Протоієрей ПЦУ Дедюхін: у Путіна ракет на всіх не вистачить, жоден моск*ль не заборонить нам святкувати Великдень. Інтерв'ю
Святкування Великодня у храмах Православної церкви України, які не розташовані в зоні активних бойових дій, буде практично таким самим, як у мирний час, за винятком всенічної служби. Через комендантську годину її можуть перенести на ранок неділі, але найголовніше християнське свято не скасує навіть окупант.
Через війну, розв'язану Росією, частина парафіян УПЦ МП почала відвідувати храми ПЦУ, тоді як священноначаліє цієї структури не поспішає засуджувати дії глави РПЦ Кирила Гундяєва.
Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів протоієрей Православної церкви України, депутат Полтавської міської ради Олександр Дедюхін.
– У вашому регіоні не ведуться воєнні дії, та все ж, як факт війни позначився на житті церкви?
– Так, у нас не ведуться воєнні дії, ми тільки танки крадемо (сміється).
Війна, звичайно, далася взнаки. Ми постійно збираємо гуманітарку, плетемо сітки, приймаємо біженців, наскільки це можливо, надаємо їм допомогу. Полтава фактично стала великим хабом для біженців. У нас лише офіційно зареєстровано 60 тисяч, а населення міста близько 250 тисяч. А неофіційно переселенців набагато більше.
Але на богослужіння війна не вплинула. Ми проводимо служби, тим паче у піст. Єдине – ми зняли обмеження на вінчання. У піст заборонено вінчати, але цього разу в нас було кілька вінчань. Коли воїн приходить у відпустку на 1-2 дні та знову на фронт, ми не відмовляємо у вінчанні.
Ще один нюанс – додалося дуже багато парафіян за рахунок переселенців. І прийшли люди з Московського патріархату. Їх не дуже багато у відсотковому співвідношенні, але такі є. З початком війни вони змінили церкву.
– Ви кажете, порядок богослужінь не змінився. А як щодо всенічної служби на Великдень у комендантську годину?
– Всенічна – це виняток. Але ми ще вирішуватимемо. Найімовірніше, службу перенесемо на ранок, на закінчення комендантської години.
– Щодо освячення пасок той самий принцип?
– Так, під час комендантської години ми нічого не робимо. Ми дослухалися рекомендацій військово-цивільної адміністрації.
– Фактично 24 лютого, коли почалося вторгнення, ми зовсім забули про коронавірус. У вас у храмі тепер теж не обов'язково дотримання дистанції, носіння масок тощо?
– Хто хоче, той приходить у масці, хоча під час причастя ми продовжуємо користуватися одноразовими ложечками. Дезінфектори у нас стоять, самі ми теж дезінфікуємо руки. Ми все одно рекомендуємо, бо крім коронавірусу є ще туберкульоз, який ніхто не скасовував.
Нам залишатися живими та здоровими – це теж частина опору, частина перемоги.
– У Полтаві багато храмів УПЦ МП?
– У нас їх більшість.
– Чи підтримали вони ідею скликання церковного трибуналу щодо патріарха Кирила Гундяєва?
– Цей лист по всій Україні підписали менше ніж 4% служителів УПЦ Московського патріархату. У Полтавській єпархії підписали 4 клірики, 2 з них відкликали підписи.
Переходити до ПЦУ вони практично не бажають. Було лише кілька переходів у нас по області. Ба більше, була абсолютно достовірна історія – мені про неї розповідали люди. Парафіяни прийшли до священника Московського патріархату і сказали: батюшко, переходитимемо? Він каже: так! – та призначає на завтра збори. А потім на збори він викликає поліцію та заявляє, що його примушують до переходу.
– Це було зроблено для телевізійної картинки? Там камери були?
– Не знаю. Але, можливо, це тиск єпархіального управління УПЦ МП. Я не беруся судити, чому він так вчинив, але є такий факт. Це село Стасі Диканського району.
– Українців попереджають про можливі провокації у храмах на Великдень. Ви намагаєтеся убезпечити людей?
– З одного боку, я ніяк не можу убезпечити людей, тому що я не маю жодних можливостей. Ми покладаємось на поліцію, СБУ, Збройні сили України. Ми виконуємо рекомендації адміністрації.
Але з іншого боку, я спеціально порахував. В Україні близько 20 тисяч церковних громад. На всіх ракет не вистачить у будь-якому разі.
Ми рекомендуємо людям не збиратися великими групами, не більше 10 осіб. Люди заходять у храм, їм посвятили пасочки – і люди пішли, щоби не було великого скупчення.
Але для нас Великдень – це головне свято. Ми ведемо війну не просто за життя. Ми захищаємо свій спосіб життя. І жодний москаль не може нам заборонити святкувати наше свято. Церква радить так: хто може не приходити – не приходьте. Але я знаю багатьох людей, які не можуть не прийти. Вони все одно прийдуть, для них буде служба, буде причастя. Без цього ми не можемо. Це наше життя, наш подих.