Путіна принизив Зеленський, а Сі порахував слабаком: усі хочуть закінчення війни. Інтерв'ю з Курносовою

Масований удар по Києву в ніч проти 24 травня, а також нова обіцянка "системних ударів" по українській столиці, що пролунала з Кремля, має дві головні причини. Перша – це публічне приниження кремлівського диктатора Володимира Путіна напередодні "параду перемоги" в Москві, який своїм указом йому дозволив провести президент України Володимир Зеленський. І масштаби "скрепного" святкування, і реакція на нього були абсолютно провальними. Друга причина – під час візиту до Китаю голова КНР Сі Цзіньпін міг натякнути Путіну, що Росія слабка, що вона не в змозі закінчити війну в Україні на своїх умовах і має погоджуватися на зупинку воєнних дій по лінії розмежування.

Здавалося б, у агресора залишається останній – ядерний – аргумент. Він уже продемонстрував ракету "Орєшнік" в її без'ядерному варіанті, яка атакувала гаражі в Білій Церкві. Але застосування ядерної зброї, навіть тактичної, загрожує Кремлю втратою свого головного союзника – Китаю, – без якого Кремль уже не може існувати.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка, визнана "іноагентом" у Росії Ольга Курносова.

– У телефонній розмові з Рубіо Лавров заявив про те, що Росія розпочинає "системні та послідовні удари" по об'єктах у Києві. Зрозуміло, він запевнив, що об'єкти будуть винятково військові. Проте ми поки що не побачили реакції Сполучених Штатів на цю заяву. На вашу думку, на що сьогодні розраховують у Кремлі? Навіщо робляться такі заяви? Чому було завдано масованого удару по Києву в ніч проти 24 травня? Зрозуміло, що держава-терористка продовжує залишатися нею й надалі. Але чому ці події, терор мирного населення, відбуваються саме зараз?

– Два головних питання – чому і навіщо. Чому? На мій погляд, головна причина – це провальний парад 9 травня, коли до Путіна практично ніхто не приїхав. Володимир Зеленський принизив його, видавши указ, що дозволяє проведення параду на Красній площі, розуміючи, наскільки Путін боїться прильоту українських дронів.

Ми бачимо, як Путін намагається приховувати свої переміщення, нікуди не їздить, і коли всі розуміють, що в певний день, у певному місці він точно буде на цьому місці, ймовірність нанесення удару могла б бути досить значною.

Відповідно, 9 травня ми бачили і відсутність проїзду військової техніки, і катастрофічно малу кількість іноземних гостей, які були на параді. І коли нам пояснюють, що нікого не запрошували, що самі всі приїхали, то це звучить просто смішно, оскільки не відповідає дипломатичному протоколу. Ми також можемо подивитись на урочистий прийом, який влаштовував Путін, що став справжньою ганьбою, бо відбувався в невеличкій зальчику з круглим столом на 13 осіб. І все це після тих грандіозних георгіївських залів із шампанським та ікрою!

Саме тому ввечері 9 травня Путін навіть був змушений провести спеціальний брифінг, щоб хоч якось спробувати замаскувати підсумки цього параду.

Я нагадаю, що саме на цьому брифінгу він уперше за весь час війни назвав президента Зеленського за прізвищем і сказав про можливість зустрічі з президентом України в нейтральній країні.

Далі – мабуть, зустріч у Китаї не принесла тих плодів, на які розраховував Путін. Мабуть, він почув від голови Сі, що Росія слабка і повинна припиняти війну, тому що все одно нічого не домагається і не доб'ється. Тож на запитання "чому" ми відповіли.

Тепер наступне питання – навіщо? Щоб показати всім – і Китаю, і США, – що ще є порох у порохівницях, що вони цілком в змозі вбивати, що в них ще залишаються якісь запаси озброєння і що вони можуть продовжувати воювати. Мабуть, і Китай теж почав тиснути на Путіна, змушуючи його домовитися про припинення війни на поточній лінії зіткнення.

Тому Путін намагається, з одного боку, додатково налякати Україну, хоча, здавалося б, за чотири з половиною роки війни потрібно було вже зрозуміти, що це не спрацює. А з іншого боку, показати всім, що він ще ого-го і цілком може воювати.

– Ми бачимо, що Кремль апелює до Сполучених Штатів і, очевидно, особисто до Трампа. Як ви думаєте, на яку реакцію Америки розраховують у Кремлі? Сподіваються, що Трамп змусить Україну підписати капітуляцію? Але чи можливо це в нинішній ситуації, коли на полі бою в російської армії не вдається домогтися істотних успіхів?

– Напевно, він розраховує саме на це, але питання в іншому. Ми вже бачимо, що Трамп навмисно відсторонюється від цього питання і прямо говорить, що Сполучені Штати не будуть втручатися в переговорний процес, поки не побачать якусь позитивну динаміку цього самого переговорного процесу.

Тому навряд чи спроба бомбити Київ може показувати позитивну динаміку. На мій погляд, це чергова помилка Путіна.

– Під час тієї ж масованої атаки по Україні в ніч на 24 травня Росія застосувала ракету "орєшнік" – чомусь по Білій Церкві та чомусь по гаражах. Як ви оцінюєте ймовірність застосування "орєшніка" в її ядерному варіанті і не по гаражах у Білій Церкві, а по центрах ухвалення рішень у Києві?

– Я вважаю це дуже малоймовірним, насамперед тому, що не тільки Сполучені Штати, а й Китай виступають категорично проти будь-якого застосування ядерної зброї.

