Путіну час виходити з війни, в нього залишається дві опції: інтерв’ю з Мельником

Зважаючи на усі об’єктивні обставини, що склалися на полі бою та всередині Росії, главі Кремля Володимиру Путіну час шукати вихід з війни, а не намагатися піти на ескалацію. Втім, є великі сумніви щодо того, що і російський генштаб, і сам Путін дійсно володіють інформацією про справжній стан речей. На тлі фактичної зупинки фронту і неможливості виконати навіть завдання-мінімум – захопити Донецьку область в адміністративних кордонах – Кремль напевно продовжуватиме робити ставку на поступове просування та інфільтрацію своїх військ та масовані удари по цивільній інфраструктурі України.

У ворога наразі залишилося усього дві опції, які він може застосувати: ядерна зброя проти України та відкриття другого фронту на кордоні з НАТО. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Аналітики видання Newsweek дійшли висновку, що у Путіна лишилося усього лише кілька місяців до того, як баланс у війні зміститься на користь України, і тому він поспішає використати останній шанс. За їхніми оцінками, вже наступного року російська армія не зможе воювати навіть із тією доволі низькою інтенсивністю, яка є зараз. Чи можете ви погодитися із такими висновками експертів? 

– Загалом можна погодитися із оцінкою ситуації в Росії, але я був би обережним з прогнозуванням того, що буде робити Путін. Так, ситуація в Росії зараз, м’яко кажучи, не найкраща. Але чи це обов’язково веде до певних політичних рішень щодо припинення війни? Так, ескалація очевидна, це те, що ми вже бачимо. Але чи це змусить їхнього колективного Путіна йти на якісь перемир'я? Тут я не був би настільки впевнений. 

– Якщо послухати заяви Путіна і його речників, складається враження, що вони просто не в курсі, що відбувається насправді на полі бою. Чи припускаєте ви, що усі рішення, які зараз ухвалює російський генштаб, базуються на викривленій інформації? Чи бачите ви такі ознаки? 

– Ми ж навряд чи можемо заглянути, що там відбувається в кабінеті Путіна, а тим більше в його голові. Тому є різні оцінки, різні думки. Я чув одного експерта, який намагався довести, що Путін мовляв прекрасно володіє об'єктивною інформацією, а те, що він говорить на публіку – просто брехня. Нібито він намагається робити красиву міну при поганій грі. 

Але я все-таки схильний вважати, що на верхах у Путіна, в генштабі ця інформація викривлена. Це не просто якісь домисли – цьому є підтвердження. Є дуже багато повідомлень про стандартну російську практику, яку вони називають "освобождєніє в крєдіт", практику "закраски", коли неконтрольована ними територія замальовується кілометрів на 15 вперед від того, де вона дійсно контролюється. А потім їм доводиться це наздоганяти. Також була інформація про те, що в певний момент, коли вони десь в штабах починають розуміти, що щось іде не так, приїжджає якась комісія і все це виявляє. 

Отже, це не просто якісь домисли, це дійсно так відбувається і цьому є свідчення. Якщо ми кажемо про рівень вищого військового керівництва, то там є фальсифікація інформації, і це пояснюється загалом російською культурою – бізнес-культурою, культурою ведення війни і загалом військової служби.

Більше того, якщо ми говоримо про вище політичне керівництво, то це також доволі логічно, що ті канали, через які йде інформація, намагаються надавати Путіну максимально комфортну інформацію. Народна мудрість говорить, що буває з тим, хто приносить погані новини. Кому ж хочеться бути тим, хто приносить погані новини?

Є ще один інший нюанс – конкуренція між тими, кого називають баштами Кремля. Можливо, через ці канали до Путіна доходить якась альтернативна або ж більш-менш об'єктивна інформація. Між цими баштами Кремля відбувається постійна конкуренція за доступ до тіла, до вуха, і вони можуть, попросту кажучи, спробувати нагадити конкуренту. Наприклад, ФСБ доповість щось на генеральний штаб, а генеральний штаб розказати щось про ФСБ.

Отже, якісь шматки цієї інформації Путіну можуть надходити. Але загалом, з усіма цими нюансами, одна із причин - це те, що він і усе вище військово-політичне керівництво не володіє об'єктивною інформацією. Бо будь-який лідер, який має хоч крапельку здорового глузду, – а Путін далеко не дурний, хоча й злочинець, – мав би в цій ситуації шукати вихід із війни, а не йти на подальшу ескалацію. 

– Якщо дійсно Путін поспішає, – а тут дійсно є кілька факторів, чому він може поспішати, окрім ситуації на фронті и в економіці, зокрема, вибори в Сполучених Штатах, вибори в Росії, які відбудуться в вересні тощо, – то що він зараз може об'єктивно зробити? В якому напрямку він може здійснити прорив? Чи є в нього для цього достатньо сил і засобів?

– Передусім, це те, на чому Путін завжди намагається наголошувати – "невпинне просування російських освободітєлєй" на землі. Але насправді є об'єктивне підтвердження того, що це просування зменшилося. Іноді відбувається "негативне просування".

Є об'єктивні дані з багатьох джерел, чи то офіційних, чи то від осінтерів, і наших, і зарубіжних, які показують, що темп російського наступу порівняно з попередніми двома-трьома місяцями знизився. За підсумками цього півріччя можна говорити про те, що в сумі баланс між захопленими і втраченими територіями якщо не негативний, то нульовий. Тобто, умовно фронт зупинився.

Якщо подивитися на те, що відбувалося з року в рік, то, наприклад, російські темпи окупації у червні 2026 року у вісім разів менші, ніж це було у червні 2025 року.

Тобто, реалізація ідеї-максимуму щодо захоплення рештків Донецької області вже також під сумнівом. Виявляється, що здійснювати ескалацію на землі в Росії практично нема чим, а тактика просочування малих штурмових груп вже перестала працювати. Отже, на землі в Росії, як ми бачимо, перспективи не дуже. Це перше.

Друге. Якщо подивитися на морський театр воєнних дій, то Росія так і не змогла перехопити ініціативу. Чорне море для Чорноморського флоту практично заблоковано. Азовське море – останні кілька днів показують, що там відстрілюють російські танкери при тому, що в України там взагалі жодного флоту немає. Тобто морський театр воєнних дій теж відпадає.

Третє – це повітря. Якщо ми говоримо про удари ракетами, особливо зараз балістикою, то так, тут в Росії ще є потенціал. Але чи здатне це переломити стратегічну ситуацію? Ця ескалація призведе до ще більших руйнувань, ще більших жертв серед цивільного населення, економічних втрат. Але навіть створити в Україні бензинову кризу на кшталт тієї, яка є в Росії, мені здається, російські ракети не здатні. Не тому, що їх мало, чи вони не мають такого руйнівного ефекту, як українські дрони. Просто система зовсім інша.

Путін буде намагатися діяти і там, і там, і там, але залишається ще те, чого досі ми не бачили і, сподіваюся, ніколи не побачимо – це ядерна зброя, те, чим Росія постійно намагається погрожувати і те, до чого закликають всі їхні пасіонарії і шизануті воєнблогери.

І ще залишається відкриття умовного другого фронту, тобто провокація на одному з кордонів з НАТО. Ще одна спроба залякати Європу, щоб вони призупинили допомогу Україні, залякати їх, щоб вони примусили Україну до згоди на капітуляційні компроміси.

Це те, як я бачу можливості цієї ескалації з боку Росії.