Наліт дронів на Польщу: радянська школа провокацій, за якою стоїть не тільки перевірка НАТО на міцність

Наліт групи російських дронів на Польщу, що став найгучнішою провокацією Росії проти країни НАТО за останні роки, був нічим іншим як проявом активної фази гібридної війни. А в Росії, так само як у СРСР, провокації завжди використовували як політичну зброю, після чого наставав момент явного вторгнення.

Щодо нальоту на Польщу можна з упевненістю говорити про те, що це була не помилка і аж ніяк не вплив українських РЕБ на російські дрони, які нібито збивали їх із траєкторії польоту. Дрони заздалегідь були обладнані подвійними баками, щоб мати можливість не тільки перетнути територію України, а й Польщі, а їхня початкова траєкторія була налаштована на вихід у повітряний простір Польщі.

Можливо, у питаннях загальновійськових наступальних операцій Росія як була, так і залишається аутсайдером, але в питаннях гібридних воєн і провокацій у неї багатющий досвід ще з часів СРСР, який використовував найрізноманітніший спектр прихованого характеру дій для того, щоб однаковою мірою як тиснути на ті чи інші країни політично, так і готувати ґрунт для прямого вторгнення.

Причому інцидент у Польщі – це явний прояв активної фази гібридної війни, коли Кремль вивчає реакцію на настільки зухвале порушення кордонів іншої держави. Це порушення може бути сухопутним, у повітряному просторі, на морі, але в усіх випадках для Москви важливо розуміти, де межа доступного та якою є реакція на це міжнародного співтовариства. Щоб цю межу відсунути далі та потіснити суверенність і недоторканність сусідів "лівіше".

Щоб розуміти, як діє Росія, слід трохи згадати про те, як діяв СРСР. І почнемо ми з моменту утворення цієї структури, що перетворилася на довгі десятиліття і багато поколінь на в'язницю народів.

Провокації СРСР

Провокації за період існування Радянського Союзу я б розділив на два типи, а саме: явні та гібридні.

Явні провокації відносяться до застосування фізичних елементів для провокування відповідної реакції або конфлікту: це операції під чужим прапором, прямого контакту – обстріли, проникнення ДРГ, терористичні акти тощо.

Гібридні провокації – це форма довгострокового тиску, що найчастіше зачіпають політичні, соціальні, релігійні, етнічні, культурні та інші аспекти, які згодом виливаються в такі собі "утиск прав і утиск етнічної групи", "прохання про допомогу", "звільнення братніх народів" тощо.

Найчастіше саме явні операції застосовував СРСР у першій половині ХХ століття, але пізніше Москва почала робити більший акцент на гібридні провокації та операції, пов'язані саме з цими сценаріями – часом роками формуючи ґрунт для вторгнення.

Серед явних операцій я б виділив "Південно-Кавказький сценарій" 1920 року, коли Азербайджан, Вірменію і Грузію в Москві звинуватили у встановленні "контрреволюційних урядів", "змові з Антантою". Це стало причиною для подальшого вторгнення в ці республіки і фактичної їхньої окупації СРСР.

Не менш пам'ятним в історії залишається також і Майнільський інцидент 26 листопада 1939 року, коли радянська артилерія обстріляла власні ж позиції біля села Майніла, звинувативши в цьому фінську сторону, що послугувало для СРСР приводом для вторгнення до Фінляндії та початку "Зимової війни".

Рідко коли згадують, але не менш показовим був сценарій окупації країн Балтії в червні 1940 року, коли СРСР звинуватив Естонію, Латвію і Литву в "порушеннях пактів про взаємодопомогу", у "змовах із Німеччиною", а також в "антирадянській діяльності". Це послужило "підставою" для введення радянських військ із паралельною організацією якогось фіктивного "народного уряду", який і звернувся до Москви з "проханням" про входження до складу СРСР.

Як бачите, схожі наративи себе проявляли і в межах не тільки агресії Росії проти України, на кшталт "захист російськомовного населення", "захист етнічної групи в Україні", "нелегітимність влади і хунта чинить свавілля", "утиски та терор проти населення Донбасу", "Росія, допоможи!", а й проти багатьох інших країн – упродовж історичного становлення такого утворення, як Російська Федерація, з моменту розпаду СРСР.

Серед жертв таких провокацій стали Азербайджан – Карабаський конфлікт, Молдова – Придністров'я, Чечня – перша і друга війна, Грузія, Сирія – запит на пряме втручання Росії від Башара Асада тощо.

