Помилка Заходу може призвести до Третьої світової: інтерв'ю з Романенком

Союзники України на Заході протягом останніх років не посилювали свій військовий потенціал, а, навпаки, скорочували його. Внаслідок цього на момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну країна-агресор де-факто перевершувала країни Заходу за потенціалом ведення конвенційної війни. Сьогодні ситуація почала змінюватися, союзники нашої країни намагаються стати на ноги щодо власних оборонних можливостей і водночас допомагають Україні.

Але парадокс полягає в тому, що мета Заходу апріорі нелогічна: вони не хочуть, щоб у цій війні були ті, хто програв, і знову намагаються "не провокувати" агресора, зокрема, не помічати нових і нових провокацій, які влаштовує в їхніх країнах кремлівський диктатор. Така "страусина" позиція вкрай небезпечна і може призвести до Третьої світової війни. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Останній прогноз, який зробив голова ГУР генерал Буданов, стосується тривалості війни. За його оцінками, станом на зараз РФ не має планів ведення війни у 2025 році. "Можливо, до кінця 2024-го, якщо нічого не зміниться, вони це коригуватимуть", – сказав він. Водночас експерт німецького видання BILD Юліан Репке заявив, що Росія має намір продовжувати війну до 2026 року. На вашу думку, який із цих двох прогнозів може бути ближчим до реальності?

– На своїй зустрічі з "глибинним народом" Путін говорив про те, що треба захоплювати Херсон. І про Одесу згадував, і про лівий берег тощо. З урахуванням того, скільки сил вони витратили цього року і чого вони досягли, це швидко не вийде. І щось принципово змінити вони зараз не можуть.

Так, живої сили в них чимало, але має бути ще сучасне озброєння, техніка. Частково вона у них є, але навіть ефективне застосування цього озброєння та техніки не забезпечує досягнення тих цілей, які вони декларують.

Тому прогнозувати 2025-й, а тим більше 2026 рік – це передчасно. Тому що ми точно ще не можемо визначитися із силами та засобами, оскільки значною мірою ми залежимо від постачання озброєнь та техніки союзниками. Зараз ми намагаємося змінити ситуацію завдяки підйому питомої ваги озброєнь та техніки, що випускаються нашим ВПК. Але поки що ми на початку шляху. З цієї причини найближчої зими, найімовірніше, ми будемо вести стратегічну активну оборону і, можливо, десь контратакуватимемо.

Щодо цілей Росії, які там озвучують, ми знаємо, якими вони були на початку вторгнення і що було потім. Від цілей до виконання завдань дуже велика дистанція. Поки що у РФ немає потенціалу, який би забезпечував виконання цих завдань.

Тому планування з обох боків – це лише 2024 рік, та й то досить великими мазками.

– Інститут вивчення війни (ISW) заявив про те, що США мають бути більш зацікавленими у перемозі України у війні. Там наголосили, що Україна не бідний Афганістан зразка 2001 року, а високоіндустріальна країна, і США вигідна підтримка нашої країни. Там також додали, що будь-які територіальні завоювання Кремля можуть призвести російську армію до кордонів НАТО від Чорного моря до Північного Льодовитого океану. Одночасно стало відомо про те, що в ніч проти 14 грудня на території Румунії, країни НАТО, впав російський дрон. Але ми побачили вкрай обережну реакцію влади цієї держави, яка заявила про "можливу ймовірність" того, що дрон належав РФ. Тож поки що ми не бачимо реального усвідомлення країнами Заходу загрози Росії. Чи може Захід прокинутися 2024 року?

– Я погоджуюсь з оцінкою Інституту в тому, яке значення має ця війна для тих самих американців та європейців. На мою думку, тут США зайняли цікаву деструктивну позицію. Вони пропонують мало не нам самим переконувати громадян Америки у тому, що ми їм потрібні та корисні. Звісно, ми це розуміємо, ми у цьому беремо участь, але це має робити насамперед керівництво країни, яке справді в цьому зацікавлене.

Тому що завдяки цій війні, хоч би як цинічно це звучало, США досягають глобальних і стратегічних цілей. Але зі своїми громадянами інформаційно вони працюють погано. Тож і така реакція. Професійні військові США дають оцінки, що якщо Україні передаватиметься стара техніка американської армії, позиції нашої країни посиляться, будуть відповідні результати, але також гроші здебільшого залишаються в США, відбувається оновлення потенціалу американської армії.

Як виявилося, за останні два роки ні США, ні країни Європи, що входять до НАТО, виявилися неготовими до ведення конвенційної війни, подібної до тієї, що має місце в Україні. А з огляду на поведінку РФ це загроза для безпеки і США, і країн Європи. І зараз повільно, долаючи труднощі, вони виходять із цього стану, посилюють свій стратегічний потенціал. І все це завдяки Україні як державі та її силам оборони.

Тому тут нам треба працювати спільно. Але, на мою думку, принципово треба змінити позиції, пов'язані з активною допомогою озброєннями, технікою та фінансами. Наші союзники йдуть цим шляхом дуже повільно.

Приклад з Румунією, який ви навели, якраз підтверджує те, що Путін може перевіряти реакцію країн НАТО на подібні провокації, хоча саме цей інцидент міг бути ненавмисним. Путін відчуває вседозволеність, коли завдає повітряних ударів по Україні, тому що у нас недостатньо засобів протиракетної та протиповітряної оборони, хоча союзники нам у цьому й допомагають. Ми бачимо, що відбувається і у Києві, і по всій Україні.

Але коли повітряні засоби РФ залітають і до Польщі, і до Румунії, США не дають можливості цим державам, по-перше, говорити правду, по-друге, займати активнішу позицію у протидії РФ. Як пояснюють це у США, так вони намагаються не допустити ескалації та застосування зброї масового ураження.

Але Путін сприймає цю ситуацію зовсім інакше – як слабкість та нерішучість. Власне, на це він і розраховував, коли розпочинав війну. Принцип консенсусу, який закладено в НАТО, Євросоюзі, в умовах війни є менш ефективним. Занадто багато часу йде на ухвалення рішень. Водночас диктатор Путін показує більш ефективне управління.

На початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну під час порівняння потенціалу для ведення конвенційної війни країн Заходу та Росії перевага була на боці РФ. І війна це яскраво продемонструвала. З Росією воює Україна, надає можливість Заходу відновитися і стати на ноги, але це не призводить до зміни їхньої позиції належним чином.

Ця "страусина" позиція за прикладом Румунії, Польщі та інших західних країн може призвести до тяжких наслідків для самих європейців. Цим треба займатися і показувати, де їхнє слабке місце. А це походить зі стратегії, з оцінки ситуації. Вони допомагають нам на тому рівні, щоб ми не програли, а заразом щоб не програла Росія. Така подвійність порочна. Вона може призвести до дуже тяжкої ситуації Третьої гарячої світової війни.