Блог | Розширення географії ударів: глибокий тил РФ під прицілом ЗСУ

Що означає удар по Воронезькому електронному кластеру 

22 червня Сили оборони України завдали високоточного удару по Воронезькому заводу напівпровідникових приладів "Сборка" та інтегрованому в його структуру підприємству "ВЗПП Мікрон". Для атаки було використано новітні американські високоточні крилаті ракети повітряного базування AGM-18 Rusty Dagger, розроблені за програмою ERAM (Extended Range Attack Munition) та адаптовані під винищувачі F-16. Уряд США погодив продаж 3350 одиниць таких ракет у серпні 2025 року, і менш ніж за два тижні після перших повідомлень про виявлення їхніх уламків з платами та CRP-антенами виробництва Zone 5 Technologies, зброю застосували по реальній цілі на відстані 278 кілометрів від лінії фронту.

Наслідком удару стало критичне руйнування головного корпусу підприємства, де аналітики групи Dnipro OSINT зафіксували щонайменше чотири точкові влучання, що спричинили масштабну пожежу. Внаслідок вибухів загинули п'ятеро співробітників заводу, кілька десятків людей дістали поранення, а уламки будівельних конструкцій заблокували прилеглі дороги. Додаткові пошкодження житлових будинків поруч із заводом, зокрема біля магазину "Пятёрочка", були викликані падінням російської зенітної ракети, що підтверджується характерними слідами готових уражаючих елементів на фасадах. Сам Воронезький оборонний завод "ВЗПП Мікрон" перебуває під санкціями Тайваню і виконує прямі замовлення міністерства оборони РФ, забезпечуючи російський ВПК транзисторними збірками та матрицями для блоків крилатих ракет Х-101, напівпровідниковими матрицями для бортових цифрових обчислювальних машин "Зоря-61М" у складі ракет 9М727 оперативно-тактичних комплексів "Іскандер", а також діодами і транзисторними збірками для телевізійних каналів зенітних комплексів "Панцир-С1".

Ліквідація мікроелектронної бази в Брянську

Цей удар є частиною ширшої стратегії української армії, спрямованої на системне виведення з ладу підприємств другого і третього рівнів постачання, які виробляють мікрочіпи, транзистори та автономне живлення. Наступним за ступенем важливості та масштабом наслідків є удар, завданий 10 березня 2026 року по Брянську, де ціллю стала група заводів мікроелектроники "Кремній ЕЛ". Щонайменше сім крилатих ракет Storm Shadow / Scalp уразили цехи підприємства, сусідній технікум та житлові будинки, внаслідок чого вісім осіб загинули, а сорок отримали поранення. Знищення ліній з випуску силової електроніки, дискретних напівпровідників та компонентів на карбіді кремнію підірвало базу для енергетики та живлення російських ракетних систем і радіолокаційних комплексів ППО.

Глибокі стратегічні удари: Чебоксари та Воткинськ

Третьою за значущістю є серія глибоких стратегічних ударів із використанням українських крилатих ракет FP-5 "Фламінго" та безпілотників великої дальності. 10 червня 2026 року повторна ракетна атака повністю зруйнувала головний корпус НДІ "Прогрес" у Чебоксарах, Чувашія, на відстані 900 кілометрів від кордону. З п'яти запущених ракет дві досягли цілі, троє осіб отримали поранення. Підприємство випускало завадозахищені антени та приймачі "Комета", які інтегруються в ударні БПЛА "Герань-2", керовані авіабомби з модулями УМПК, а також ракети "Іскандер" і "Калібр". Раніше, в ніч на двадцять перше лютого 2026 року, ракети FP-5 "Фламінго" вперше подолали 1400 кілометрів і уразили один із корпусів Воткинського заводу в Удмуртії, який є ключовим об'єктом стратегічного ракетного виробництва РФ, поранивши одинадцять осіб.

