Ситуація на лівому березі близька до кризової, морпіхи тримають Кринки та масово мінусують ворога: інтерв'ю із Селезньовим

Коли у жовтні 2023 року стало відомо про те, що підрозділи української армії десантувалися на лівий берег Дніпра, цю місію часто називали самогубною і прогнозували, що довго існувати вона не зможе. Проте за три місяці українські захисники, як і раніше, присутні на лівому березі і ведуть активну оборону цієї ділянки фронту. Зокрема, у Кринках, де російська окупаційна армія зазнає колосальних втрат.

Кістяк Сил оборони на лівобережжі складають морські піхотинці. Є також підрозділи спецпризначенців, прикордонники та бійці Територіальної оборони. Нині ситуація тут близька до критичної, але захисники України продовжують утримувати позиції, мінусувати ворога та демонструвати неймовірний героїзм та мужність. Чи вдасться й надалі утримувати позиції? Ключове питання тут – стабільна логістика. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– 4 січня в Москві відбувся блекаут. Одразу у трьох районах міста зникла електрика, водопостачання та опалення. У новорічну ніч у столиці Росії спалахнув ангар із дизельним паливом на території гірськолижного комплексу Lata-Trek. Після серії масованих атак на Україну чи можна говорити про "відплату по Москві"? Чи можна зарахувати до неї ці випадки? Які можливості в цьому може мати Україна?

– Насамперед українська сторона не заявляла про свою причетність до "бавовни", яка палає в різних районах Москви. Тому поки що трактувати цю ситуацію як наслідок дій українських Сил оборони ми не можемо.

Я розумію, що кожного разу, коли "бавовна" трапляється на важливих об'єктах критичної інфраструктури, на важливих військових об'єктах російської армії, на об'єктах військової промисловості РФ, це відбувається не просто так. За цим стоять певні сили, дії яких спрямовані на максимальне послаблення військового потенціалу, можливостей військової промисловості та створення серйозних проблем для військово-політичного керівництва Росії.

Адже коли в самому серці РФ, у Москві, десятки тисяч мешканців залишаються без електрики та теплопостачання за низьких температур, це точно не сприяє підвищенню рейтингу місцевої влади. Тому, найімовірніше, ми маємо справу з асиметричними діями українських Сил оборони.

У будь-якому разі можливості української армії за 10 років війни серйозно зросли. Мені здається, ключовий момент полягає в тому, що ми відмовилися від будь-яких умовностей та обмежень щодо застосування всього арсеналу наявних у нас засобів. Єдиний запобіжник, який у нас чітко діє, – це те, що ми не працюємо проти цивільного населення, проти мирних жителів РФ.

Ті прильоти, які останнім часом трапляються по території Бєлгорода та Бєлгородської області, – це результат не дуже ефективної роботи російської системи ППО. Ми фіксуємо випадки прильоту російських ракет, зокрема комплексу "Панцир-С" по житлових будинках у РФ. Коли росіяни збивають наші дрони чи ракети, вони також змінюють курс із намічених військових об'єктів і прилітають туди, куди прилітають. Тобто ті руйнування, які траплялися у передноворічні дні у Бєлгороді та області, на совісті російських операторів систем ППО.

– У СБУ нагадали про те, як уже двічі Керченський міст був успішно атакований українськими засобами, та пообіцяли продовження. Чи може міст бути зруйнований вже поточної зими, зокрема з урахуванням зимових штормів, вітрів та інших несприятливих для цієї споруди погодних факторів?

– Прогнозування щодо руйнування чи серйозного пошкодження Керченського мосту – це історія вкрай невдячна. Ми досі не знаємо, коли і в яких обсягах ми отримаємо військово-технічні засоби для реалізації цього плану.

Ми бачимо чітку позицію уряду Німеччини, вони не готові передавати нам Taurus, а саме вони є ключовим елементом, який дозволить нам серйозно пошкодити і навіть знищити Керченський міст. Не поспішають і наші американські партнери ухвалювати відповідне рішення щодо передачі нам ракет ATACMS з бойовою частиною осколково-фугасного типу і з можливістю їх запуску на відстань до 300 кілометрів.

