Селезньов: із "Новоросією" Путін уже програв, сил на оточення Краматорська немає. Інтерв'ю

Президент країни-агресора Росії Володимир Путін не забув про ідею 2014 року – "Новоросію". До цього квазіутворення мало ввійти сім областей України, але вже зараз зрозуміло: щонайменше у п'яти з них такий сценарій не пройде. Агресор шантажує світ застосуванням ядерної зброї в Україні, але якщо це станеться, його просто фізично ліквідують.

Окупаційна російська армія не припинила наступу. Наразі вона намагається взяти в кільце Краматорськ, але шанси на це дуже невеликі. Головна проблема ворога – Збройні сили України, які постійно підкріплюються поставками від союзників.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Експерти Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що з метою протидії контрнаступу ЗСУ Кремль може використовувати ядерну загрозу. Чи припускаєте ви, що поряд із погрозами можливе і реальне застосування такої зброї?

– Путін дуже раціональний і надзвичайно обережний у всьому, що стосується його особистої безпеки. Думаю, він чудово розуміє, що будь-яку його дію з використанням ядерної зброї буде купіровано через протидію. Який спектр використовуватиме українська армія чи країни колективного Заходу, поки що сказати складно, але загроза застосування ядерної зброї – це загроза планетарного характеру.

Тому, гадаю, Путін у своїй звичній манері намагається підняти ставки, провокуючи і даючи прозорі сигнали, що він готовий до застосування тактичної ядерної зброї, але це не більше ніж сигнали. Використання Путіним ядерної зброї буде не просто початком його фіналу, а фінальною точкою. Його просто ліквідують.

– Той же ISW припускає, що Путін має на меті приєднати чотири області України: Луганську, Донецьку, Херсонську та Запорізьку. Чи вважаєте ви, що існує така ймовірність? Що може стати справжньою перешкодою для здійснення цих планів?

– Безумовно, проєкт 2014 року, так звана "Новоросія", має на меті взяття під контроль цих регіонів. За планом організаторів цього проєкту до нього мали увійти також Миколаївська, Одеська область та український Харків з областю.

Але ми бачимо, що з 2014 року точаться бої різного ступеня інтенсивності, а проєкт "Новоросія" все ніяк не народжується. Тому гадаю, що головна перешкода у реалізації цього проєкту в тому, що проти цього категорично виступає українська армія за підтримки українського народу.

Для цього ми маємо відповідні сили та можливості, не лише мотивацію, а й військово-технічну підтримку наших західних партнерів. Тому бажання Кремля так і залишаться нереалізованими.

– Ви назвали ще три області, які окупант хотів би приєднати до так званої Новоросії: Харків, Миколаїв, Одеса. Наскільки велика загроза для цих регіонів? Чи можна буде її істотно скоротити протягом найближчих тижнів, коли постачання озброєнь буде суттєвішим?

– Очевидно, що навіть за нинішнього співвідношення сил у росіян немає жодного шансу взяти під контроль Одесу та Одеську область. Ми також чудово розуміємо, що навіть за наявного стану справ та неуспіхів української армії при захисті міст на території Донецької області, російська армія не має просто фізичних ресурсів рухатися далі, намагатися захопити Запоріжжя, а тим більше Харків як одне з найбільших міст України.

Ми пам'ятаємо події лютого, березня, квітня цього року, коли російська армія всіляко намагалася реалізувати цей план, але нічого в них не вийшло з однієї простої причини: співвідношення сил та засобів. Тих сил та ресурсів, якими російська армія атакувала Україну, категорично замало для того, щоб реалізувати цей план.

– Питання щодо Антонівського мосту на Херсонщині. У чому його головне військове значення? Чому він настільки важливий? Що можна отримати, якщо міст буде зруйновано?

– Антонівський міст – одна із двох ключових транспортних артерій, через яку російська окупаційна армія здійснює військову логістику, тобто забезпечення своїх військ на півночі та північному сході Херсонської області.

Точаться досить серйозні бої, українська армія наступає на окремих ділянках, і, безумовно, для того, щоб росіяни мали змогу тримати оборону, їм потрібна надійна логістика. Знищення Антонівського мосту скорочує цю логістику щонайменше вдвічі, бо з двох у росіян залишається лише один міст у районі Нової Каховки.

Я не готовий сказати зі стовідсотковою впевненістю, що наші підрозділи, артилеристи, ракетники, які діяли вчора та сьогодні, ведучи бойову роботу по об'єктах Антонівського мосту, працювали саме по мосту. Я знаю, що було знищено станцію радіоелектронної боротьби, дві станції стеження, командний пункт російських окупантів у районі Антонівського мосту. Але в мене поки що немає підтвердженої інформації, що бойова робота велася саме для того, щоб зруйнувати полотно мосту. Крім того відео, яке з'явилося в російських пабліках, де ми бачили два отвори в полотні мосту. Але ми розуміємо, що такого роду пошкодження не створять серйозних проблем місцевим шляховикам, які в короткі терміни усунуть ці пошкодження.

Антонівський міст – дуже велика інженерно-технічна споруда, і знищити її досить складно. Це в контексті Кримського мосту, який ми обговорювали. Потрібно використовувати досить велику кількість сил і засобів для того, щоб вивести його з ладу.

А ось знищення інфраструктури, яка забезпечує повітряне, протиповітряне прикриття Антонівського мосту, відповідних комунікацій підрозділів сухопутної складової, що забезпечують оборону цього мосту, – досить серйозний момент. Тому що наші працювали точково та дуже ефективно.

– Протягом останнього тижня говорять про те, що ворог практично припинив наступ. Дивлячись на карту бойових дій, чи можна зробити такий висновок?

– Очевидно, що про зупинення наступу говорити не можна. Росіяни, намагаючись наступати з боку Лимана на Слов'янськ, отримали у відповідь досить серйозну контрдію з боку українських Сил оборони. Лише на цій ділянці було знищено близько 25 одиниць бронетехніки російської армії. Приблизно на 7-8 днів вони зупинили свій наступ, але тепер знову намагаються наступати у напрямку Ізюма.

На цій ділянці зосереджено чимало батальйонних тактичних груп, зокрема добре забезпечених бронетехнікою за підтримки артилерії. Тому говорити про те, що бої припинилися або їхня інтенсивність знизилася, не зовсім коректно.

Але напрямок на Слов'янськ нині не є найголовнішим. Я б радше виділив два інші напрямки, вони поряд. Один – від Попасної до Бахмута. Ми бачили вчора (19 липня. – Ред.) за даними Генерального штабу, що йдуть бої за Покровське, яке розташоване недалеко від Бахмута.

Другий напрямок – від Лисичанська до Сіверська. Там росіяни намагаються продавити нашу оборону. Вони прагнуть вийти на формат оточення міської агломерації Слов'янськ – Краматорськ. Росіяни діють групою військ від напрямку Лиман – Ізюм і трохи на захід від Барвінкового, щоб взяти в оперативне оточення Краматорськ.

Вийде? Не впевнений з однієї простої причини: зосередження сил та засобів на цій ділянці фронту наших Сил оборони є досить великим, HIMARS і далекобійна артилерія працюють.

Сподіваюся, що найближчим часом у межах пакета військово-технічної допомоги від наших західних партнерів ми отримаємо додаткові снаряди до артилерійських систем 155-го калібру та РСЗВ HIMARS із ракетами для них. Тримаю кулаки, що ми таки отримаємо ракети класу М270, здатні діяти на відстані до 300 км.