Росія готує прорив фронту, чотири країни НАТО можуть ввести війська в Україну. Інтерв'ю з генералом Романенком

Одразу чотири країни НАТО – Польща, Литва, Латвія та Естонія – можуть ввести в Україну свої війська, якщо російській окупаційній армії вдасться прорвати фронт. Наразі Росія формує стратегічний резерв, який теоретично може здійснити такий прорив.

Поточна ситуація на фронті залишається важкою, зокрема на Покровському, Бахмутському та Куп'янському напрямках. Противник намагається зв'язати Вовчанськ із Куп'янськом, щоби мати можливість рухатися до українського тилу.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Німецьке видання Der Spiegel повідомило, що Польща та країни Балтії припускають введення військ в Україну, якщо російська армія зможе прорвати фронт. Чи вважаєте ви можливим прорив фронту і участь військ цих європейських держав у війні в Україні?

– Почну з другого. Так, я це припускаю. Цю тему почав порушувати ще президент Франції Макрон, і дискусії інших політичних діячів щодо цього тривають, оскільки ситуація ускладнюється. Вона справді важка за рахунок як зовнішніх, так і внутрішніх чинників – через експерименти з тривалою паузою щодо надання військової допомоги від США та невиконання зобов'язань щодо обсягів мобілізації в Україні.

Нам необхідно розгорнути активну роботу з мобілізації. Законодавство цього не дозволяє, і тому, крім закону, ухвалюються рішення на рівні Кабміну, які мають поліпшити нормативний інструментарій. Ці рішення зазнають критики, але так чи інакше комусь необхідно зупиняти просування ворога, і з цього треба виходити.

Щодо поточної ситуації на фронті, то додався Харківський напрямок, а на інших напрямках точаться дуже важкі бої. Наприклад, на сході інтенсивність боїв вища, ніж на Харківщині. Зокрема, йдеться про Покровський, Бахмутський напрямки. Підключається і Куп'янськ, оскільки ворог хоче пов'язати його із Вовчанськом. Захопивши Вовчанськ і рухаючись у бік Куп'янська, сили противника зможуть зайти з флангів та з тилу нашого угруповання, яке обороняє цей населений пункт.

Чому такі заяви роблять у країнах Балтії та Польщі? Тому що вони розуміють, що наступними після України будуть вони. З воєнного погляду це раціональний підхід – треба діяти на випередження.

Україні необхідно працювати з усіма цими державами, передбачати такі дії та сприяти тому, щоб на Заході не лише знімали заборони на застосування озброєнь, як це вже зробила Швеція (країна дозволила використовувати її озброєння проти цілей на території РФ. – Ред), а й робили інші важливі кроки.

Проривом можна було би назвати просування окупаційних військ на десятки кілометрів. Цього не відбувається. Є просування на кілька кілометрів, зокрема й на захід від Авдіївки, за Очеретиним. Прорив це чи ні? Тут питання щодо оцінок.

– У Польщі, Литві, Латвії, Естонії усвідомлюють небезпеку від просування російських окупаційних військ. За вашими оцінками, який саме рубіж може стати поворотним для наших союзників? Якщо ворог досягне його, буде ухвалено рішення: так, це той самий момент, ми вводимо свої війська.

– Макрон ці точки вже сформулював: Київ та Одеса. Але можливі інші варіанти. Наприклад, вихід російської армії до міста Дніпро. Зараз Росія формує угруповання із двох армій, це резерв стратегічного рівня. Це дуже серйозна небезпека. Якщо використати цей резерв, можна вийти, зокрема, на Запоріжжя. І це може бути саме тим проривом, про який йдеться.

У керівництва кожної з цих чотирьох держав свої погляди щодо цього. Але їм необхідно об'єднуватися та виробляти консолідоване бачення. НАТО у цьому випадку, напевно, займе таку позицію: ви самі в це вплуталися, самі й розхльобуйте.

Проте американці – за океаном, а німці за своїми історичними цінностями та передісторією не сховаються. Вже триває третій рік широкомасштабної війни, і діють об'єктивні закони війни. Тож доведеться реагувати. Не знаю, хто зробить новий Перл-Харбор у США – китайці чи росіяни.

