Путін будує "Кримський міст-2" та може готуватися до відступу: інтерв’ю з офіцером Крамаровим

Протягом тривалого часу країна-окупант Росія розглядала Крим як певний хаб для забезпечення свого угруповання на півдні. Цей хаб підживлювався як по суходолу через так званий сухопутний коридор, так і через Кримський міст. Проте наразі обидва ці логістичні ланцюги стають дедалі більш вразливими. Сили оборони України вже зараз фактично мають вогневий контроль над залізницею на південному сході, яку активно використовує ворог. Щойно в Україну надійдуть винищувачі F-16, цілком реальна загроза знищення виникне для Кримського мосту.

Усвідомлюючи ці загрози, ворог починає діяти – організовувати нові шляхи постачання південного й східного угруповань напряму з Росії, а не через Крим. Зокрема, вже розпочалося будівництво залізничної гілки від російського Ростова-на-Дону до українського Маріуполя і далі вздовж узбережжя Азовського моря. Одночасно ворог почав мінувати певні об’єкти на півдні та лівобережжі Херсонщини. Це може вказувати на підготовку до відступу. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.

– Терорист Гіркін заявив, що навесні 2024 року російські окупаційні війська можуть бути менш здатними до наступальних дій, аніж зараз. Водночас додаткова військова допомога Заходу Україні може сприяти тому, що нинішня позиційна війна перейде в наступ ЗСУ, зокрема, цієї зими. На вашу думку, чи дійсно терорист в цьому може мати рацію?

– Будемо відверті, на цей момент така заява відірвана від реальності. По-перше, наразі є планова допомога, що надається нашими партнерами, але ми поки що не розуміємо, наскільки великим буде пакет допомоги на наступний рік. На сьогодні ми бачимо, що йдеться лише про надання винищувачів F-16. Про додаткову передачу танків, бронетехніки, артилерії поки що не йдеться.

По-друге, щодо втрати наступального потенціалу противника – насправді наразі в нього як такого наступального потенціалу немає. Скоро буде місяць, як вони штурмують Авдіївку, зазнають шалених втрат. Проте далі якихось невеликих тактичних успіхів вони не просунулись. Зараз ворог готується до третього наступу на Куп’янськ, але попередні спроби також були успішно відбиті Збройними силами. Так само на інших ділянках.

Але й щодо ЗСУ такого не можна сказати. Так, ми маємо певний потенціал, але на тактичному рівні. Загалом не можна не погодитись із генералом Залужним, що на цей момент є статус-кво.

Щодо можливостей російської армії, то наразі Росія намагається розкачати свій ВПК. Потрібно також розуміти, якою буде консолідована позиція наших західних партнерів у плані підтримки України, який подальший план обере наш Генштаб на війну, я впевнений, також в консультації з партнерами. А тоді можна буде робити певні висновки.

Звичайно, якщо нам будуть надані сучасні модифікації винищувачів F-16, то вони зможуть певним чином поліпшити ситуацію на лінії фронту. Вчора (6 листопада, – Ред.) противник здійснив рекордну кількість бомбардувань із застосуванням керованих авіаційних бомб, 103 удари. Попередній рекорд – 100 бомб – був 23 жовтня. Тобто росіяни розуміють, що в авіаційній компоненті вони переважають, українці цьому нічого не можуть протиставити, тому нарощують удари.

Тому наразі є дуже велика кількість невідомих змінних. Отже, говорити про те, що навесні 2024 року росіяни значно втратять боєздатність, а Збройні сили України, навпаки, підвищать, поки що абсолютно некоректно.

– Дещо інший аналіз ситуації озвучив оглядач The WashingtonPost Джейсон Віллік. На його думку, наразі Україна перебуває в гіршому становищі, ніж рік тому, у листопаді 2022 року, оскільки українські війська ослаблені, запаси зброї закінчуються, натомість західне суспільство не є єдиним у питанні підтримки України. На його переконання, бачення США перемоги України в цій війні не є реалістичним. Чи погоджуєтеся ви принаймні частково з цим оглядачем?

– Дійсно, Україна і українська армія опинилися в ситуації, коли нам потрібно вносити зміни. Нам треба змінювати підхід до війни, до побудови відносин із західними партнерами. Багато хто в нашому політичному керівництві перебуває в стані нерозуміння реального характеру речей. Наразі це розуміння дещо романтизоване, яким воно було до початку широкомасштабного вторгнення.

Зараз має бути більш жорсткий холодний розрахунок, більш жорсткі ефективні дії. Треба показати, насамперед нашим партнерам, що Україна сама готова мобілізуватися. Я не маю на увазі лише мобілізацію чоловіків і жінок в армію, але й мобілізацію економіки, про ухвалення важливих рішень. Наприклад, ті ж самі скандали з державними закупівлями дуже сильно б'ють по нашому авторитету на Заході. Треба показати ефективну побудову внутрішньої політики, в якій ми готові йти до кінця, до перемоги.

Тому що для декого в нашій політиці війна закінчилася. Як результат ми бачимо, як росіяни кидають усі свої ресурси, зокрема на Заході, щоб штовхнути шальки терезів на свій бік, мобілізувати своїх симпатиків.

