Сьогодні відзначав би 31-річчя: дружина та побратим Олексія Moonfish Меся розповіли про становлення першого українського пілота F-16. Фото

Свій день народження 20 жовтня міг би відзначили український пілот Олексій Месь на псевдо Moonfish: цього дня йому мав виповнитися 31 рік. Однак 26 серпня 2024 року Олексій загинув, відбиваючи повітряну атаку Росії.

Moonfish став першим українським пілотом, який пройшов перенавчання на F-16, посадив цей винищувач в Україні й збив "эфкою" повітряну ціль в небі над Україною. Розповідь про легендарного українського пілота від його дружини та побратима опублікували на сторінці Командування Повітряних сил Збройних сил України у Facebook.

"Усі знали його, як Мунфіша – відомого на весь світ українського пілота, який першим пройшов перенавчання на F-16 та застосував американський винищувач проти російських ракет. Я ж знала його як ніжного та скромного Льошу... Неідеального, впертого та завжди зайнятого, проте люблячого, уважного чоловіка. Льошу, який у службових питаннях об’їздив чи не пів світу: Норвегію, Дубай, Америку, Данію… та з яким так жодного разу і не вдалось виїхати до моря втрьох на короткий сімейний відпочинок. Але тепер кожен день без нього перетворився на випробування", – розповіла дружина Героя Юлія.

Жінка стверджує: попри те що ім'я Олексія дійсно знали у багатьох країнах, публічності він не прагнув і не хотів, цінував свободу і приватність, а також дбав про безпеку коханої дружини та донечки.

Юлія розповіла, що з майбутнім чоловіком познайомилася, коли вони ще навчалися у школі. Знайомство відбулося під час захисту робіт із фізики у Малій академії наук. Олексій тоді переміг: його робота на тему "Нанотехнології у космічній галузі" була визнана найкращою.

Спершу, пригадує Юлія, хлопець здався їй зарозумілим і самовпевненим. І знадобилася ще не одна зустріч на різних святах і конкурсах у їхньому невеличкому містечку, аби вона розгледіла в ньому того, з ким погодилася піти на перше побачення.

Після школи Олексій збирався вступити до КПІ на "атомну енергетику". Цей задум він здійснив, одночасно пройшовши відбір ще в кількох вишах. А за кілька днів до завершення вступної кампанії раптом здивував усіх знайомих рішенням, що повністю визначило все його подальше життя: Олексій Месь вступив до ХНУПС на льотний факультет.

Як пригадує побратим та друг Олексія Іван Смеречанський на псевдо "Смерека", у 2011-му, коли вони разом вступали до ХНУПС, був великий конкурс.

"На одне місце, якщо не помиляюсь, 8 людей, але, зрозуміло, що Олексію з його балами ЗНО особливо хвилюватися не доводилось. Він вже з перших днів йшов на червоний диплом. Мало хто ставився до навчання настільки серйозно. Та і хист до польотів, відверто кажучи, мали далеко не всі. Вже на другому курсі, після перших польотів на легкомоторних літаках ХАЗ-30, люди потроху відсіювались. У 2014-му, коли ми вчились на третьому курсі, почалась війна. Це був ще один своєрідний відбір. Тоді ми літали на Чугуївському аеродромі, поблизу Харкова. Саме через нього проходили наші танки, піхота, спецпідрозділи і їхали на фронт. Ніхто з нас не спасував, хоча і розуміли, що служба навряд чи буде спокійною. Хіба кримчани… Їм одразу дали вибір. На жаль, більшість пропозицією скористалась", – каже "Смерека".

Він пригадує, що у казармі поруч з його ліжком спав курсант з Криму, який нині бомбить Україну. Однак були й інші приклади. Зокрема, Смеречанський згадав про Олександра Корпана із Севастополя, який  у 2014-му сказав, що буде з Україною до останнього – і дотримав слова: він загинув 2 березня 2022 року в бою з загарбниками, посмертно був удостоєний звання Героя України.

"Наш випуск став першим, який з 5-го курсу вже літав на бойових літаках. Хотілося, щоб із часом нами пишалась уся країна… А потім був випускний. Олексій Месь, як відмінник, отримав відзнаку з рук президента та "Меч дружби" від Великої Британії. Пам’ятаю, як нам казали: "Ой, який у вас показушний випуск, президент приїхав..." А ми й справді виросли крутими льотчиками. Чимало моїх друзів стали Героями України, на жаль, багато посмертно", – зазначив "Смерека".

Після випуску Олексій Месь за розподілом потрапив на службу до Івано-Франківської бригади тактичної авіації.

