РФ не може досягти успіху в Україні, і тому стає небезпечнішою для НАТО. Інтерв’ю з Мельником

Країни НАТО усвідомили, що країна-агресорка Росія становить реальну загрозу для них і що на сьогоднішній день Альянс не готовий до прямого військового зіткнення із російською армією. Водночас натовські експерти переконані, що допоки Росія воює в Україні, вона не має змоги відкрити новий фронт. Проте, це не так. Саме через те, що РФ не має переконливого успіху в Україні, вона може вчинити напад на одну з країн Альянсу, аби відволікти увагу та суттєво зменшити західну військову допомогу нашій країні.

Росія мало не щодня влаштовує небезпечні інциденти в країнах НАТО, проте, небезпека того, що подібний інцидент спричинить великі людські жертви і змусить західні уряди відповідати агресору у військовий спосіб, зростає щохвилини. На Заході побоюються російської ракети "Орєшнік", бо вона за призначенням є носієм ядерного заряду. Проте, там забувають, що й інші російські ракети, якими ворог атакує Україну, також мають подвійне призначення.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Командувач корпусу швидкого реагування союзників НАТО Майк Елвісс зробив знакову заяву щодо небезпеки Росії для Альянсу. За його оцінками, РФ стала значно більш небезпечною, зокрема, через те, що її солдати мають бойовий досвід. Чи припускаєте ви, що в ситуації, що склалася, зокрема, на тлі поточної економічної ситуації в Росії, в ситуації, коли Росія не виконала своїх "цілей СВО", Кремль може піти на певну обмежену військову наземну операцію проти країни НАТО?

– Я почну з того, що останні два тижні мав можливість взяти участь в великих міжнародних заходах. Сьогодні я в Одесі, тут проходить форум з безпеки (29 травня в Одесі розпочався Black Sea Security Forum, присвячений відповіді на найбільш актуальні безпекові виклики у Чорноморському регіоні, – Ред.), минулого тижня в Празі на GLOBSEC Forum також були високопоставлені натовські військові, і я помітив доволі серйозну зміну в риториці і в їхніх оцінках загрози, яка походить від Росії.

Це позитивно, тому що вони визнають, що ця загроза реальна, вони також визнають, що НАТО наразі не готове до масштабної війни, до прямого військового зіткнення з Росією. Якщо є таке визнання, значить, є надія на те, що будуть вжиті певні як політичні, так і військові заходи задля того, щоб виправити цю слабкість, яку наразі відчуває НАТО.

Ще одним надзвичайно корисним для них досвідом стала участь у внутрішніх закритих натовських навчаннях, до яких вони долучили українські підрозділи, які грали роль противника. Йдеться про навчання, які були в Естонії минулого року, потім були морські навчання в Португалії і навчання у Швеції.

У цих трьох відомих випадках українські підрозділи, які грали роль імовірного противника, протягом десятків хвилин або лічених годин розгромили, знищили свого умовного противника. Для натовців це був такий собі холодний душ, і це спонукало їх до таких заяв, а у перспективі до правильних кроків. Отже, це, насамперед, позитив, який треба відзначити.

Що стосується певних застережень, то, на мій погляд, вони все ще не до кінця розуміють, як буде діяти Росія. Вони продовжують мислити в контексті традиційних процедур оцінки ризиків і оборонного планування, до якого вони звикли за часів холодної війни та протягом трьох десятиліть після неї. Вони ще остаточно не дозріли до того, щоб серйозно приступити до підготовки до відбиття російської загрози.

– Як ви оцінюєте можливі плани Кремля? Чи вважаєте, що саме в ситуації, коли на полі бою не вдається досягти якихось суттєвих успіхів, вони можуть вдатися до чергової авантюри, але цього разу вже проти країни НАТО, для того, аби просто переключити увагу свого і світового суспільства зі своїх невдач на українському фронті?

– Це дуже хороше питання, тому що якраз цей сценарій чомусь натовці не хочуть розглядати. Можливо, це пояснюється психологічними моментами, а можливо, в них є більше інформації, ніж у нас з вами. Наразі вони фокусуються на тому, що на даний момент Росія зав'язла у війні з Україною і не має достатніх ресурсів, щоб відкривати другий фронт.

Але, як ви правильно сформулювали думку в своєму питанні, і те, що ми, українські експерти, намагаємося їм донести – що їм потрібно серйозно оцінювати також інший сценарій. Саме тому, що Росія зараз не може продемонструвати жодного суттєвого прогресу на українському фронті, вона може обрати саме цю опцію відкриття умовно другого фронту. Водночас це не повинно сприйматися буквально як масштабний фронт, а саме як удар по одній з балтійських країн чи навіть по Польщі - якраз для того, щоб відволікти увагу Європи, насамперед, від підтримки України.

