Роман Світан: перевага ЗСУ в озброєнні настане вже навесні. Далі Росія не потягне

Чому західні партнери просять Україну поки не наступати, коли українська армія сформує ударний кулак і на що розраховує Путін, спостерігаючи за збільшенням українського арсеналу, – про це поговорили з військовим експертом Романом Світаном у рамках проєкту "Орестократія".

Захід готує нас до великого наступу

– Зараз західна коаліція активно готує Україну до великого наступу проти російської армії.

– Так і є. Рішення було ухвалено ще перед Новим роком. І наступні пакети допомоги – це наступальне озброєння. Зависло питання щодо Leopard і Abrams, тому позиція Шольца нам певною мірою допомогла, оскільки витиснула з американців ще й Abrams. Наші союзники дають нам максимум, що можуть. Наразі не вистачає ще прикриття з повітря, тобто ударних гелікоптерів або літаків, краще, звісно, і те, й інше. Гадаю, на наступному "Рамштайні" це питання буде вирішено.

– На це натякнув міністр закордонних справ Кулеба.

– Найімовірніше, вирішено концептуально, але є певні моменти, пов'язані з кількісним складом і модифікаціями. Є кілька модифікацій F-16, вони дуже між собою різняться, залежно від завдань. Припускаю, питання підвисло лише технічно, відбувається підготовка льотного складу. Гадаю, вона вже завершується.

– Коли?

– Вже зараз має закінчуватися. Минуло півроку після виділення 100 млн доларів на підготовку льотного складу, це номінальний термін.

– Якщо зважити на всю обіцяну допомогу, наскільки потужний формується ударний кулак? Коли він реально може бути задіяний на полі бою?

– Ми вже починаємо отримувати озброєння, анонсоване протягом цього місяця. Кулак буде повністю сформовано на початку березня, основні частини зайдуть у лютому. Із середини лютого до початку березня можна виконувати певні наступальні завдання, з огляду на затверджені плани Генштабу.

– Західні партнери закликають наше керівництво не поспішати з масштабним наступом, а добре його підготувати. Про які терміни може йтися?

– Річ у тім, що є певний паритет озброєнь, живої сили та деяких наступальних моментів, які ми можемо зробити, й оборонних, які може встигнути підготувати Російська Федерація. Тому тут треба встигнути в намічені терміни, адже затягування може призвести до необхідності ще більшого озброєння українських військ.

Якби влітку ми почали рух не на Куп'янськ, а на Мелітополь, ми б не стикнулися з хвилею мобілізованих і виконали завдання щодо виходу на Мелітополь і відрізання херсонського угруповання. Нині вже нам доводиться вдвічі-втричі збільшувати кількість сил для виконання такого ж завдання через те, що росіяни встигли збільшити щільність військ, і розраховувати вдвічі-втричі більше сил і засобів, аби успішно виконати завдання.

– Російська армія теж збирається наступати. Вона готова? Чи це дезінформація з їхнього боку?

– Все, що виплескується в медіа, особливо від військово-політичного керівництва, хоч нашого, хоч супротивника, – це частина інформаційно-психологічної спецоперації. Росіяни розпочали наступальні дії після того, як перша сотня тисяч росіян підживила фронт – Запорізький та Донецький. Вони продовжують наступальні дії здебільшого з огляду на їхнє становище на висотах, зокрема на Донецькій височині, на Донецькому кряжі, це старі гори. Окупанти використовують їх дуже грамотно. Вони наступають лише в районі Донбасу й планують будь-які наступальні операції найближчим часом саме там.

Останні кілька днів очевидним є їхній рух у районі Соледара. Всім зрозумілий рух у районі Бахмута з його охоплення з півночі через Соледар. Є певна інформація щодо накопичення російських військ у районі Валуєк – зараз там понад 20 тис. військ, готових вдарити нашим військам у лівий фланг у районі Куп'янська, якщо ми підемо на прорив у бік Щастя. Ці переваги росіяни використовуватимуть, а весь основний фронт – оборонятимуть.

Гаряча фаза війни та вихід на кордони 1991 року

– Із чим Путін зібрався йти до затяжної війни, якщо ми отримуємо зброю від партнерів, а вони розконсервовують танки 1960-х?

– З огляду на ту динаміку, яка зараз є, будь-який військовий аналітик може розрахувати, коли станеться певний перелом і настане наше цілковите домінування над російською армією. Це питання кількох місяців.

Це чудово розуміють і російські командири, російське військове керівництво, тому вони від безвиході вивели на максимальну потужність ОПК. Припустимо, якщо вони виробляють на добу 5 тис. снарядів, то за певний час, десь у лютому, вони вже використають усі складські запаси в нуль та вистрілюватимуть 5 тис. снарядів на добу, а не 10-15 тис., як зараз. На такий самий рівень вийдуть і щодо ракет. Вони можуть виробляти щонайменше одну ракету на добу, тобто або вони їх накопичуватимуть і далі використовуватимуть хвилями... або по одній ракеті. До весни вони затикатимуть дірки за рахунок живої сили.

Російський ОПК не впорається з ОПК провідних економічних країн світу. Їм це добре відомо і, гадаю, десь упродовж півроку гаряча фаза війни зійде нанівець.

– Тобто гаряча фаза війни може тривати ще до півроку, доки ми не отримаємо збройну перевагу над росіянами?

