Кирило Данильченко
Кирило Данильченко
Військовий оглядач

Блог | Що насправді ховається за американським пакетом ППО на $2,68 млрд

2,5 т.
Patriot для України
Google Subscribe

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google

Підписатися

США схвалили продаж Україні пакета засобів ППО на $2,68 млрд. До нього увійдуть системи ППО збільшеної дальності, мобільні пускові установки, антидронові радари, запчастини, ПЗ і технічна підтримка.

Захід вирішив оживити наші пострадянські комплекси. Це суто прагматичний набір засобів, заточених під масове перемелювання дронів і реанімацію радянського заліза за європейські і частково американські гроші.

Радари RPS 202. Сучасні антидронові радіолокаційні станції. Еволюція ізраїльсько-американських радарів (типу RPS-42), які заточені на те, щоб бачити будь-яку дрібну погань у небі на тлі землі. До них же в пакеті йдуть вишки з телескопічними щоглами – щоб піднімати радари над посадками і так само швидко змінювати позиції, поки не потрапили в польотне завдання нової хвилі мопедів.

Ключова фішка RPS 202 – мікродоплерівський аналіз. Пластиковий або пінопластовий корпус "Шахеда" майже не відбиває радіохвилі. Але радар шукає не корпус, а мікродоплерівський зсув від гвинта, що обертається, і металевих деталей двотактного мотора. Йому байдуже, з чого зроблений фюзеляж – гвинт молотить повітря, значить, ціль підсвічена. Це "очі" локальної антидронової мережі. Він закриває головну проблему мобільних вогневих груп – сліпоту в темряві й невідання, з якого саме яру вискочить дрон. Один такий радар на щоглі тримає під контролем радіус у 30 км, замінюючи десяток візуальних постів із тепловізорами та виводячи кулеметників і розрахунки ПЗРК або дронів-перехоплювачів на ціль задовго до того, як вони почують звук мотора. Працює в режимі LPI (Low Probability of Intercept) – випромінює вузькі імпульси низької потужності, які складно засікти.

Ракети GAM-67. Дуже незвичайна позиція. Історично GAM-67 Crossbow – це антирадарні ракети з 1950-х років. Але саме цю позицію в серію не пустили, тому скоріш за все – це корабельні зенітні RIM-67, котрих випустили під 3000 штук. Там будуть проблеми з наведенням, тому доведеться "шаманити". У контексті 2026 року це або кодова назва для якихось нових гібридних перехоплювачів, або вони відкопали на складах і модернізували старий мотлох для пусків по наземних РЛС із землі, наприклад, по РЕБ, вони теж випромінюють дай Боже. Або, що більш логічно, з повітряним підривом – убивати реактивні БпЛА. Подивимося.

На початок 2025 року світовий запас доступних ракет для С-300 був видоєний до дна. Греція, Болгарія, Словаччина і пара африканських країн віддали все, що було живе. Купувати більше нічого, а в ракет, що залишилися, закінчилися всі мислимі терміни придатності (їм по 30–35 років). Тому $2,68 млрд пішли не на купівлю старого мотлоху, а на оплату роботи західних оборонних концернів, які перетворили старі радянські болванки на "клони".

По суті, від старої ракети залишається тільки залізна труба і керма, щоб вона влізла в рідні габарити пускової установки. Уся начинка, двигун і мізки – це продукт західного ВПК, оплачений європейськими чеками через американські фонди.

Формула проста до геніальності: європейці дають живі гроші, щоб захистити свій східний фланг, але всі $2,68 млрд до останнього цента осідають у касах американського ВПК. Трамп продає це своєму MAGA-електорату як "жодного цента грошей американських платників податків на чужі війни", паралельно змушуючи Брюссель і Берлін купувати безпеку за власні євро.

А щоб красиво освоїти залишки ресурсів фонду FMF (Foreign Military Financing) і не тригерити поки республіканський Конгрес, застосували спритність рук. Американську частку зараховують як "інвестицію США у Фонд відбудови України" – але тільки за умови, що Європа докладає стільки ж у пропорції 1:1.

У сухому залишку: американські заводи забиті замовленнями на рочки наперед, Європа оплачує банкет, а ми отримуємо працездатну ППО проти "Шахедів" та крилатих ракет. Нічого надзвичайного, просто капіталізм на уламках радянського спадку.

За фактом це не передача елітних ЗРК, а створення дешевого, масового і стійкого контуру ППО. Вони схрещують стару радянську базу із західними ракетами і новітніми радарами, щоб максимально здешевити вартість збиття цілі.

Чи може це спрацювати? Так, цілком. Дивізіони С-300 – грізна зброя, і те, що вони пережили багато місяців війни, є тому доказом. У нас персонал під них із досвідом багатьох місяців відбиття хвиль крилатих ракет і БпЛА. Більше каналів, більше очей, більше живучості: поки одні стрибають на запасні позиції, інші вмикають РЛС. Хороший пакет, який увіллє свіжу кров у нашу ППО. 

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...