Блог | Росію не перемогти її ж методами. Україні потрібна ставка на асиметричну війну

Знову читаю багато дискусій про оборонні закупівлі.

Що потрібно купувати більше: артилерію, боєприпаси та бронетехніку чи дрони, роботизовані системи та інші технологічні засоби?

На мою думку, сама постановка питання "або одне, або інше" не зовсім правильна.

Війна завжди вимагає балансу.

Є потреба тут і зараз. Якщо командувач планує операцію, саме військове командування має визначати, які спроможності та озброєння необхідні для її проведення. Закупівельна система повинна вміти цю потребу швидко забезпечити.

Але тут виникає ще одна проблема, яку ми добре бачимо, працюючи з різними технологіями та різними підрозділами.

Лінія фронту дуже неоднорідна.

На різних її ділянках бригади можуть використовувати зовсім різне обладнання та різні підходи до ведення бойових дій.

Є підрозділи, які дуже швидко інтегрують нові технології, перебудовують процеси, експериментують з безпілотними та роботизованими системами.

Є ті, хто з різних причин ще не встиг пройти таку модернізацію.

Відповідно, запити, які надходять з лінії фронту, можуть дуже сильно відрізнятися.

Це нормально.

Але саме тут з’являється роль вищого військового командування.

Його завдання, на мою думку, не просто зібрати всі запити знизу та перетворити їх на список закупівель.

Потрібно бачити всю картину війни, розуміти, які моделі вже довели свою ефективність, поширювати цей досвід між підрозділами та допомагати тим командирам, які ще не пройшли технологічну трансформацію.

Тому окреме питання, яке ми недостатньо обговорюємо, це підготовка командирів до технологічної війни.

Можна закупити тисячі нових систем, але їхня ефективність буде абсолютно різною залежно від того, як командир інтегрує їх у бойову роботу.

Нам потрібно не тільки модернізувати озброєння.

Потрібно модернізувати знання, підготовку та управлінську культуру.

Найкращий досвід окремих бригад має швидко ставати досвідом усієї армії.

Бо головне стратегічне питання залишається незмінним: якою армією ми хочемо воювати завтра?

Тут моя позиція достатньо чітка.

Ми не зможемо перемогти велику армію радянського типу, якщо самі залишатимемося маленькою армією радянського типу.

Нам складно симетрично конкурувати кількістю людей, артилерії, боєприпасів чи бронетехніки.

Тому наша ставка повинна бути на асиметрію.

Безпілотні системи. Роботизація. Автономність. Сенсори. РЕБ. Штучний інтелект. Дешевші засоби ураження. Швидший цикл від виявлення цілі до її ураження.

Це не означає, що завтра можна перестати купувати артилерію, бронетехніку чи боєприпаси. Вони потрібні доти, доки цього вимагає характер війни.

Але структура закупівель не може просто відтворювати структуру армії, яку ми мали вчора.

Тут і знаходиться той баланс, про який зараз так багато сперечаються.

З одного боку, що потрібно командувачу для виконання бойового завдання сьогодні. З іншого, які спроможності дадуть нам перевагу завтра.

Якщо закуповувати тільки під перше, ми ризикуємо постійно готуватися до вчорашньої війни.

Якщо дивитися тільки на друге, можна не забезпечити військових тим, що їм критично потрібно зараз.

Знайти цей баланс має вище військове командування. А закупівельна система вже повинна бути достатньо швидкою і гнучкою, щоб його реалізувати.

Саме тому я з оптимізмом дивлюся на зміни у військовому керівництві Сил Оборони України.

Для мене важливо побачити, чи зможуть ці зміни посилити технологічну модернізацію армії, поширення успішного досвіду між підрозділами та швидкість прийняття рішень.

Ми працюємо з різними доменами, різними технологіями та різними підрозділами, тому добре бачимо, наскільки різною може бути війна навіть на сусідніх ділянках фронту.

Саме тому Україні потрібна не одна універсальна відповідь на питання "що закуповувати".

Потрібна система, яка здатна постійно вчитися, визначати, що реально працює, масштабувати це на всю армію та одночасно готуватися до наступної зміни характеру війни.

Закупівлі тут уже є наслідком.

Спочатку ми повинні визначити, як саме Україна збирається воювати і перемагати сильнішого за ресурсами противника.

Точно не намагаючись стати його меншою копією.