Путін планує другий удар "Орєшніком", поки Трамп вирішує, як зупинити війну? Інтерв'ю з ізраїльським експертом Давидом Шарпом

Пентагон попередив Україну про небезпеку другої атаки на нашу країну балістичною ракетою середньої дальності "Орєшнік". Чи може це бути традиційною грою Кремля, шантажем та залякуванням, зокрема ядерним? Може. Чи може він відмовитися від своєї мети, яку було оприлюднено? Так, може. Але також не можна відкидати, що ворог дійсно вирішить завдати удару, щоб продемонструвати Заходу, насамперед США, що готовий іти на конфронтацію.

Обраний президент США Дональд Трамп в останній заяві ще раз підтвердив свій намір якнайшвидше завершити війну в Україні. І він справді має для цього цілий набір важелів впливу. Кремль стане набагато зговірливішим, якщо зрозуміє, що Білий дім готовий не лише робити серйозні заяви, а й підкріплювати їх настільки ж серйозними реальними кроками.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– У Пентагоні попередили, що найближчими днями Росія може завдати по Україні ще одного удару балістичною ракетою середньої дальності, тобто "Орєшніком". Чи вважаєте ви, що це можливо? Якщо так, якою може бути мета ворога? Це спроба демонстрації сили до дня вступу Трампа на посаду чи ще щось?

– Я думаю, недарма така конкретна інформація озвучена офіційними представниками Міноборони США. Звичайно, це не означає, що це гарантовано станеться. Ба більше, теоретично я не відкидаю ситуації, коли Росія, як то кажуть, усупереч, щоб показати, що американці говорять не те, відступиться від цього плану.

Але я схильний вважати, що є ознаки. А ознак може бути дві. Або американці бачать реальні можливості й реальну підготовку до такого удару, або їх попередила Росія – тими чи іншими каналами. Щоб уникнути ядерної ескалації тощо. Тому до такої небезпеки варто ставитися серйозно.

Які можуть бути причини? Як я розумію, це все та сама російська кампанія залякування. Насамперед Заходу і значно меншою мірою України. Демонстрація принципу "тримайте мене семеро", "ми можемо загрожувати Європі, якщо завдаватимуться удари по Росії або збільшуватиметься допомога Україні".

Знову ж таки, ядерна складова тут завжди проходить натяком, хоча Путін каже, мовляв, якщо є багато "Орєшніка", ядерна зброя не потрібна.

Ця стратегія залякування та ескалації продовжується. Зокрема це відіграє особливу роль і перед вступом Трампа на посаду, тому що під час передвиборчої кампанії багато членів його команди говорили, що Україні не варто допомагати чи бути з цим обережнішими з побоювань Третьої світової війни та конфронтації із Росією.

Тож цими діями Росія демонструє свою готовність піти на конфронтацію. І "Орєшнік" стала важливою складовою цієї стратегії, як вони вважають. І щоб це виглядало актуальніше, логічно його десь застосувати. Але тут можна лише гадати. Ми навіть не знаємо, в якому саме виконанні це може бути. Очевидно, з бойовими частинами, що розділяються, інертними або начиненими вибухівкою.

Але воєнного сенсу в застосуванні "Орєшніка" немає, бо в Україні все можна дістати іншими ракетами. Ба більше, не факт, що "Орєшнік" узагалі до чогось добре дістає, бо в таких випадках ці невеликі моноблоки мають бути точними, щоб уражати якусь ціль. Щодо їхньої точності немає жодних доказів, але є великі сумніви.

Можна ракетами "Кинджал", "Іскандер", крилатими ракетами, безпілотниками атакувати ті чи інші об'єкти в Україні, але "Орєшнік" дає цю демонстративність. По чому вони вдарять? Є різні припущення, але не хочу їх озвучувати. У будь-якому випадку до можливості застосування "Орєшніка" варто ставитися серйозно, але давайте не забувати, що Україна практично щодня зазнає масованих ударів. Думаю, набагато більше збитків може бути завдано цими численними ударами, ніж поодиноким застосуванням "Орєшніка".

– Дональд Трамп не перший день каже про те, що хотів би швидко закінчити війну в Україні. У своїй нещодавній заяві він знову підтвердив цей намір. "Близький Схід, звичайно, є великим пріоритетом. Але я думаю, що Близький Схід – це менш складна ситуація, ніж Україна з Росією", – сказав він. Чи припускаєте ви, що Трамп справді серйозно та швидко може змінити ситуацію? Якщо так, як і за рахунок чого?

– Близький Схід у широкому розумінні цього слова – це взагалі клубок проблем, що не вирішуються. І не дарма їх не змогли вирішити за віки, починаючи з Другої світової війни і до сьогодні. Звичайно, є різна пріоритетність.

Трамп як президент США має багато можливостей. Низкою цих можливостей могла скористатися адміністрація Байдена, але в межах своєї нерішучої стратегії не наважилася. Тут одна справа – слова та бажання, які можуть бути хорошими чи не дуже, та інша справа – реальні дії.

Президент США має певні важелі впливу на безліч гравців у світі, зокрема й на Росію. Питання в тому, як скористатися цими важелями. Загалом будь-які важелі можуть бути у вигляді батога та пряника, але для того, щоб когось до чогось примусити, бажано мати дуже серйозний батіг, але пообіцяти якийсь пряник. Це загальна стратегія.

Якщо Росію буде поставлено перед серйозним вибором, перед серйозною дилемою, коли альтернатива для РФ буде дуже паршивою, і це стане очевидним у результаті поки що умовних пропозицій Трампа, тоді є шанс на те, що Росія стане зговірливішою. Але для цього президент США має наважитися бути готовим не просто погрожувати чи блефувати, а на серйозні кроки щодо Росії.

Що таке серйозні кроки? Це задушливі санкції, це більша допомога Україні, це менше обмежень для України, це демонстративна відмова від небезпечної політики "аби не було конфронтації з Росією". У такому разі Росія може постати перед серйозним вибором.

Якщо Росію не ставити перед серйозним вибором, то поки вона не зазнає серйозних поразок або принаймні поки вона не уткнеться в очевидний глухий кут на полі бою, або поки у неї не вичерпаються ресурси, у неї не буде причин піддаватися на погрози, за якими нічого не стоїть. Ось і все.

Тому все залежатиме від дій Трампа і на Близькому Сході, і в Росії, і в інших важливих для всесвітньої політики місцях. Якщо Трамп підкріплюватиме свої слова та побажання справами – а в нього вистачає інструментів, тоді результати, не завжди хороші, але можуть бути досягнуті. І навпаки – якщо справ не буде, а буде більше слів, то кожен гравець діятиме залежно від того, наскільки вигідно ситуація складатиметься для нього.