Звертаю вашу увагу на те, що буквально сьогодні (інтерв'ю записувалося 26 травня. – Ред.) ми почули, що під час перемовин Трампа в Китаї було досягнуто домовленості про те, що іранське ядерне паливо може бути вивезено до Китаю. І це може призвести до того, що війна в Ірані буде завершена. Якщо це справді так, то, по-перше, це показує нам, що переговори Трампа в Китаї були досить ефективними.

По-друге, це зайвий раз показує, що Китай категорично проти того, щоб, з одного боку, порушувався договір про нерозповсюдження ядерної зброї, а з іншого боку, щоб у принципі було можливе застосування будь-якої ядерної зброї, навіть тактичної.

Якщо Путін спробує застосувати тактичну ядерну зброю, на мій погляд, це йому перекриє всілякі можливості підтримки з боку Китаю. А без підтримки з боку Китаю Путін просто не в змозі, Росія не в змозі сьогодні продовжувати своє життя, оскільки останніми роками Путін перетворив Росію на абсолютного васала Китаю.

Тож тут питання навіть не в особистій безпеці, хоча Путін абсолютно зациклений на власному безсмерті, на своєму власному житті. Він не може не розуміти, що спроба застосування ядерної зброї може різко збільшити ймовірність його власної ліквідації за рішенням тих, хто в змозі цю ліквідацію здійснити.

– Ольго, останнє запитання стосується безпосередньо внутрішньої ситуації в Росії, пов'язаної з війною Росії проти України. Кажуть, Кремль терміново намагається сформулювати нові цілі "СВО", нові виправдання для цієї агресивної війни проти України і не знаходить нічого переконливого. Можливо, останнє інтерв'ю Дугіна Собчак якраз має на меті відродити віру громадян Росії в те, що ця війна має якийсь сенс. Як ви оцінюєте настрої росіян, а також настрій російських еліт? До чого вони більше схиляються – до того, щоб продовжувати війну чи все ж таки зупиняти її на лінії розмежування?

– І російське суспільство, і російські еліти нарешті досить солідарні. Більшість і там, і там за те, щоб війна була припинена якнайшвидше на будь-яких умовах. Тому що нікому немає жодного діла до того, плюс чи мінус скільки це квадратних кілометрів. Усі хочуть, щоб усе скінчилося якнайшвидше.

Тому, навіщо випустили Дугіна, цілком зрозуміло. Інша справа, що ніяких нових смислів він транслювати не може. А те, що він говорив в інтерв'ю Собчак... Навіть не знаю, яке слово підібрати. Настільки все замшіло, настільки неактуально. Це показують навіть перегляди на YouTube. Ми бачимо, що інтерв'ю загалом провалилося – для каналу Собчак переглядів дуже мало.

Ну, а те, що несе Дугін... Я не знаю, хто в змозі дослухати це до кінця, і хто взагалі в змозі цю хрень сприйняти. Коли у Дугіна символ зла – це чебурашка, мені здається, навіть це коментувати додатково не має сенсу. Мені здалося, що це якесь замовне інтерв'ю – я абсолютно впевнена, що Ксенію попросили це інтерв'ю взяти, – але при цьому вона акуратно намагалася продемонструвати цю шизофренічність Дугіна. Ці запитання з приводу чебурашки, мені здається, досить цікаві і добре розкривають ненормальність самого персонажа.

– Раніше ви говорили про те, що дуже багато залежить від того, чи будуть російські еліти готові до організації зміни влади в Росії, можливо, навіть до ліквідації Путіна. Як зараз ви розцінюєте їхні позиції?

– На жаль, дивишся на еліти, дивишся і все ніяк не бачиш фон Штауффенберга (організатора замаху на Адольфа Гітлера. – Ред.) у їхніх лавах, хоча серед них багато тих, хто хотів би, щоб сценарій змінився. Але, що називається, справжніх офіцерів походу не залишилося.

Проблема дійсно в генетичному страху – не в плані відмінності ДНК, а в плані того, скільки люди та їхні предки прожили за диктатури. Якщо ми подивимося, наприклад, на те, що відбувалося 1937 року, то тоді теж дуже мало хто чинив опір. Були буквально поодинокі випадки, коли хтось намагався заперечувати Сталіну. Можливо, один із небагатьох прикладів, які ми знаємо, – це Петро Капіца, який витягнув Ландау з в'язниці.

Але таких випадків дійсно одиниці. В іншому еліти покірно підкорялися, навіть коли забирали їхніх дружин. Це був не просто людожерський, а інквізиторський режим, коли просто забирали близьких людей.

Мені б дуже хотілося, щоб сьогоднішні еліти перечитали, переглянули те, що відбувалося в 1937 році, і зробили висновок, що краще все-таки спробувати знайти вихід. Звісно, це не така проста історія, як була з Павлом I, але я впевнена, що вихід знайти можна. Тому що, поки Путін залишається при владі, під ударом може опинитися хто завгодно.

Згадайте останні випадки, наприклад, конфіскацію майна. Адже це не тільки Цаліков (Руслан Цаліков – колишній перший заступник міністра оборони РФ, "права рука" Сергія Шойгу. У нього було вилучено активи на 5,5 млрд рублів, – Ред.). Буквально сьогодні ми бачимо, як у колишнього судді Верховного суду конфісковують майно, і навіть більше, починається процедура, за якою його притягатимуть до кримінальної відповідальності. Але ж судді Верховного суду мають довічний імунітет.

Тобто вони готові переглядати правила щодня, тому недоторканних сьогодні у системи в принципі немає. І елітам добре б це собі зарубати на носі.