Прорив ЗСУ у Курській області змусив би Кремль змінювати плани. Інтерв'ю із ізраїльським оглядачем Давидом Шарпом

Українські Сили оборони продовжують операцію у Курській області РФ. Проміжні підсумки операції хороші, якщо говорити про темпи просування та площу взятої під контроль території країни-агресора. Щоб зробити глибокий прорив із великими досягненнями, необхідно на порядок збільшити угруповання ЗСУ, але, якби це справді вдалося, Кремль був би змушений переглядати свої плани щодо війни в Україні.

Окупаційна армія, ймовірно, зможе впритул підійти до Покровська, оскільки стабілізувати фронт на цій ділянці українській армії поки що не вдалося. Але хороша новина у тому, що взяття міста – складне завдання для ворога. Його можна тримати дуже довго.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– Російські ЗМІ повідомили, що нібито 21 серпня українська диверсійно-розвідувальна група намагалася прорватися на територію Брянської області Росії. За вашими оцінками, за нинішнього розкладу сил ЗСУ справді було б доцільно розширити фронт у РФ?

– Міркувати щодо доцільності можна, тільки знаючи деталі. На якихось ділянках може бути недоцільно за жодних умов – і навпаки. Все впирається в сили та завдання. Насамперед чи є українцям чим розширювати – це ключовий момент. Бо якщо немає достатніх сил, то жодне бажання вже не має значення. А якщо є сили, то яка мета.

Наприклад, просто зайняти територію і утримати її, завдати противнику втрати і відступити, відволікти сили противника... Тобто все впирається лише в ці міркування.

Тому сказати, доцільно чи ні, абстрактно, відірвано від справи, я не можу. Дуже багато речей було б доцільним за наявності сил. Перекинути резерви і під Торецьк, і під Покровськ, зробити ще щось… Але, на жаль, можливості не безмежні.

Щодо того, що було в Брянській області, мені важко судити. Можливо, справді була спроба завдати несподіваного удару, це була розвідка боєм, щоб змусити росіян нервувати вздовж усього кордону. Нервувати – це означає тримати там сили, не перекидати, наприклад, у Курську область, а перекидати на інші ділянки кордону.

Але все це лише припущення. У будь-якому разі, якщо є чим, якщо є час підготувати операцію і завдати болючого уколу, то дії, що турбують, у різних місцях в принципі доцільні. Але якщо ці сили дуже потрібні в іншому місці, бажано діяти в іншому місці, а не просто відволікати супротивника. Це питання пріоритетів.

– Звичайно ж, у нас немає всієї повноти інформації, але принаймні є карти бойових дій ЗСУ у Курській області. Якщо просто проаналізувати ці карти, які висновки можна зробити? На вашу думку, наскільки ця операція є успішною?

– Загалом вона на даний момент, мабуть, успішна. Питання, які завдання ставило командування. Наприклад, якщо ми говоримо про просування та територіальний контроль. Якщо виконані завдання-мінімум – а я припускаю, що вони виконані, хоча я цих наказів, звичайно ж, не бачив – тоді операцію можна вважати успішною. Тим більше якщо завдання-мінімум серйозно перевищено.

Але тут важливо розуміти, що після того, як ефект несподіванки, оперативної та тактичної раптовості після перших днів вичерпано, коли російська армія перекинула досить значні сили для перегородження української армії, тоді очікувати швидкого просування вже не можна. Більше того, завдання просуватися без кінця, мабуть, не стоїть і не може стояти. У результаті задіяно обмежені сили.

Якщо ти задієш відносно обмежені сили, а не якесь гігантське угруповання з далекосяжними цілями, то ти не можеш просуватися нескінченно, навіть якщо оборона противника не дуже сильна. Необхідно забезпечувати логістику, щоб не було відриву від власних сил. Чим більше сил перекидає супротивник, тим більше небезпека потрапити в засідку, бути оточеним.

Тому останніми днями ми є свідками досить повільного просування ЗСУ. Наскільки я бачу, відбувається вирівнювання та оптимізація. І звичайно ж, є Глушковський район, який з погляду логістики має потенціал бути взятим під контроль. Через те, що зруйновані мости, через те, що російське угруповання там охоплене і притиснуте до річки. Якщо українське командування має план це угруповання витіснити чи розгромити, то серйозні перспективи є. Але одного знищення мостів у цьому разі недостатньо. Необхідні заходи щодо витіснення противника на землі, його розгром. І ми подивимося, що в цьому плані відбуватиметься.

