Селезньов: як відбиватимуть Запорізьку АЕС та Донецьк. Про особливі завдання наступу ЗСУ. Інтерв'ю

Українська армія продовжує отримувати новітні озброєння від союзників. Зокрема, Британія надала нашій країні крилаті ракети Storm Shadow, радіус дії яких втричі перевищує можливості ракет до HIMARS, а точність ураження цілі наближається до 100%. Проте на тимчасово окупованій території є особливі об'єкти, наприклад Запорізька АЕС, а також великі міста: Донецьк та Луганськ.

Бойові дії поблизу атомної електростанції апріорі мають бути вкрай акуратними, а бої у міській забудові – не спричиняти загибелі мирних жителів. Але українські Сили оборони вже знають, як вирішити ці непрості завдання. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

– Британія надала Україні крилаті ракети Storm Shadow. Міністр оборони Олексій Резніков заявив про те, що російські окупанти отримають "шторм", він припускає, що ця зброя наблизить нашу перемогу. Ми знаємо, що дальність дії цих ракет – 300 км. Яку перевагу отримає українська армія? Чи зможе вона, наприклад, звільнити Крим?

– Безумовно, ті ракети, які нині використовує українська армія, – це ракети до реактивних систем залпового вогню HIMARS та їхні аналоги, які здатні долати відстань до 80 кілометрів. Водночас Storm Shadow працює на відстані до 250 кілометрів. Бойова частина HIMARS становить 90 кілограмів, а ці ракети – 450 кілограмів. Значить, вони набагато потужніші й результат застосування їх дуже високий. Деякі фахівці стверджують, що точність ураження ворожих об'єктів цими ракетами становить 95-97%.

Безумовно, ці ракети будуть використовуватись українською армією для знищення ворожої інфраструктури, ворожих об'єктів у глибині його оборони. Ми неодноразово говорили про тактику жаб'ячих стрибків, яка застосовується з метою ослаблення сил ворога і мінімізації своїх втрат. Завдання ослаблення ворога досягається шляхом знищення його складів із боєприпасами, місць зосередження особового складу, командних пунктів, пунктів управління та зв'язку, бронетехніки тощо.

Тому ракети Storm Shadow працюватимуть у межах нашої підготовки до контрнаступу.

– На надання Україні ракет Storm Shadow була реакція Кремля. Там заявили, що негативно ставляться до цього та пригрозили "адекватною відповіддю". На вашу думку, на що сьогодні здатна країна-агресор щодо протидії таким озброєнням?

– Проблема для росіян полягає в тому, що ці ракети дуже стійкі до засобів радіоелектронної боротьби. Плюс вони летять на цілі на дуже низьких висотах – до 50 метрів. А це означає, що російській системі ППО та ПРО вкрай складно знищувати такий тип ракетного озброєння.

Це означає, що коефіцієнт 95-97% буде підтверджено і в цій воєнній кампанії, зокрема, для знищення об'єктів ворога на території тимчасово окупованого Криму та Севастополя, яких налічується понад 220. Думаю, чимала кількість таких цілей є на окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Луганської та Донецької областей.

– Питання щодо особливих об'єктів, як, наприклад, Запорізька АЕС. Ми розуміємо, наскільки особливими мають бути дії наших Сил оборони в ході її деокупації. Чи могли б ви розповісти, як це може відбуватися?

– Безумовно, ця історія вкрай непроста, бо очевидно, що Запорізька АЕС є найбільшою атомною електростанцією на Європейському континенті. І дії українських Сил оборони з її деокупації мають бути максимально обережні.

Очевидно, що артилерійський вогонь по машзалах, безпосередньо по атомних реакторах не розпочнеться, хоча, безумовно, вони створювалися з розрахунком на те, що можуть потрапляти під дію ракетного озброєння, серед іншого і з ядерними боєголовками. Але навіщо випробовувати долю?

Тому, гадаю, українські Сили оборони чинитимуть так, щоб не створювати проблем для персоналу, який обслуговує АЕС, але водночас звільняти станцію.

– Раніше ви говорили, що бої у міській забудові – це особливий тип боїв, досить складний. Якщо йдеться про звільнення великих міст, наприклад Донецька чи Луганська, то навряд чи тут можна говорити про застосування ракет Storm Shadow. Що там може бути використане?

– Очевидно, що штурмувати в лоб великі міські агломерації абсолютно нераціонально. Приклад геть безглуздих дій російських окупаційних військ – штурм Авдіївки, Мар'їнки, а до того Соледара, Сєвєродонецька та Лисичанська. Підрозділи, що штурмують, зазнають колосальних втрат, а результат дуже відносний. Втрати особового складу, бронетехніки, озброєнь та військові успіхи абсолютно непорівнянні.

Тому думаю, що українська армія робитиме за принципом блокування ворожих гарнізонів та переміщення глибше в тилові райони противника задля блокування шляхів логістики, [відтинання] забезпечення окупаційних гарнізонів, які опиняться в оточенні. Відповідно, за таких умов росіяни будуть змушені тікати з тих населених пунктів, які вони контролюють, бо шансів на виживання в оточенні у них буде небагато. Коли всі маршрути будуть перерізані, а логістика не працюватиме, голими руками з противником не повоюєш, про що можна говорити?

– Якщо йдеться про облогу міста, наприклад Донецька, що буде з цивільними, мирними жителями?

– Українська армія має неабиякий досвід ведення саме такого типу бойових дій. Згадаймо початок антитерористичної операції, блокаду гарнізону Гіркіна в Слов'янську, блокаду сепаратистів у Краматорську. До чого це привело? Втрат серед мирного населення мало було. Гіркін та його агенти створювали провокації. Вони мали трохи самохідної мінометної артилерії, яку свого часу забрали у наших військовослужбовців.

Але українська армія діяла абсолютно раціонально, працювала точково з метою знищення противника. До чого привела облога Слов'янська? Гіркін був змушений тікати в бік Донецька, бо розумів, що в умовах повної тотальної блокади він не зможе організувати стійкий опір.

Він нарікав на те, що Росія його покинула і, коли могла підтримати його озброєннями та технікою, вона цього не зробила. Тут він логічний, але причина браку військово-технічної підтримки була насамперед пов'язана з тим, що всі підходи до Слов'янська були заблоковані. Навіть якби росіяни хотіли допомогти, вони не мали б такої можливості. Усі конвої впиралися в оборонні рубежі та блокпости українських Сил оборони.

Думаю, що й цього разу українська армія діятиме за таким самим принципом – блокування частин та підрозділів російської окупаційної армії, щоб не допустити забезпечення постачань.

– Останнє питання – з приводу Бахмута. У Міноборони повідомили, що українські Сили оборони просунулися вперед на 2 кілометри, здійснивши успішні контратаки. Ваш прогноз – що далі з Бахмутом?

– Бої в Бахмуті продовжуватимуться й надалі. Ті процеси, що відбуваються в межах дій українських Сил оборони, мають тактичний характер. Нині наші підрозділи зміцнюють той самий коридор, який сполучає велику землю з містом-фортецею Бахмут. Але оскільки це тактичний рівень, то говорити про те, що внаслідок контрнаступальних дій українських Сил оборони російські війська перебувають там у жахливому стані, не зовсім коректно.

Це бої місцевого значення. Наші підрозділи мають змогу на деяких ділянках фронту відтісняти супротивника від тієї дороги, що з'єднує Бахмут із великою землею. Ми бачимо, що наші воїни роблять це досить успішно.