У таких умовах говорити про те, що у найближчій перспективі може статися варіант із руйнуванням Керченського мосту, вкрай непрофесійно. Як ми можемо таке прогнозувати, якщо ми не маємо відповідних ресурсів?

Поки що питання передачі української армії відповідних матеріально-технічних засобів буде вирішено, – а це, найімовірніше, політичне рішення може бути ухвалено не раніше ніж у третій декаді поточного місяця, а технічно воно може бути реалізовано вже в лютому, – прогнозувати знищення Керченського мосту було б некоректним.

Але давайте згадаємо слова американського генерала Бена Годжеса, який є прихильником такого варіанта вирішення ситуації щодо Криму: перше – знищення Керченського мосту, друге – системне та методичне знищення ворожого військового потенціалу у Криму та Севастополі. Власне частина цих процесів уже відбувається. Українська армія використовує інші ресурси – ті самі ракети Storm Shadow, безпілотні платформи, дрони-камікадзе морського та повітряного базування.

Але для того, аби працювати системно, методично і в повному обсязі – як ми знаємо, у Криму як мінімум 232 військові об'єкти, максимум яких зосереджено на головній базі Чорноморського флоту в Севастополі, – щоб знищити всю цю військово-технічну інфраструктуру, необхідні ресурси.

– Ситуація на лівобережжі Дніпра продовжує активно розвиватись. В останніх повідомленнях йдеться про протистояння в районі населеного пункту Кринки та про колосальні втрати ворога. Згадайте: щойно стало відомо про те, що українські захисники опинилися на лівому березі, їхню місію називали "самовбивчою". Але вони, як і раніше, утримують позиції. Чи означає це, що шанс на успіх на цій ділянці фронту справді є?

– Заради справедливості давайте все ж таки згадаємо, хто є учасниками цих процесів – утримання плацдармів Сил оборони на лівому березі. Це морські піхотинці. Вони по праву вважаються лідерами цих процесів – бойових дій, що ведуться у районі населеного пункту Кринки. Думаю, їх буде внесено яскравою сторінкою в історію російсько-української війни. У таких тяжких умовах вести оборонні бої на невеликому плацдармі – це подвиг, це неймовірний приклад героїзму.

Але на лівому березі діє також і низка інших підрозділів. Починали цю історію українські спецпризначенці, зокрема представники 73-го центру морських операцій з Очакова. Першими, хто фактично створив, тривалий час утримував та досі утримує плацдарм на лівому березі Дніпра, були українські прикордонники. Думаю, про дії наших прикордонників слід говорити як про приклад неймовірної мужності та героїзму. Є там і підрозділи територіальної оборони української армії, які також діють на цих плацдармах.

Фактично на сьогодні більшість російського окупаційного контингенту, зосередженого на півдні Херсонської області, стурбована тим, щоб ліквідувати ці плацдарми української армії. Діють вони безуспішно. Усі атаки противника відбиваються українською армією, причому завдяки синхронізованій роботі українських артилеристів, які діють з правого берега, і українських морських піхотинців та представників інших формувань Сил оборони України. Вони знищують усі штурмові підрозділи супротивника, зокрема його бронетехніку.

Те, що відбувається на лівому березі, – яскравий приклад мужності та героїзму наших воїнів. А щодо перспектив, то, щоб цей процес мав розвиток, нам необхідна стабільна логістика.

Я бачив повідомлення про те, що зараз росіяни переключили всі свої зусилля на те, щоб працювати логістичними маршрутами по всіх кораблях, катерах та інших плавзасобах, за допомогою яких здійснюється логістика з правого берега на лівий. Тобто фактично ситуація близька до кризової, проте опір української армії на цій ділянці фронту триває, а росіяни продовжують зазнавати серйозних втрат.