Росія нарощує терор: на що зробив ставку ворог і як змінилася його тактика під час останніх ударів по тиловій Україні

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Росія продовжує свій злочинний терор, використовуючи тактику адаптивного розподілу, що чітко проявилося під час липневих та серпневих атак. З одного боку, це підтверджує незмінність російської стратегії, взятої за основу РОВ у 2022 році щодо терору цивільного населення тилових регіонів нашої країни, а з іншого – показує, як ворог оперативно реагує на можливості. І в ситуації, що склалася, причиною серйозних наслідків атак є не лише критична нестача у нас ППО та протиракет.
Детальніше про це – у новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Реактивні дрони
Головною відмінністю терору тилової Україні у 2026 році став активний перехід російських окупаційних військ на застосування реактивних дронів на базі іранських Shahed-238 і Karrar, які в російській локалізації отримали назви "Герань-3/4/5". Причому цей перехід відбувся досить інтенсивно і, судячи з усього, несподівано для тих, хто мав формувати оборонну політику з відповідним плануванням – з упором на прогнозування загроз.
Перший реактивний дрон-камікадзе РОВ застосували по території України ще в січні 2024 року. Протягом двох років ці засоби ураження модернізувалися з урахуванням потреб ворога, а також створювалися умови для серійного їх виробництва.
Таке ігнорування загрози реактивних дронів призвело до того, що в України не виявилося абсолютно ефективного дешевого засобу перехоплення Геранєй-3/4/5 – у той час, як лише за перше півріччя 2026 року РОВ застосували понад 1 400 реактивних дронів (за весь 2025 рік – всього 180).
Звісно, реактивні дрони не є якоюсь "Wunderwaffe", і їх цілком можуть перехоплювати навіть класичні дрони-перехоплювачі. Але за певних умов: наприклад, коли "камікадзе" знижує швидкість. Тобто не протягом усієї фази польоту цілі.
Російське командування побачило в цьому перспективу ефективнішого прориву позиційних районів з мобільними вогневими групами. Уже до другої половини 2026 року в Росії збільшили виробництво реактивних дронів: за обсягами готової продукції більше, ніж звичайних поршневих. Не виключено, що підприємство в Алабузі (Татарстан) у рамках такої концепції може бути повністю переведене на виробництво реактивних дронів-камікадзе.
Ракета "Бандероль"
Російські окупанти повернулися до активного застосування ерзац-ракет "Бандероль" у червні-липні 2026 року. Спочатку ними тероризували Одесу та Одеську область. Причорноморський регіон, з акцентом на порти та судноплавство, щодня піддавався обстрілу "Бандеролями" нарівні з ракетами Х-59/69 та реактивними дронами.
Але з серпня частка "Бандеролів" під час обстрілів Одеси значно зменшилася, їх дедалі частіше почали застосовувати у східних та північних областях України. А 19 серпня РОВ завдали концентрованого удару цими засобами ураження вже по Житомиру.
Вочевидь, що досягнувши своїх цілей під час липневого терору Одеси (припинення судноплавства та блокування портової інфраструктури) Росія, все ж таки маючи обмежені ресурси, переорієнтувала застосування "Бандеролей" як дешевого й малопомітного ракетного засобу на удари по інших областях.
Ракети, які складно перехопити
Дуже часто практично всі ракети, які не перехоплюються іншими системами ППО, окрім ЗРК Patriot і SAMP/T, у нас помилково називають балістичними. Насправді балістичними є 9М723 комплексу ОТРК "Іскандер-М", 5В55 ЗРК С-300, 48Н6ДМ ЗРС С-400 "Тріумф", аеробалістична Х-47М2 "Кінжал" та авіаційна крилата Х-22/32 з кінцевою балістичною траєкторією польоту.
Усі інші – це надзвукові/гіперзвукові, низьколітаючі, з прямоточними двигунами, що також значно ускладнює їх перехоплення звичайними засобами ППО, але не відносить до категорії балістичних.
Тому надалі всю категорію я називатиму "ракети, що складно перехопити", і саме на них противник уже не перший місяць робить акцент у терорі проти столиці. Можна говорити про те, що більша частина модифікацій таких ракет концентруються для ударів по Києва.
Війська окупантів намагаються максимально використати вікно можливостей, коли Україна відчуває найгостріший дефіцит протиракет для ЗРК Patriot і SAMP/T, – і каталізували терор.
Після того, як було завершено основну фазу комбінованого ракетного удару, РОВ систематично відправляли реактивні дрони-камікадзе в бік столиці – по суті, підтримуючи повітряну тривогу постійною присутністю в небі потенційної загрози.
Таку тактику морально-психологічного тиску на населення та паралізацію економіки РОВ застосовували й раніше в інших областях – Харківській, Одеській тощо. Наприклад, у січні-лютому 2026 року. Також у червні-липні були дні, коли повітряні тривоги лунали буквально кожні 15–20 хвилин через постійну появу поодиноких цілей.
Не виключено, що для впливу на столицю надалі застосовуватиметься саме така тактика, особливо напередодні та під час Дня Незалежності.
Висновки
Тактика ударів по тиловій Україні змінювалася протягом усього 2026 року, і РОВ практично щомісяця адаптується залежно як від викликів, так і від можливостей, що відкриваються, по масштабуванню терору.
Проблемою України були, є і, можливо, залишатимуться не стільки дефіцит тих чи інших засобів протидії, скільки відсутність планування та прогнозування загроз, а також своєчасного формування методів і актуальних інструментів захисту. Таку негативну тенденцію короткострокового планування загроз, або взагалі – реакцію постфактум (як у випадку з реактивними дронами чи "Бандеролями", а також дефіцитом протибалістики), ми спостерігаємо протягом усього повномасштабного вторгнення.
У свою чергу Росія демонструє вміння формувати середньострокові плани терору, організація яких у них може зайняти роки (мова знову-таки про реактивні дрони та відсутність в України, попри всі її можливості, дешевого, ефективного дрона-перехоплювача на реактивній тязі).
Аналогічно було випущено з уваги й момент створення у противника умов для серійного виробництва та вдосконалення ерзац-ракет "Бандероль", вперше застосованих ще в січні-лютому 2025 року.
Ворог регулярно змінює тактику терору та інструментарії. Тому для України важливо не тільки подавати запити на необхідні системи ППО та боєкомплект до них, а й налагодити процеси довгострокового планування потенційних загроз для формування відповідних методів захисту – як на обласному рівні, так і на загальнодержавному.
Дії на випередження завжди ефективніші, ніж дії постфактум.