Припустимо, що ці завдання взяття території під контроль вже більш-менш виконуються. Але подальшого розвитку ситуації, крім Глушковського району, щодо розвитку ситуації, взяття під контроль великих територій мені чекати важко. Хіба що українці звідкись введуть у бій додаткові значні резерви. Але цього не відбувалося досить довгий час. Є інші пріоритетні напрямки, де резерви також важливі.

Тому мені здається, що стрімко розвиватись ситуація вже не буде. А далі все залежить від рішення українського командування та влади – чи утримувати територію в Курській області, якщо так, то чи довго, чи утримувати, але недовгий час, чи відступити. І це є ключовим моментом.

Найважливіше ще попереду.

– Ми бачимо, наскільки для Кремля важливим є взяття окремих населених пунктів в Україні. Нині у пріоритеті в окупантів – Покровськ. Чи вважаєте ви, що українська армія могла б поставити собі за мету взяття великого міста на території РФ чи якогось значущого об'єкта, скажімо Курської АЕС, щоб ворог задумався про те, чи варто продовжувати наступ в Україні?

– Теоретично – так. Якби українська армія, українське командування змогли б створити величезне угруповання, яке б не тільки зайняло багато сотень квадратних кілометрів у Курській області, але створило б величезну загрозу російським тилам, у тому числі загрозу взяття під контроль великих міст, серйозного перерізання логістики, оперативного оточення російського угруповання на Донбасі і так далі, якби йшлося про глибокий прорив із дуже серйозними досягненнями, то це дуже серйозно вплинуло б на ситуацію на фронті та на прийняття рішень російським командуванням.

Але проблема в тому, що для цього потрібні величезні сили. Не кілька тисяч солдатів, а кілька десятків тисяч. Обмеженими силами немає можливості взяти під контроль Курськ. Так, якби росіяни абсолютно проспали, якби до Курська можна було б доїхати без опору, то навіть у такому разі це було б проблематично.

Декілька тисяч людей не можуть контролювати велику територію. Рейд може бути успішним, якщо супротивник абсолютно не готовий. Але щоби взяти великий населений пункт, який чинить опір, потрібні значні сили. Плюс ти маєш прикривати ці сили від ударів з повітря, ти маєш забезпечувати фланги, логістику.

Таким чином, можливо, дійсно слід створити загрозу глибокого прориву, але проблема в тому, що можливостей таких немає. Відповідно, дієш по можливості.

– Питання щодо Покровська. Ми бачимо, що, ймовірно, ворог обрав цей напрямок пріоритетним і, на жаль, успішно просувається. Яким є ваш прогноз?

– Упродовж останніх багатьох тижнів ми бачимо, що українському командуванню не вдається збалансувати фронт у районі Покровська. Українські джерела говорять про допущені помилки тих, хто обороняється. Але головна проблема – тут не вистачає сил. Немає можливості створити стабільну лінію оборони на відкритій місцевості, яку займає достатньо сил і яку можна тримати дуже довго. Ця тенденція може змінюватися лише в тому випадку, якщо значні сили виявляться задіяними, та грамотно задіяними.

Якщо ж тенденція продовжиться і росіянам вдасться підійти до Покровська та Мирнограда, тут уже виникає дещо інша ситуація. Одна справа, коли сил недостатньо і відкрита місцевість, а інша справа, коли супротивник упирається у міста. Якщо не дати йому обійти міста і підготувати їх до оборони, навіть не дуже великими силами, як показують приклади цієї війни, обороняти дуже і дуже довго. Я не говорю – нескінченно довго. Це не дуже правильне визначення. Але урбанізована територія – це зовсім інше, ніж відкрита територія. Тому все впирається у підготовку. В українців був час підготуватися.

Наприклад, Часів Яр. Малюсеньке містечко, за яке найважчі бої тривають уже багато місяців, але просування російської армії за ці місяці було символічним.

Невтішне припущення – російські війська підійдуть до Покровська. Втішне припущення, що обороняти міста значно легше. І якщо вжити відповідних заходів і не дати себе обійти, то тут супротивник цілком може бути зупинений з величезною ймовірністю.