейтральних водах Чорного моря, організовані так звані рейдові стоянки для перевалки із судна на судно (Ship-to-Ship, STS). Там на якорі стоять величезні океанські танкери ("афрамакси" або "суецмакси" вантажопідйомністю 100-150 тисяч тонн) з того самого тіньового флоту із сірими страховками та вимкненими транспондерами. Думаю, що там є вертолітне й катерне прикриття, щоб не поклювали "магури" й "малюки".

Маленькі танкери (ті самі 7000-тонники проєкту 15781), проминаючи Керченський міст, підходять до цих гігантів, швартуються борт до борта й перекачують у них сиру нафту. Щоб заповнити один океанський танкер, потрібні 15–20 рейсів "малюків" з Азова. Після завантаження гігант іде через Босфор до Азії, приносячи Путіну нафтодолари. Схема бджоли й матка. Імовірно, це спроба обійти роздовбані термінали в Причорномор'ї та вивезти сиру нафту, бо в Туапсе зберігати якось не виходить, а селище Волна отримало вже десяток разів.

Полювання на індичок: мінус 40 % флоту в регіоні

Але під Керченським мостом зараз черги навіть для дійних корів бюджету – РЗД забезпечує армію вторгнення, вантажі через паливну кризу доходять на 25 % довше. Тому й почалося полювання на індичок – погром танкерів, що стоять у черзі на прохід і намагаються прорватися до Криму.

У Причорномор'ї та Азові працюють приблизно 35 танкерів "Волгонефть" і 50 свіжих RST/15781. Не до коми точно, але порядок цифр зрозумілий. Виходить, що все активне наливне угруповання класу річка – море на півдні Росії становить 80–85 суден.

Якщо брати виключно наливний флот (танкери), ми за 96 годин вибили майже 40 % малих бензовозів і нафтовозів півдня Росії. Під роздачу потрапили і старі корита, і свіжі борти: на дно пішов "Санар-17", а випалені рубки й пробоїни отримали "Челсі-6", "Аура", "Сонар-1", "Ілля Рєпін", "Венера-3", "Пенелопа" і підсанкційний панамський "Галіаскар Камал".

Втратити 40 % профільного флоту за кілька днів – це вже не просто проблема і не криза. Виглядає це так: їм фізично немає на чому везти паливо в Крим прямо зараз, тому що капітани тих 60 %, що залишилися, тупо бояться виводити судна з портів Ростова через загрозу бути спаленими, та й гарантовано не всі судна зараз на ходу. 

Також це б'є по експорту й швидкості обробки "панамаксів". Незалежно від ступеня пошкоджень, навіть якщо корабель не вигорів і не потонув, цього сезону, до штормів і замерзання моря, він уже нічого не повезе. Зокрема тому, що потужності ремонту RST/15781 забиті серією, яка будується на стапелях. Замовити РЛС, рацію, навігаційну систему, сполучення з рульовою машиною, гірокомпас, кілометри кабелів, що вигоріли в рубці – це одне. А от відремонтувати судно і знайти команду, яка захоче без бойових і виплат за поранення іти в цей регіон – зовсім інше.

Чорноморський флот – операція "кинути танкери"

Ну і традиційно тішить Чорноморська флотилія. На численних відео жодного корабля прикриття в конвої, жодної спроби прикрити старенькі "волгонєфті" хоча б вогнем "Раптора" й екіпажами дронів-перехоплювачів з "Рубікону". Поки Чорноморський флот рятує свої вимпели, російський бізнес оплачує війну своїми спаленими суднами. Військові просто кинули комерційний флот напризволяще.

Мільярди доларів, дисертації, погрози висадки під Одесою та повної блокади, паради, а на виході – ховаються за мінами й бонами в Новоросійську. Для України кращої інвестиції грошей РФ і не уявити. А пам'ятаєте, як у РФ казали, що ми будемо просити в Москви дозвіл іти зерновим коридором, інакше нас задушать у блокаді? Як на мене, у Бога є почуття гумору.

Комерційні мерці 

На сьогодні збитки РФ через ремонт, втрачені судна й вантажі та майбутній простій – близько 200 мільйонів доларів, і це консервативна оцінка. Сюди ж ідуть недоотримані доходи бюджету, банкрутство транспортних компаній або їхня залежність від держбюджету, зростання цін на страховки, необхідність перекидати нові судна в регіон.

За кожним палаючим танкером стоять цілком конкретні бенефіціари: компанії рівня "Волготранс" (їм належать знищені й уражені "Санари"), структури олігарха Лисіна або фірми-прокладки тіньового флоту. Для них ці 200 мільйонів доларів прямого збитку – лише початок ефекту доміно, який затягує на їхніх шиях фінансовий зашморг.

По-перше, настає страховий колапс. Жоден нафтовоз не ходить без полісу. Після 35 уражених суден Азов де-факто став зоною бойових дій. Страховики або просто відкликають покриття, або задирають премії за воєнний ризик у десятки разів за кожен рейс, різко змінюючи всю маржинальність бізнесу.

По-друге, починаються кадрові негаразди і проблеми з кредитами. Цивільні російські моряки не камікадзе. Щоб змусити екіпаж вийти з Ростова у цей "тир", судновласники змушені потроювати тарифи. Одночасно у двері стукають банки: частина флоту в лізингу, і коли застава лежить на дні або з вигорілою рубкою стоїть у черзі на піврічний ремонт, касовий розрив гарантовано тягне компанію на дно.

Усі ці танкери у вогні, черги на чотири кілометри під мостом, бійки за бензин у Криму, Бєлгород без світла й води і знову палаючий завод у Капотні – це ланки одного логістичного колапсу. Війна стає непосильним тягарем для самої РФ. Економіку і флот спалюють у грубці, тільки щоб купка старіючої номенклатури лоскотала собі випалені аквадискотеками і трильйонами рублів рецептори. Але залізо й бюджет закінчуються швидше, ніж їхні плани на СВО.