У жодному з цих випадків, на жаль, жодного втручання міжнародного співтовариства, яке серйозно вплинуло б на результат подій, так і не відбулося.

У сучасних реаліях Росія застосовує ті самі методи, але адаптовані до викликів нинішньої війни, як гібридної, так і явної, з набагато інтенсивнішою та агресивнішою інформаційною компонентою. Зокрема, ці провокації супроводжуються не тільки випробуванням на міцність терпіння і реакції НАТО прямими діями, а й супутніми кібератаками на інформаційні ресурси, медійні майданчики, а також активізацією свого підпілля всередині тих чи інших країн, з аналогічною перевіркою на міцність кордонів дозволеного в окремо взятій країні.

На жаль, але в Польщі ми вже мали змогу спостерігати не тільки кібератаки, а й спроби придушення мобільного зв'язку комплексами РЕБ, а тепер уже й провокації в повітряному просторі. Але що ці провокації дали РОВ?

Ефект дронів у повітряному просторі Польщі

Вторгнення в повітряний простір Польщі російських дронів – це провокація, яку можна з усією відповідальністю віднести до активної фази гібридної війни, за якою часто слідує вже явне вторгнення. Але не обов'язково, що саме в цю країну.

Річ у тім, що наліт на Польщу був перевіркою на політичну реакцію країн ЄС, НАТО і США. Вона виявилася, м'яко кажучи, безхребетною, і це тільки мотивує Володимира Путіна здійснити наступний, більш зухвалий крок на перевірку міцності Альянсу і всієї європейської спільноти вже у військовому плані.

Але крім політичної доцільності таких нальотів мають місце і військові завдання. Серед них і проведення розвідувальної діяльності щодо засобів "швидкого реагування". Росію цікавила на ділянці підвищеної уваги у напрямку на Жешув позиційність реакції на загрози, а саме:

- які засоби реагуватимуть на загрози?

- засоби яких країн, крім Польщі, реагуватимуть на загрозу?

- як швидко ці засоби відреагують і в якому інтервалі?

- які використовуються внутрішні частоти для комунікації?

- які пасивні та активні засоби застосовуються для протидії?

З урахуванням того, що для Польщі це була екстремально незвична ситуація, можна припустити, що тієї ночі було активізовано всі частоти, засоби та комунікації з сусідніми країнами, що дало змогу Росії в плані проведення розвідувальної діяльності зчитати всю необхідну їм інформацію для розуміння можливостей противника.

Так провокація в Польщі дала змогу РФ оцінити можливості не просто найсильнішої армії у східній частині ЄС, а й загалом найсильнішої за показниками у всій європейській частині континенту. І Польща це випробування не тільки не пройшла, а й, розкривши свої можливості, продемонструвала свої слабкості. Вони полягають у тому, що найближча країна, яка межує з Україною, не отримала абсолютно ніякої користі від досвіду української армії в протистоянні з РОВ. Навіть елементарної протидії повітряним загрозам.

Європа була і залишається розслабленою, думаючи, що війна "пройде повз". Але це не так, і 2025 рік демонструє те, що війна в Україні вже починає торкатися ЄС, а також архаїчного, забюрократизованого і недієздатного НАТО. Особливо з урахуванням такого пасивного та інертного президента США, як Дональд "два тижні" Трамп.

Висновки

Російська Федерація впродовж усієї своєї 35-річної історії існування вельми ефективно застосовувала розроблені ще за часів СРСР засоби, що передують повномасштабним вторгненням – удосконалюючи їх з урахуванням мінливих тенденцій. І, на жаль, не зазнала за цей історичний період жодного разу істотного, серйозного покарання, що й спонукало її до значно масштабнішого з коли-небудь раніше проведених вторгнень – в Україну.

Очевидно, що слабкість США як країни, здатної швидко й адекватно реагувати на загрози на європейській частині континенту, цілком і повністю зрозуміла путінському режиму. Він буде підвищувати ставки. І саме зараз почалися провокації не проти Литви, Латвії чи Естонії, а проти однієї з найсильніших у цій частині східного крила НАТО країни.

Росія збирає інформацію для подальших дій – як у військовому, так і соціальному плані. І, на жаль, слід констатувати: результати поки що на її користь. У Кремлі роблять висновки, з яких надалі може вирости серйозний прецедент.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".