Кирило Данильченко

Військовий оглядач

Time to read5 хв
8,9 т.
Блог |

Українські дрони під Рязанню створили світову кризу? або Про "мирні плани", енергетичні перемир'я та російський дизель

Пожежа в дата-центрі у Волод...

Джерело: ASTRA

Розгорнути

Ну що, чудова пропозиція: тільки сьогодні і тільки в нас чергове (Великоднє, Зернове, Різдвяне, Енергетичне) перемир'я. Цього разу ще унікальніше: Україна не б'є по НПЗ у європейській частині РФ (усі вони або були пошкоджені, або досі пошкоджені, а перевезення палива потягами РЖД у вересні пробило історичний мінімум). А у відповідь РФ не б'є по двох НПЗ України – одному на окупованій території і одному, який на ладан дихає після десятків ударів, пише Кирило Данильченко для LB.ua.

Уже не в змозі вибити нам ані зберігання, ані, звісно, переробку в ЄС, ані заправки (Росія уразила 6 %, більшість уже відремонтували), вирішили збігати до Трампа і поскаржитися. А як дихав Путін на Валдаї нещодавно: "на тобі, фашисте, гранату через блокаду Чорного моря".

Може, ми ще жорсткі гарантії підпишемо, що нам категорично заборонено бити далекобійною західною зброєю по їхніх аеродромах в Енгельсі й Моздоку, щоб, не дай боже, "не спровокувати Третю світову". А вони, ну гаразд, зроблять жест доброї волі: пообіцяють запускати по наших спальних районах тритонні каби й балістику виключно зі свого повітряного простору. Ідеальний паритет, розпишіться кров'ю.

Можна ще домовитися про флот і екологію. Ми беремо на себе залізобетонні зобов'язання не топити залишки їхнього Чорноморського флоту морськими дронами, бо спалені крейсери шкодять міграції дельфінів і засмучують світові страхові компанії. А вони натомість великодушно дозволяють нам експортувати зерно. Яке ми й так вивозимо під вогнем, втрачаючи людей у портах.

Але Руде Сонце Демократії, друг усіх іранських протестувальників і людина, яка домовилася з Кім Чен Ином припинити створювати ЗМЗ, запропонував нам нову угоду. Феєричний, блискучий, найкращий у світі договір – майже як обіцянка побудувати в Газі казино й погроза зруйнувати цивілізацію в Ірані. І історії про те, що ціни на нафту ростуть через те, що з РФ більше сирої нафти йде на ринок (бо Сили оборони вибили до 40 % російської переробки), загострилися саме після розмови з Путіним.

Я завжди скептичний до історій про агента Краснова – бритва Оккама каже нам, що не потрібно пояснювати дурні заяви чимось іншим, крім дурості. Ну захотілося йому перед виборами до Сенату знову розіграти українську карту – минулого разу "сонний Джо й Обама подарували нам сотні мільярдів" і через них почалася війна; цього разу Зеленський винуватий. Дідусь старий, уже не пам'ятає, що казав кілька місяців тому. Ядерний електорат усе одно закарбує: наш домовився й опустив ціни на дизель.

Але риторика про українські удари по НПЗ і їхній вплив на світовий ринок нафти мені подобається. А ще удари Сил оборони по центрах обробки даних Яндексу підвищили ціни на чипи. І тепер найближче вікно, щоб купити стійки, планки пам'яті та графічні процесори, – 2028 рік. Тепер бази клієнтів, розрахунки карткою у "Вкусно – и точка", CRM і розумний дім запрацюють як слід ще не скоро.

Чи треба тут вішати плашку "сарказм" і пояснювати, що це розвиток ШІ й крипта спричинили те, що відбувається зараз на ринку, а ніякі не удари?

Але не зупиняймося, цю блискучу логіку макроекономічного ідіотизму треба розвивати! Атаки українських дронів на спиртзаводи під Воронежем, напевно, спровокували падіння індексу Dow Jones і депресію на Волл-стріт.

