Росія у вогні за сотні й тисячі кілометрів від лінії фронту: як еволюціонували українські ударні дрони і чого очікувати

Сенсацією для багатьох виявилися успішні удари українських дронів по Афіпському і Туапсинському нафтопереробних заводах, а також в Орську Оренбурзької області та Пермі. Результатом чого стали не тільки фактурні краєвиди палаючих підприємств, а й нафтовий дощ, що випадає зараз на голови росіян. Примітно те, що у 2022 році мало хто міг уявити собі, що в України буде можливість завдавати ударів на такі відстані по території країни-агресора. Але ж це зовсім не межа для наших засобів ураження.

Палаючі НПЗ у тому ж Краснодарському краї насправді на сьогоднішній день вже не унікальний випадок, а приклад буденної роботи українських силових структур. Відстань же в 600 кілометрів також не є якимось недосяжним бар'єром, а скоріше, за нинішніх можливостях СОУ, такий собі middle-strike. І вже не дивує той факт, що українські дрони долітають до Уралу – Єкатеринбурга, що за понад 1 800 км від кордону з Україною. І це по прямій, без урахування маневрів.

Тим часом, українські засоби ураження за чотири з гаком роки повномасштабної війни значно еволюціонували: від тактичних ударів по об'єктах ворога на тимчасово окупованих територіях і в РФ у межах від 100 до 300 км до стратегічних ударів deep-strike, що перевищують 2 000 км!

Тактичний старт

У 2022 році ми були обмежені не тільки технологічними можливостями, а й постійним тиском з боку наших партнерів, які побоювалися, що Україна застосує озброєння, яке їй передають, щодо РФ – і це призведе до певної "ескалації". У таких умовах українські війська вкрай обережно здійснювали перші дослідні удари засобами ураження власного виробництва по території країни-агресора, переважно на тактичному рівні.

Спочатку поодинокі удари завдавалися по Бєлгородській, Курській та Брянській областях у межах від 50 до 300 км.

Одним із найрезонансніших у 2022 році ударів був наліт на Бєлгородську нафтобазу, що була розташована за 40 км від кордону з Україною.

Першу спробу здійснення middle-strike було здійснено в грудні 2022 року, коли українські ударні дрони на базі радянських оперативно-тактичних розвідувальних БПЛА Ту-141 "Стриж" атакували аеродроми Енгельс-2 і Дягилеве. Метою удару була стратегічна авіація – Ту-95МС і Ту-22М3.

Примітно, що це був перший випадок, коли український БПЛА успішно завдав удару по цілях на об'єктах у глибині Російської Федерації на дистанціях 600 і 500 км!

Проте, основна частка ударів у 2022 і навіть 2023 роках здійснювалася по ближній прикордонній зоні. Хоча в серпні 2023-го Україна здійснила на той момент рекордний за дальністю наліт на Псковський аеродром, який розташований за 800 км від нашого кордону.

І все ж дальність ударів у 2023 р. не зазнала серйозних змін і переважно коливалася в межах до 500 км від кордону. Але вже виникла концепція вигляду українського дрона, якому судилося стати основним інструментарієм у боротьбі з ворогом у глибокому тилу.

Ту-141 "Стриж", що застосовувався для ударів по аеродромах Енгельс-2 і Дягілєво (і не тільки), був тимчасовим рішенням, яке було використано через безвихідь. Подальший розвиток повітряних засобів дальніх ударів – це дрони літакового типу та дозвукової швидкості. Серед найвідомiших перших варіантів української відплати були Mugin-5, UJ-22 Airborne, UJ-26 "Бобер" тощо.

Стратегічний рівень

У 2024 році Україна вийшла на стратегічний рівень застосування ударних дронів на дистанціях понад 1 000 км. Йдеться про нальоти на Нижньокамськ (Татарстан) – 1 100 км і Салават (Башкортостан) –1300 км.

Крім того, в 2024-му українські дрони не просто почали атакувати російські НПЗ на стратегічних відстанях понад 1 000 кілометрів, а й завдавати ударів по унікальних стратегічних об'єктах!

24 травня 2024 р. світ побачив перші фотографії та відео пошкодженої ударом дрона радіолокаційної станції "Воронеж-ДМ" у Краснодарському краї РФ.

"Воронеж-ДМ" – надгоризонтна радіолокаційна станція великої дальності, що входить до системи попередження про ракетний напад (СПРН). Ці РЛС виконують завдання з фіксації пусків балістичних ядерних ракет противника. Через кілька днів стало відомо про аналогічну атаку і на РЛС "Воронеж-М" в Оренбурзькій області.

У 2024 році остаточно сформувалася стратегія ударів Сил оборони України, а саме: пріоритет – нафтопереробна галузь і паливні бази .

Закріплення і масштабування цієї стратегії повною мірою проявили себе у 2025 році, коли українські дрони долетіли до Усінська (Комі) за 2 000 км від кордону з Україною, а також до Тюмені – 2 100 км!

Але важливим є те, що у 2025 році удари по Росії стали системними, більш ефективними і за кількістю не просто створюють паритет нальотам російських дронів по Україні, а навіть випереджають російський терор.

Це масштабування призвело до того, що навіть російська пропаганда у 2026 році стала визнавати той факт, що Україна запускає як більше, так і результативніше свої ударні дрони, ніж це роблять РОВ.

Результативність – результат виснаження

Не можна не зазначити, що нинішня результативність нальотів по території Росії – це не тільки масштабування виробництва дронів, вихід на нові кількісні показники, а й системна боротьба з російською протиповітряною обороною – як у питаннях знищення її боєздатних одиниць, так і виснаження боєкомплекту.

Наразі Сили оборони України проводять системну роботу з виснаження російської ППО за допомогою застосування кількох типів дронів-приманок. Російські окупанти ідентифікували кілька різновидів – "Майя", "Рубака", "ХаКі-20".

Це призводить до перевитрати боєкомплекту. І якщо раніше йшлося про брак самих систем ППО в армії країни-агресора через вкрай високі втрати за час повномасштабного вторгнення і низькі темпи виробництва, то зараз актуальним є питання браку зенітних керованих ракет.

Буквально місяць тому в статті на OBOZ.UA "Мисливець перетворився на здобич: як сталося, що російська ППО не може захистити повітряний простір РФ і навіть саму себе" я детально описав проблеми російської ППО – як її ЗРК, так і РЛС.

Відтоді ситуація у РОВ у кращий бік не змінилися, а якраз навпаки: ми продовжуємо спостерігати за поступальним і впевненим знищенням на полі бою компоненти ЗРК малого і середнього радіусу дії.

За березень російські окупаційні війська втратили 30 одиниць ППО, а за першу половину квітня – 12. Такі темпи втрат значно випереджають як виробництво, так і відновлення пошкодженої техніки.

Результативні нальоти українських ударних дронів на глибокі дистанції – це комплексний успіх заходів і дій усіх наших підрозділів і родів військ, які дозволили створити такі умови. І з урахуванням усього вище озвученого можна з упевненістю говорити про те, що у 2026 році не тільки масштабуватиметься кількість нальотів, але й збільшуватимуться дистанції, а також підвищуватиметься ефективність ударів.

Демілітаризація і денацифікація армії Росії йдуть строго за планом.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".