Їхні розрахунки, як ми собі уявляємо, можуть бути приблизно такі: в певний момент, якщо буде потужна провокація, на Заході відразу з'являться голоси, які скажуть, що Україна – це дуже важливо, але нам зараз треба насамперед зосередитися на нашій внутрішній обороні, нашій власній території і громадянах, тобто залишити собі якусь частину протиповітряних засобів, протиповітряної оборони, фінансів тощо.

На мій погляд, саме таким може бути розрахунок в Росії, тому не слід сподіватися, що Росія не буде вчиняти нічого серйозного, допоки воює в Україні.

– Останнім часом трапилося одразу два інциденти, які пов'язані і з діями Росії щодо країн-членів НАТО. У будинок в Румунії врізався російський дрон, було атаковано корабель, що належить Туреччині. Що це – певний збіг обставин чи певна стратегія, яку сьогодні вже намагається реалізувати Кремль?

– У мене немає однозначної відповіді на це питання, адже має бути розслідування, але я б не виключав, що це може бути спланованою провокацією, зважаючи на схиблену російську логіку.

Якщо ж говорити про цілі, які були обрані, то на даний момент Туреччина навряд чи може розглядатися Росією як об'єкт атаки. Туреччина точно не та держава, з якою Росії хотілося б зіпсувати стосунки. Попри те, що Туреччина країна-член НАТО, попри те, що вона підтримує територіальну незалежність України, в будь-якому разі в цьому балансі "за" і "проти" Росія, скоріш за все, не пішла б на сплановану провокацію проти неї. Це, мабуть, було б помилкою.

Що стосується російських дронів і останнього інциденту, який трапився в Румунії, то це, скоріше за все, також не було цілеспрямованою атакою.

У чому величезні ризики сьогоднішньої ситуації? В тому, що ці інциденти будуть повторюватися. Наразі ті країни, які страждають від цих інцидентів, все ще намагаються насамперед іти шляхом деескалації, тобто не іти на ескалацію з Росією. Але в певний момент, особливо якщо інцидент призведе до великих людських жертв, демократичним урядам не залишиться вибору – вони будуть вимушені якось відповідати на ці інциденти, аби всередині самої країни їх не звинуватили в тому, що вони не турбуються про безпеку власних громадян.

Знову ж таки, ми згадали лише про два інциденти, але таке відбувається практично щодня, наприклад, небезпечні маневрування російських літаків, які йдуть на межі катастрофи. Але імовірність того, що може статися незапланований інцидент з людськими жертвами, який змусить західні уряди піти на відповідь, підвищується з кожним днем і з кожним таким інцидентом.

– Останнє запитання – щодо російського "Орєшніка". Ворог застосував цю ракету під час масованої атаки на Україні у ніч проти 24 травня – вона пошкодила гаражі у Білій Церкві. Як до такої зброї Росії ставляться в НАТО? Чи бояться на Заході "Орєшніка"?

– Перше, на що я звернув увагу під час спілкування з зарубіжними журналістами і колегами – вони не розуміють, чому цього разу Росія зробила офіційне попередження про атаку. Але тут є технічні нюанси – так працюють домовленості між Росією і США про зобов'язання повідомлення сторін, коли йдеться про запуск балістичних ракет стратегічного призначення. Це в інтересах обох країн, щоб системи раннього попередження про запуск балістичних ракет не сприйняли це як напад.

Коли Росія попереджає США, вона не стільки турбується про американських дипломатів, які перебувають у Києві, скільки про те, щоб США не завдали удару у відповідь, сприйнявши їхній запуск як напад на США.

Люди, які не глибоко знаються на темах взаємних домовленостей між США і Росією, починають вестись на цю російську пропаганду про те, що начебто Росія хоче уникнути надмірних людських жертв, руйнування тощо. Там не йдеться про якісь гуманітарні міркування. Це суто безпекові домовленості, які все ще діють між двома найбільшими ядерними державами.

Що стосується "Орєшніка", то так, вони стурбовані. Найбільше їх турбує те, що "Орєшнік" за призначенням – носій ядерної боєголовки. Але вони забувають про те, що ті ж самі "Іскандери" чи "Кинджали", які летять по Україні майже щодня, також подвійного призначення. Єдине, що відрізняє їх від "Орєшніка" – це дальність дії. Але щодо будь-якої ракети, яка летить в бік України, поки вона не впаде на землю, ми не знаємо, чи вона має просто тротил, чи вже ядерний заряд. Вони налякані цим "Орєшніком", але це реакція на один епізод, а не на природу цієї загрози, яка походить з Росії.