Збиті над Брянськом шахеди порушили глобальну розу вітрів, через що в Техасі стався неврожай, а мексиканські мігранти переплутали напрямок. Ще пара успішних влучань ракет по російських складах з боєприпасами – і нам цілком серйозно розкажуть з трибуни, що детонація в Торопці зумовила глобальне потепління, дефіцит літію для електрокарів Ілона Маска й подорожчання чизбургерів в Айові аж на 12 центів!

Виявляється, це не світова економіка залежить від Китаю та кількох операцій у нафтоносних регіонах: Ємен, Венесуела, блокада Ірану. Весь глобальний порядок, інфляція та кредитні ставки американців тримаються виключно на тому, щоб український безпілотник, не дай боже, не подряпає трансформаторну будку під Сизранню. Інакше кінець світу, торгове ембарго й нашестя сарани.

Постійне таргетування української металургійної промисловості на світові ціни не впливає, а ось подряпана бочка з мазутом під Рязанню – це геополітична криза, замах на гаманець американського далекобійника й особиста образа Білого дому.

І тут уже на повен зріст постає питання: що взагалі з Трампом? Він має чудово розуміти, що проблема виборами в Україні не вирішується. І питання не тільки в тому, що під мільйон людей в СОУ, сотні тисяч цивільних поблиу ЛБЗ. Агітацію ви як проведете? Поїдете в Херсон чи під Куп'янськ, бігатимете від FPV, махатимете йому руками – всі ж пам'ятають підлітка-велосипедиста, важко пораненого чи вбитого російським оператором. Як ви будете вивозити звідти бюлетені? А комісії як ротуватимете?

Про яке припинення вогню йдеться, якщо вранці ви говорите про енергетичне перемир'я (ніхто про нього не чув), увечері прилітає по ТЕЦ-5 Харкова, а вранці виявляється, що воно стосується тільки НПЗ? Причому в них черги і дефіцит, а в нас ні.

Плюс питання зовсім не в Зеленському. Хтось реально думає, що Порошенко, Залужний чи Буданов, у разі їхньої гіпотетичної перемоги, віддасть Запоріжжя й Херсон, Пояс фортець без бою, накаже піти армії в посадки під Барвінкове, щоб нам пообіцяли гарантії на зворотному боці Будапештського меморандуму? Такі самі, як отримали нещодавно країни Затоки у війні з Іраном: "Можете купувати перехоплювач ПРО по 7 млн за штуку, тільки на ринку їх немає. Гарного вам настрою! База США в Катарі захищає саму себе. Залишайтеся на лінії, ваш дзвінок дуже важливий для нас!".

Будь-який подібний "договір" – класична гра в наперстки на привокзальній площі. Нам пропонують обміняти наше реальне право на самооборону на їхню обіцянку вбивати нас трохи повільніше. Ми зв'язуємо собі руки, вони отримують перепочинок для накопичення ракет, а західні "миротворці" – красиву фотосесію в Женеві, Нобелівську премію миру і дешевий дизель на заправках.

Тому фінал цієї історії дуже простий. Уся ця метушня з "мирними планами", енергетичними перемир'ями та дешевим російським дизелем – це не про порятунок України. Вона тільки про спробу купити собі ще трохи комфортного сну нашим коштом. Загорнути нашу капітуляцію в красиву обгортку, щоб вона не псувала передвиборчі рейтинги й не заважала робити бізнес.

Але проблема всіх цих геніальних геополітичних комбінаторів у тому, що ми в цю гру грати не будемо. У нас просто немає опції "відійти в посадки і почекати", бо за посадками – наші сім'ї, наші міста і наше життя.

Можна вивести всі стратегічні бомбардувальники з Європи, буцімто злякавшись копійчаних дронів. Можна пересваритися з ЄС через мита. Можна хоч щодня телефонувати в Кремль, розігрувати "українську карту" й домовлятися про солярку для фермерів. Але суворої реальності це вже не змінить. Бо коли на кону стоїть виживання твоє і всіх, кого любиш, тобі абсолютно плювати, на скільки центів подорожчає галон бензину в Айові.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...

Джерело:
LB.ua