Блог | Росія втрачає ресурси поза планом: хто насправді диктує темп війни

Вчорашній пост, раптово для мене, вивернув цілий пласт проблем, які все більше ширяться українцями. В принципі, жарт, який треба пояснювати – не треба пояснювати, але тут точно не жарт. І виходить, мені треба пояснити те, що я думав, більшість читачів і так розуміє. Але, на превеликий жаль, це не так. Емоції всеодно беруть верх.

Я більше ніж півроку роблю для вас ці аналізи. Наших вражень, російських обстрілів, процесів та військових операцій. Я стільки разів розжовував складні речі простими словами, і мав думку, що на цьому етапі – ви вже більшість розумієте набагато краще деякі речі. Як, наприклад, аналіз та критичний розбір ситуацій. Критичний, сухий, холоднокровний навіть. Де не мають плутатись емоційні, стратегічні та прагматичні аспекти.

Коли я привів свої доводи спонтанному, емоційному обстрілу наших логістичних хабів першою атвєткою за Вайлдберіз – ви приліпили ЕМОЦІЙНО наші втрати українців, відсутність нашої балістики та навіть висосали мою продажність. Зробили ворогом мене, а не росіян, за їхню атаку балістикою.

В принципі, я розумію вашу емоційність. Не усі люди можуть думати та аналізувати як я. Я дуже швидко складаю всі пазли, та розбираю ситуації з різних сторін. Тому і я вам роблю аналізи та ділюсь своїми роздумами, а не ви. Можливо це грубо звучить, але за своєю емоційністю, не розумінням процесів та наслідків свого хейту – ви хочете емоційно нашкодити мені. Я ближче, ніж якісь ефимерні росіяни, що запускають ракети по нам. І свою злість, через емоційність – ви виливаєте на мене.

Шкоди, емоційної звісно, – ви мені не зробите. Я давно в армії, пройшов війну, та та став товстошкірим. Не тільки через масу))

Тому я нікого не ображав у відповідь (більше двохсот коментарів, на секундочку), а хочу ще раз пояснити, що емоціо та раціо – кардинально різні речі. І я завжди за раціо. І тому поясню процеси, про які ви може і задумувались, але емоційно не склали в потрібний момент.

Емоційний удар та стратегічність.

Якщо у вас є план на місяць (півні довше в такому випадку не планують), визначені засоби та відповідний особовий склад – ви маєте чіткий розподіл, на кожну атаку, кількість засобів, резервів, машин та людей. Всі мають знати і розуміти – куди, що та коли нести/везти/перелетіти.

Стратегічно – наші Сили Оборони, кожна служба, департамент на міністерство мають таке ж планування. Цілі, кількість засобів та ресурсів. Не можна планувати КОЖНОГО ДНЯ вражати ОДИН НПЗ чи склад Вайлдберіз, якщо ви не знаєте скільки у вас є дронів. ССО, ГУР, СБУ, СЗР, ДПСУ – всі мають засоби, працюють по визначеним цілям. В різні дні, але щоб згідно стратегічного плану – мали ЩОДЕННЕ враження цілей. Різних. Але чітко спланованих. Логічно, поки все розумієте?

І якщо у півнів заплановано 300 ракет на місяць, а роблять останній місяць вони по плану: кожних 3-5 мала балістична атака в 5-8 ракет, кожні 10 днів велика балістична атака в 20-30 ракет, та двічі на місяць велика комбінована атака з крилатих та балістичних ракет в 70 ракет. ВСЕ ЗАПЛАНОВАНО – ракети, люди, машини, кораблі та літаки. І 1 серпня балістична велика атака на 20+ ракет, а вже через декілька днів знову велика атака по логістичним складам – то це точно емоційна атака, яка призведе до збою виконання всього плану на місяць. Значить ракети для цієї атаки взяті були з інших атак. Значить малі атаки змістяться, до наступної великої буде не 8, а 14-16 днів.

Якщо привезли корейські ракети, то вони б могли зробити більший залп, але він залишився стандартним, у 24 ракети. Якщо б у них з'явилось 100+ ракет, то чому не зробити залп в 40 ракет? Добити решту складів та хабів? Отож. Емоційно, через команду, збили всі плани.

Ми ж – залишились вірні плану. Якщо ми емоційно запустимо не 300, а 500 дронів на Москву – ми залишимо без засобів інші цілі, які мали б бути по плану. Так і півні – емоційні, не планові 28 ракет по логістичним хабам – залишили без засобів ураження інші військові цілі по Україні. Тепер – що зрозуміліше, чому стратегічно ми маємо ініціативу, а ворог не стратегічно відповідає? Надіюсь, так ви краще почнете розуміти процеси, і менше буде нерозуміння та хейту мене. Просто, бо я краще розумію ці процеси.

Стосовно жертв, не збивання балістики та відсутності нашої балістики. Я в цьому не винен! Я просто пояснюю вам логіку процесів, що відбуваються на самих верхніх штабах та кабінетах.

Жертви будуть завжди. Так, холоднокровно це говорю, бо подумать розумію це не емоційно. На фронті є жертви, в ДТП є жертви, вони є всюди, а не тільки після російських атак балістикою. І я не применшую якість смерть, вони всі різні, просто як ви до них відноситесь. І це знову емоціо, а не раціо.

Просто згадайте 22, 23, 24 роки та минулу зиму. Ми взагалі не збивали такий відсоток Шахедів, ракети Х-22 запускали як зараз балістику. Стиснувши зуби, ми пережили тонн все горе, та якось мали більше раціо. Зараз же – все більше бачу емоційності. Але коли ви зрозумієте, що рядові росіяни мають таке ж саме збільшення емоціо та хейту на свої збройні сили – що ми робимо те саме що і вони. Обурюємо населення, знижуємо економічний та воєнний потенціали. Тут вже повна екзистенціальна війна на виснаження та хто перший впаде. Економіка, фронт, збройні сили чи населення. У нас немає іншого виходу: або ми встоїмо, або впаде росія.

Я намагаюсь вам пояснювати як можу. І розумію вашу емоцію після жахливих обстрілів. Але намагайтеся трохи більше включати раціо. І вірити мені. В мене немає ніяких наказів чи розпоряджень проводити таку роботу з вами. Це моя власна ініціатива, та я ще й можу отримати по шапці за таке самоуправство (я ж служу в ЗСУ більше 20 років, якщо хтось забув чи не знав)).

Просто тримаймося цілісної маси, як я кажу в кінці кожного ефіру. Я вірю, що більшість українців зрозуміють те, що я написав за ці два пости. Хто не зрозуміє – буду намагатись пояснити ще в коментарях)

П.С. на відео наша робота по Ярославльському НПЗ. Це вже ДЕСЯТИЙ приліт по ньому, і він все ще намагається працювати. Меншими потужностями, але треба закривати такого гіганта. Він входив у Топ-5 НПЗ на болотах, проводив 15 млн тонн нафти за рік. Це наша стратегічна ціль, яка планово відпрацьовується. Тихенькою сапкою ми йдемо в правильному напрямку)