– Гаряча фаза затягнеться десь до кінця весни. Гадаю, до цього часу ми вже маємо вийти на межі 1991 року. Ми можемо зафіксувати цей кордон десь під кінець весни.

– Великого наступу не буде, а ЗСУ поступово підуть у наступ на різних ділянках фронту? Армія не чекатиме на танки, літаки?

– Росіяни прагнутимуть наступати й продавлювати живою силою в районі Донбасу до Сіверська. Можливо, спробують рушити в бік Куп'янська та Сватового. На будь-яких інших ділянках фронту війська РФ намагатимуться зупинити наші наступи. З огляду на співвідношення сил, це буде десь у лютому.

– Американці, моделюючи оборону Тайваню, робили ставку на авіацію. У війні РФ проти України ні ми, ні росіяни не використовуємо авіацію повною мірою. Чому?

– Концепція воєн цього тисячоліття "ставить" на авіаційну складову, а не на наземну, і це дуже правильно та грамотно. Авіаційна складова – це не лише літаки, це ракети та певні безпілотники, це космічні сили, які можуть працювати з повітря та знищувати центри прийняття рішень, склади, пускові установки противника.

Але в цій війні все інакше. Ми не мали достатньої кількості радіолокаційних ракет, і система ППО у росіян на початку війни була потужною. Нині, з появою ракет, ми провалили систему ППО РФ, проте вони намагаються відновити її вздовж лінії фронту. Ми намагаємося завдавати 10-20 ударів на день по місцях зосередження техніки, особового складу, але в нас просто бракує літаків для виконання масованих авіаційних ударів.

Росіяни також не можуть застосовувати авіацію, хоча вона в них зараз переважає нашу в кілька разів, але система ППО в нас розвинена, на лінії фронту багато зенітних ракетних комплексів. Це сковує дії окупантів.

Після появи тих-таки F-16 або інших літаків ми матимемо стійку перевагу в повітрі.

– Російські ППО не зможуть їм протидіяти?

– Вони намагатимуться протидіяти, але авіація завжди застосовується лише після пригнічення ППО супротивника. І якраз нові озброєння зможуть набагато ефективніше пригнічувати ППО.

ППО на дахах Москви – захист чи показуха?

– Яка ситуація взагалі з ППО в Росії? "Друга армія світу" підіймає на стратегічні об'єкти "Панцирі", ставить С-400 в парках Москви. Вони переглядають свою концепцію?

– Це завдання в принципі неможливо виконати. Закрити таку територію, як Росія, системою протиповітряної оборони неможливо через її велику площу. Навіть така дуже маленька держава, як Ізраїль, і та не може закрити всю свою територію. Зараз росіяни намагаються принаймні прикрити точкові об'єкти, це видно.

– Якою є ефективність цих "Панцирів"?

– Їхня ефективність десь до 30%, вони є ефективними, коли вбудовані в загальну систему протиповітряної оборони як один з ешелонів ППО. Після того, як вони витягли "Панцир" на міністерство оборони, вони мали ще на всі найближчі будинки підняти зенітні установки й поставити розрахунки з "Іглами", притягнути С-300, С-400, і ще мали б висіти винищувачі. "Панцир" – це більше показуха.

– Вони зрозуміли, що від дронів навіть Москва не захищена? Чи є інша причина?

– Ми можемо обходити російську ППО не через те, що в нас найкраща техніка. Система ППО російська відсутня повністю, вони не мають зенітних ракетних комплексів, що прикривають периметр. Це погане планування, злодійство. Вони не готувалися до війни. Була ядерна доктрина та й усе.

– Отже, умовні США можуть за ніч знищити відсотків 70-80 російського арсеналу, зокрема й ядерного?

– Знищити ядерний арсенал – погана ідея, оскільки вийде так звана брудна бомба. Тобто не буде ядерного вибуху, але розпилення ядерного заряду відбудеться й буде заражено територію на тисячу років. Ба більше, є ядерні заряди на підводних човнах, які в момент знищити неможливо. Тобто це не вирішення питання як такого. Це завдання світової громадськості, завдання ООН – ухвалити резолюцію або рішення про передачу або перепідпорядкування ядерних арсеналів Росії ООН, і тоді 12-те головне управління міноборони РФ, яке займається контролем та охороною цих ядерних арсеналів, візьме під козирок і підкорятиметься вже безпосередньо "блакитним каскам".

– Гадаєте, можна змусити Росію підкоритися рішенню ООН?

– Є різні військові, різні офіцери. 12-те управління – це офіцери, які займаються контролем засобів ураження, здатних знищити весь світ. У них є певні моменти, пов'язані з відповідальністю за виконання завдання, тому вони однозначно підкоряться рішенню ООН і виконуватимуть її завдання.

А загалом знищення російських збройних сил справді можливе протягом однієї ночі.

– Яким ви бачите закінчення війни в часі та наслідках для Росії?

– Нам потрібно виконати два масштабних проєкти. Перший – перерізати сухопутний коридор, який живить херсонське та кримське угруповання, остаточно добити Кримський міст, перевести це угруповання в режим оперативного оточення. Потім далекобійними ракетами знищити гарнізон і прийняти капітуляцію принаймні його частини. Це можна зробити протягом двох місяців, за лютий та березень. Наступні завдання – це вже Донбас, вихід на межі 1991 року в районі Донбасу.

Все реально, якщо буде така ж динаміка постачання озброєнь, яку ми побачили на цьому "Рамштайні". У такому разі під кінець весни – на початку літа вийдемо на кордони 1991 року.