Ураження суміжних виробництв: Таганрог, Єлець, Мічурінськ

Четвертий рівень ураження оборонної інфраструктури охоплює південні та центральні регіони РФ, де вибиваються потужності з виробництва безпілотників та елементів живлення. 11 квітня 2026 року Військово-морські сили України крилатими ракетами "Нептун" атакували завод "Атлант Аеро" в Таганрозі Ростовської області, повністю знищивши два та пошкодивши чотири виробничих приміщення, де здійснювалася розробка та збирання розвідувально-ударних безпілотників типу "Блискавка" та компонентів для важких БПЛА.

На початку року, увечері четвертого січня 2026 року, сорок один безпілотник атакував завод "Енергія" в Єльці Липецької області. Попри офіційні заяви про збиття, супутникові знімки зафіксували значні руйнування цехів з виробництва хімічних джерел струму та автономних акумуляторів для авіації, флоту та керованих авіабомб ОСП Д-30СН і модулів УМПК. Крім того, два нальоти дронів — дванадцятого лютого та третього червня 2026 року — припали на завод "Прогрес" у Мічурінську Тамбовської області, пошкодивши навчальний корпус коледжу, магазин "Магніт" та безпосередньо лінії випуску апаратури для систем управління авіаційною та ракетною технікою.

Логіка деградації російської протиповітряної оборони

Аналіз дій російської протиповітряної оборони свідчить про її повну системну неспроможність захистити критичні об'єкти промисловості в тилу. Провал базується на трьох логічних причинах: гострій нестачі радарів та зенітних комплексів через їхнє знищення на фронті або передислокацію для захисту Москви та резиденцій керівництва на Валдаї, технічній неготовності систем ППО перехоплювати нові мініатюрні низьковисотні цілі зі складною траєкторією полоту на кшталт AGM-18, а також відсутності оперативного реагування через звичку працювати виключно по повільних безпілотниках. Спроби заводів захиститися натягуванням антидронових сіток між вишками виявилися неефективними проти багатотонних ракет, а створення мобільних вогневих груп перетворилося на профанацію через комплектування підрозділів непідготовленими та недисциплінованими військовослужбовцями.

Географія майбутніх цілей українського ВПК

Уся критична електронна база російського ВПК зосереджена в кількох географічних кластерах, які тепер перебувають під прямою загрозою знищення за аналогічними схемами. У Зеленоградському вузлі функціонують заводи "Мікрон", "Ангстрем" (компоненти блоків МК-003 для ракет Х-101), "Міландр" (мікросхеми для авіаційного виробу 30) та НПЦ "Елвіс" (радіаційно-стійка електроніка). У Воронежі, крім ураженого заводу, діють КТЦ "Електроніка" та концерн "Сузір'я", що випускає комплекси РЕБ "Борисоглібськ-2", "Палантин" та цифрові системи зв'язку Р-168 "Акведук" для комплексів "Іскандер".

Московський кластер включає НПП "Істок" у Фрязіно (СВЧ-підсилювачі для радарів винищувачів Су-57 та комплексів ША-121), НПП "Пульсар" (твердотільна СВЧ-електроніка), Ліанозовський електромеханічний завод (обладнання для командних пунктів ППО концерну "Алмаз-Антей") та НДІ ДАР (загоризонтні РЛС). Також у Великому Новгороді працює ОКБ "Планета", яке постачає мікросмужкові плати для балістичних ракет 9М723 комплексу "Іскандер-М".

Наслідки

Загальний висновок підтверджує високу ефективність обраної Силами оборони України стратегії. Пошкодження стерильних цехів та складного обладнання неможливо ліквідувати шляхом швидкого ремонту або оперативного сірого імпорту. Наслідки цих атак мають накопичувальний характер і вже призвели до зафіксованого аналітиками зниження темпів виробництва оперативно-тактичних ракет типу "Іскандер", а також до гострого дефіциту зенітних протиракет для систем протиповітряної оборони супротивника. Спроможність захистити ці об'єкти у російського командування наразі відсутня.