Штурми Авдіївки мають особливу причину і мету: інтерв’ю з підполковником Гулимою

Російська окупаційна армія не припиняє спроб захопити українське місто Авдіївка. Ворог готується до третьої хвилі навали. Він накопичив на цій ділянці фронту близько 40 тисяч солдатів. Щоразу, атакуючи українські позиції, він втрачає до 70% своїх вояків, але це ніколи не було перешкодою для Кремля. Атаки на Авдіївку можуть бути пов’язані з подіями на Близькому Сході, а метою, вочевидь, є намагання вкотре всадити Київ за стіл переговорів.

Парадокс, але активізація дій ворога під Авдіївкою відкриває нові можливості для Сил оборони України на лівому березі Дніпра на Херсонщині, адже саме звідти окупант перекидає свої сили на схід нашої країни. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив підполковник запасу, викладач Національного університету "Львівська політехніка", військовий експерт Володимир Гулима.

– Перше запитання – щодо ситуації в Авдіївці. Очільник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш повідомив про те, що нині окупанти стягують живу силу та техніку й готують третю хвилю навали. На цій ділянці фронту перебуває щонайменше 40 тисяч російських окупантів, зокрема, підрозділи "Шторм-Z", сформовані з в’язнів. При цьому щоразу, коли ворог атакує, він втрачає від 40% до 70% своїх вояків. На вашу думку, коли ці навали можуть припинитися? І чому такі шалені втрати не зупиняють ворога?

– Справа в тому, що за всі роки війни та за час від початку широкомасштабного вторгнення ми вже переконалися в тому, що особовий склад для російського командування, для російського державного керівництва – це ніщо. Дві-три сотні вбитими, як то кажуть, погоди не роблять. Штурми Авдіївки – це зрозумілі наслідки того, що відбувається у світі.

Ми бачимо, що є певні проблеми навколо іноземної допомоги Україні, які ворожі засоби психологічних операцій намагаються трактувати як втрату підтримки з боку Заходу, ми бачимо події на Близькому Сході, де Ізраїль намагається знищити терористичну організацію ХАМАС, і частина уваги і допомоги Заходу переключена саме туди.

Напевно, російське керівництво вирішило цим скористатись і досягти певних політичних цілей, тобто захопити чергове українське місто, довести, що вони нібито зберігають якусь потужність. Так вони намагаються схилити як українське керівництво, так і світове до думки про необхідність переговорів. Зокрема, ми чули, як на це натякав Шойгу. Але зрозуміло, що ці переговори вони не бачать ніяк інакше, як тільки на своїх умовах.

Вважаю, що саме така політична мета переслідується у випадку з Авдіївкою. Коли Росія шкодувала своїх солдатів? Такого ніколи не було.

– Так, але є також і об’єктивні обставини, зокрема, погодні умови. Чи можуть вони призупинити активні дії ворога?

– Тут важко казати, тому що ми не знаємо безпосередньої ситуації на місці. Зрозуміло, що погода може призупинити. Але можуть виникнути й обставини, які ми не беремо до уваги. Важко щось прогнозувати.

Але знаючи особливості характеру російської влади, її військового керівництва, коли поставлене завдання має бути виконане, незважаючи ні на що, навряд чи це припиниться до того, як російське керівництво не ухвалить політичного рішення. Я думаю, погодні умови, втрати чи ще якісь обставини, що можуть сприяти збереженню особового складу та життів мирних людей, навряд чи впливають на ці рішення.

– Наразі інформація щодо дій Сил оборони України на лівому березі Дніпра на Херсонщині подається дуже обережно. Проте є повідомлення, що на цій ділянці фронту наші захисники продовжують послаблювати ворога, зокрема, за допомогою дронів та артилерії. Також стало відомо про те, що протягом останнього тижня ЗСУ уразили чимало бронетехніки ворога, завдали шкоди його логістиці та примусили частково відтягнути позиції. З суто військового погляду, що найбільш перешкоджає і найбільш сприяє просуванню Сил оборони на лівобережжі?

– Більше, ніж повідомляє Генеральний штаб і представники ЗСУ, ми не знаємо. Але з позиції стратегії і тактики це правильно. Ми бачимо, що росіяни перекидають під Авдіївку потужні сили і засоби, певні резерви, зокрема, й з південного напрямку. І не скористатися цим було б дуже великою помилкою.

Тому якщо склалися умови для проведення якоїсь вдалої операції, українське командування мало б цим скористатись. Отже, є певна ймовірність того, що дійсно на лівому березі щось відбувається.

Що може перешкоджати? Це і погодні умови, й інформаційний супровід, можливо, певні затримки із постачанням військової допомоги. Це може вплинути на успіх або на час виконання цієї операції. Але наскільки я розумію, такі речі не проводяться за 1-2 дні, вони ретельно плануються, створюється певний ресурс, організовується певна логістика. Якщо ці дії дійсно мають місце, думаю, українські Збройні сили до цього підготувалися. Сподіваюсь, ті завдання які були поставлені – а це щонайменше оволодіння певним плацдармом на лівому березі Дніпра, – будуть виконані.

– Ще одне уточнення щодо лівого берегу. Численні острови в тій ділянці Дніпра, про яку ми зараз говоримо – наскільки вони, суто теоретично, можуть допомагати просуванню?

– Є доволі специфічне питання, але ми розуміємо, що є певні логістичні речі. Якщо є водна перешкода, то має бути якась переправа. Якщо є міст чи наведена понтонна переправа, значить, вона працює в інтересах українського командування під час організації бойових дій. Можливо, острови також можуть використовуватися з цією метою. Або з метою встановлення вогневого контролю чи просто як пункти спостереження. Будь-який клаптик землі, який віддаляє лінію зіткнення від нашої основної території, завжди використовується. Але все це визначається верховним командуванням, хоча гіпотез може бути безліч.

– У черговому зверненні президента Зеленського він заявив, що успіх України у битві за Чорне море увійде до підручників історії, адже фактично вдається вигнати російських флот за межі східної частини моря, завдяки чому цей флот не може поширювати агресію в інших частинах світу. Ваш прогноз – чи можуть ЗСУ встановити повний контроль, принаймні вогневий, над цією ділянкою моря?

– Якщо наш оборонно-промисловий комплекс нарешті запрацює на тій потужності, якої він може досягти – а ми маємо потужний потенціал, – то це завдання нам цілком під силу. Скажімо так, хай не на сто відсотків, але на 80% ми можемо це зробити. В принципі, Чорне море не є надто великим, це по-перше. По-друге, воно фактично ізольоване. Якщо Туреччина буде дотримуватися тієї політики, якої вона дотримується зараз, то Росія просто фізично не зможе оновлювати свій корабельний склад у Чорному морі.

До того ж ми, нарощуючи можливості завдяки москітному флоту, продукуванню надводних та підводних безпілотників, а також нарощуючи можливості із застосування ракетного озброєння, відновлення та розвитку наших ракетних програм, будемо мати нові плюси в протистоянні з флотом Росії.