"Ми прийшли молодими лейтенантами, та вважали себе готовими до усього, навіть не уявляючи, що чекає нас попереду... Досить швидко Меся відібрали навчатися на T-6A Texan II на авіабазі Коламбус у США. Цей курс був необхідний для отримання західної бази – вивчення стандартних процедур та методик. А головне – для усвідомлення їхньої філософії льотної роботи як такої. Ми багато спілкувались, переписувались у цей час. Олексій завжди наголошував: "Англійська мова! Без неї немає майбутнього!" Одна справа – знати розмовну, а інша – авіаційну: радіообмін, команди, терміни… А ще на той час він налітав більш як 150 годин. Тоді це був дуже потужний досвід", – розповів Смеречанський, що служив у тій же бригаді.

Дружина Олексія Юлія (закохані одружилися після завершення навчання) пригадує, що після повернення зі США Месю запропонували посаду в Командуванні Повітряних сил. У той час у подружжя вже народилася донечка. Та довго штабну роботу Месь витримувати не зміг, його кликало небо. Тож зрештою родина переїхала до Луцька, де Олексій став командиром ескадрильї.

"Думали, що затримаємось надовго. Але… Уже в січні 22-го він поїхав на навчання в академію у столицю. І за іронією долі, 20 лютого 22-го року ми з донечкою переїхали до Києва. Наступного дня добре пам’ятаю мій день народження. Сиділи на кухні орендованої квартири з друзями, обговорювали геть усе: чи буде війна, якою жорстокою і тривалою вона може бути. Олексій у цьому питанні був, м’яко кажучи, реалістом, а нам не хотілося вірити у його невтішні прогнози", – розповіла дружина воїна.

Вже у перший день повномасштабного вторгнення Олексій рятував українську авіацію, перелітаючи з аеродрому на аеродром. Тоді українським пілотам довелося протистояти противнику, що мав значну перевагу.

"Чи розповідав щось? Час від часу отримувала повідомлення: "Працюю. Все норм". Зрідка спілкувались, без подробиць, аби лише почути голос. Льоша ніколи не казав, що їм важко чи страшно… А страшно було, особливо після перших втрат друзів та одногрупників: Олександра Корпана, що загинув 2 березня, та Євгена Лисенка, який загинув 9 березня 2022 року. Знаю, що є чоловіки, які перед кожним бойовим вильотом пишуть: "Я пішов", а потім: "Я прилетів". У нас такого ніколи не було. Хіба відправлю повідомлення – а воно не доставлено. Ага, мабуть літає. Потім перепитую: "Працював?" Відповідає: "Так". Його дратувало, що в Україні так люблять теревенити. Завжди сердився, коли я, гуляючи з дитиною, дізнавалася більше новин, ніж від нього. А я сердилась, що всі своїм дружинам усе розповідають, а мій тримає язика за зубами", – поділилася спогадами дружина Героя.

"Смерека" ж пригадує зустріч із колишніми однокурсниками і товаришами на початку березня 2022 року. Вже тоді Олексій, за його словами, відстоював необхідність переозброєння української армії.

"Олексій наголосив, що постійно на зв’язку з американцями, які для нього стали справжніми побратимами і колегами. Олексію довіряли презентувати Україну. Ще до повномасштабки мав потужний досвід міжнародної співпраці. Їздив до Норвегії курсантом, на міжнародну виставку в Дубай. А в Каліфорнії навіть летів другим пілотом під час дозаправки F-15 у повітрі. З початком великої війни Месь почав переконувати усіх навколо, що зараз унікальна можливість переозброїтись, і включився в процес, почав серйозний діалог про необхідність отримання іноземного озброєння. Спочатку це були робочі зустрічі у форматі "Рамштайн", де ставили питання можливості укомплектування МіГ-29 західним озброєнням. Олексій Месь брав участь у перегоні МіГів із Польщі та Словаччини, що насправді теж було досить важливим моментом у війні… Адже всім було зрозуміло, що питання отримання західних літаків швидко не вирішиться, а воювати якось потрібно. Шанс вижити ми усі отримали саме завдяки стареньким МіГам та "Сушкам", – розповів побратим Олексія Меся.

Подальші місяці Moonfish чергував бойову роботу із зусиллями, спрямованими на отримання Україною західних винищувачів.