Казати про те, що українська армія порівняно з минулим роком суттєво втратила свою боєздатність, буде також некоректно. Бо в нас є номенклатура озброєння, є укомплектовані нові підрозділи, які пройшли західне навчання і працюють доволі ефективно. Так, на цей момент у нас немає вирішальної переваги, щоб досягти військових цілей.

Але найголовніше – щоб ми продовжували нарощувати потенціал. Щойно прийдуть літаки, можна буде сказати, що в нас є повний комплект конвенційного озброєння, яке нам надає Захід. Це крилаті ракети, Storm Shadow і Scalp. Я впевнений, що Німеччина дасть Taurus, це питання часу. Просто їх передадуть, коли ми вичерпаємо запас попередніх ракет. У нас вже є ракети ATACMS. Звичайно, з приходом літаків F-16 суттєво розшириться номенклатура озброєнь, тому що вони в різних модифікаціях можуть використовувати понад 110 видів боєприпасів.

Отже, все йде до поліпшення. Звісно, потрібно тримати міжнародну адженду, показуючи передусім, що ми прекрасно усвідомлюємо ситуацію, й виявляти нашу готовність до боротьби.

У Росії зараз кидають шалені гроші на розвиток свого ВПК і на розвиток армії, вони мілітаризують економіку. Там все відбувається швидше, і в цьому полягає бонус для війни диктаторських режимів. Все відбувається в наказовому порядку й нікого не бентежить доля власних громадян. Плюс фактично щомісяця в РФ проводять мобілізацію, і це корелюється з їхніми втратами і дозволяє утримувати близько 400-450 тисяч осіб контингенту на нашій території.

Проте практично весь потенціал, який противник зміг накопичити, доки Сили оборони проводили контрнаступ, зараз спалюється під Авдіївкою й частково під Куп’янськом. Це для нас також позитивно, тому що настільки швидко відновлюватися, зокрема заповнювати номенклатуру техніки, досить важко. Комплектація технікою новостворених підрозділів доволі слабка.

Так, вони намагаються активно використовувати різні типи БПЛА, FPV-дронів тощо, зараз противник почав активно застосовувати тактичну авіацію, щоб компенсувати проблеми з артилерією. Також у Росії працюють у контексті розбудови FPV-дронів, баражуючих боєприпасів. А втім, російська армія йде шляхом деградації. ЗСУ порівняно з минулим роком набагато сильніші.

Просто в умовах цієї позиційної війни ми потребуємо набагато якіснішого посилення, в тому числі за рахунок наших партнерів, аби мати перевагу.

– Так званий губернатор Запорізької області Балицький повідомив про початок будівництва нової залізниці, яка пройде від Ростова через Маріуполь і Бердянськ. За словами окупанта, будівництво стартує з Якимівки. Як ви думаєте, про що свідчить такий проєкт ворога? Він намагається створити важливу логістичну лінію подалі від лінії фронту. Чи є це доброю новиною для нас?

– Проблема росіян у тому, що вони робили ставку на використання Криму виключно як хабу для підтримки свого південного військового угруповання. Але, як бачите, в Криму щодня, щоночі виникають проблеми. Плюс завдано ударів по ключових логістичних магістралях ворога.

Окрім того, росіяни прекрасно розуміють, що незаконна забудова у вигляді Кримського мосту також не є панацеєю, це доволі вразлива річ. Міст стане особливо вразливим, коли в нас з’явиться авіація і ми просунемося на півдні. Може виникнути проблема з постачанням самого Криму.

Отже, щоб утримувати і південне угрупування, і Крим, їм і потрібен такий проєкт, який вони вже назвали "Кримський міст-2".

Проте є два дуже важливих нюанси. По-перше, будувати дуже швидко вони не зможуть. По-друге, всі ці об’єкти перебувають у зоні досяжності нашої зброї. Тому я думаю, що вони почнуть будувати саме від Ростова, і основне завдання для них – організувати сполучення від Ростова до Маріуполя. Це для них стає пріоритетним завданням, щоб надалі забезпечувати те угруповання військ, яке може туди дійти.

З’явилася інформація про те, що росіяни почали активно мінувати об’єкти критичної інфраструктури на півдні, зокрема лівобережжя Херсонщини. Таке мінування вони зазвичай роблять перед тим, як збираються відходити.

До речі, надалі вони хочуть там також будувати додаткову залізницю від Маріуполя до Донецька і далі на північ. Тобто стратегічно вони не відкидають, що Україна звільняє південь, вони відтягують свої війська і стають по цій лінії від Маріуполя, до Куп’янська, де вони зараз стоять. Ця лінія стає умовною лінією розмежування.

І нам буде не просто важко, а надзвичайно важко вибивати їх зі сходу, якщо вони ще й сконцентрують достатню кількість сил. Росіяни бачать це як альтернативну лінію сполучення для того, щоб південне угруповання менше залежало від Криму.

Але, знову ж таки, побудувати цю лінію їм буде важко з погляду того, що ми будемо до неї діставати.