Очевидно, що трагедії в Харкові союзникам замало, аби вони перейшли на наступний етап допомоги Україні, тому що дві системи Patriot для захисту Харкова ще не зібрали (19 травня президент Зеленський, звертаючись до союзників, заявив, що постачання двох систем Patriot принципово змінило би рівень безпеки в місті. – Ред.).

Але я як фахівець із ППО та ПРО скажу, що навіть ці два Patriot можуть не вирішити проблему. Їх потрібно постійно переміщати, а вони не такі мобільні. А росіяни на них полюватимуть. Росія створила над Харковом розвідувальне поле. Там літають "Орлани" та інші розвідувальні засоби. І за тиждень-два обидві батареї можуть бути знищені. Їх могли би прикривати IRIS-T чи інші маловисотні комплекси ближнього радіуса дії.

У нас немає засобів, які би могли збивати КАБи. Ефективно бити носії КАБів – Су-34, з того боку, біля Росії. Блінкен заявив: ми це не схвалюємо, але це на вашій відповідальності. Але хоч би так. Відповідальності ми точно не боїмося. Давайте більше зброї та боєприпасів.

– Ви згадали про Швецію. Дійсно, дуже хороша новина для нас – ця країна дозволила Україні використати своє озброєння для знищення цілей на території Росії. Про яке саме озброєння йдеться? Чи може це суттєво покращити ситуацію, наприклад, на тій самій Харківщині?

– Може. Вони передають нам хороші артилерійські системи для артилерійських дуелей. Просто їх потрібно більше, плюс боєприпаси. Їх можна застосовувати на тому ж таки Харківському напрямку. Є можливість стріляти до 40 кілометрів, і це дуже важливо.

– Екскомандувач сухопутних військ США в Європі генерал Бен Годжес в інтерв'ю румунському телебаченню заявив, що якщо Росія нападе на країну НАТО, цій країні доведеться чекати щонайменше два тижні, поки союзники по блоку прийдуть на допомогу. Структура НАТО справді така неповоротка?

– Однозначно. Усі консенсусні системи неповороткі. У військовій справі вони є малоефективними. Тут очевидна перевага Росії, де рішення ухвалює одна людина – Путін. Герасимов повідомляє йому обстановку, той оцінює, ухвалює рішення, і це відразу ж реалізується. У такій війні авторитарне управління має перевагу.

Справді, доки в НАТО зберуться, доки буде досягнуто консенсусу, Росія встигне захопити держави Балтії. Так, НАТО вже розмістили по одному багатонаціональному батальйону в державах Балтії та в Польщі. Але очевидно, що російська дивізія матиме перевагу.

Годжес, який репрезентує цей театр бойових дій, говорить так, як є. На жаль, люди, які керують західними державами, далекі від цього розуміння.

Наприклад, президент Зеленський поїхав до Іспанії, іспанці дають нам ракети Patriot. А чому батарею не дають? Скільки трагедій ще має статися, щоби вони рішуче рушили нам назустріч?

Хотів би навести приклад відбиття ракетної атаки Ірану на Ізраїль. Це був історичний рекорд – вперше застосовувалася така міць для завдання удару і така міць, яка ці удари відбивала. В результаті по Ізраїлю практично нічого не поцілило. А ми третій рік просимо: закрийте небо над Україною. Але Польщі, де російська ракета вбила їхніх мирних громадян, США не дозволяють захищати свою державу на території України.

Два дні тому я зустрічався з американським сенатором штату Небраска Томом Брюером, полковником у відставці, який пройшов Афганістан. Я розповідав про ситуацію на фронті, про те, що необхідно насамперед, і намагався показати, що алгоритм постійних поступок американців росіянам, вікно можливостей на пів року, не лише погано обертається для України, але просто нівелює статус США як держави, що може серйозно боротися за цінності, які вони проголошують, за демократію та свободу в усьому світі.

Така лінія поведінки США на поступках від Саллівана (з поступками РФ. – Ред) може призвести до тяжких наслідків, треба переходити до алгоритму дій Блінкена-Остіна.