"Потім була поїздка у Вашингтон з Андрієм Пільщиковим. Вони чітко та структуровано підготували усі меседжі, і їм повірили. Двоє молодих хлопців, що досконало знали англійську мову, щойно повернулись із бойових завдань, у них горіли очі, й вони переконували, що зможуть. Передусім тоді лобіювалось питання отримання західної ППО, але тема отримання Україною західних літаків, зокрема F-16, була вкрай важливою. Поява українських пілотів в американському Сенаті, Конгресі та в топових медіа Сполучених Штатів неабияк привернула увагу американського суспільства. Повернувшись в Україну, Олексій розповідав, як хтось із американських урядовців чи сенаторів сказав їм: "Ви навіть не уявляєте скільки влади у цих кабінетах". А він відповів: "Можливо, і добре, що не знаємо". Вже після загибелі Льоші один з американських лідерів написав у своєму твіттері, що коли він зустрівся з Андрієм і Олексієм, йому здалося, що вони одразу зможуть полетіти на "Фальконах", – розповіла Юлія.

Значною мірою саме Месь та Пільщиков допомогли запустити на Заході процес обговорення можливості надання Україні F-16, яке просувалося на багатьох рівнях.

"Пам’ятаю, як ми зустрілися після поїздки у Штати... Він був таким зарядженим. Казав: "Все вийде, ми зможемо! Звісно, усе не просто, але треба дотиснути. Коли як не тепер? Багато втрат, літаки застарілі". А вже зовсім скоро ми побачились на аеродромі у Дніпрі. Він не просто докладав надзусиль для отримання F-16, а й багато літав, воював, їздив усі ротації, коротше кажучи, пахав разом з усіма", – пригадує "Смерека".

Коли улітку 2023 року група льотчиків та авіаційних інженерів поїхала на навчання до Данії, Олексія Меся призначили старшим групи.

"Він постійно був заклопотаним, адже у підпорядкуванні, крім льотчиків, був ще й інженерно-технічний склад. А це десятки людей! Для когось потрібно бути наставником, для когось – психологом, комусь дати прочухана. Ще й самому вчитись. Хлопцям було непросто, тиснула інформаційна кампанія, на них була покладена надто велика відповідальність. Олексій сердився, що в Данії не надто сприятливі для польотів погодні умови, що не дозволяло швидко проходити курс. Вони рвались додому, рвались воювати! Месь не раз казав щось таке: "Смерека, ти вже і "Хармом", і "Джейдамом" лупиш, серйозні завдання виконуєш, а я тут вчуся". Йому було важко всидіти "за партою", хоч і розумів, що це все заради майбутнього, адже "Мігарі" своє доживають… Хлопці рвались додому", – розповів Смеречанський, який проходив навчання у Данії за іншою програмою.

Востаннє "Смерека" бачив побратима саме в Данії. Під час тієї зустрічі 1 березня два товариша проговорили до самого ранку.

"Це була дуже мотивуюча розмова. Олексій казав, що нас чекає велике майбутнє. Що він обов’язково стане інструктором. Що навчить нас усіх", – каже Смеречанський.

За час, який Олексій проходив навчання у Данії, до нього змогла вирватися дружина з донечкою: поруч із коханим чоловіком і татом вони провели три місяці.

"Це було досить недешеве задоволення, усе за власний кошт. Але, очевидно, це найкраща інвестиція за все життя. Ці 3 місяці були найдовшим періодом, коли він щодня був поряд. Мав змогу ввечері приходити додому. Це був чудовий час. Я дуже боялась моменту повернення хлопців в Україну, адже розуміла, яка небезпека на них чекає, плюс за ними активно полюватимуть. Олексій завжди казав: "Ти дізнаєшся, що я в Україні, коли я наберу тебе на мобільний". Ми довго чекали, були узгодження, переноси… Коли він мене набрав, у мене затрусилися руки. Чоловік заспокоював: "Не накручуй себе! Ми ж на МіГах працювали, а це F-16, тут же все зовсім по-іншому", – розповідає Юлія.

Олексій Месь став тим пілотом, який посадив в Україні перший F-16 в Україні. Він перший піднявся в небо на цьому винищувачі на бойовий виліт. І перший збив на F-16 повітряну ціль.

"Насправді після повернення в Україну в нього була купа рутинної роботи. Здати і прийняти посаду, нескінченна кількість керівних документів, робочих груп, чимало разів їздив на наради до Києва, а ще – багато аеродромних годин, коли хлопці відточували свою майстерність… Було відчуття, що він не міг сидіти без діла ні хвилини. Я навіть трохи ображалась, коли у вихідний день Льоша сказав, що від них чекають результату, відповідно, зараз не до відпочинку. А я все чекала, що настане момент, коли він хоч трішки заспокоїться", – поділилася спогадами Юлія.

За день до того, як Олексій вирушив на своє останнє завдання, він повернувся додому дуже пізно.

"Побачили його з донечкою з балкона. Був, як завжди, у телефоні, комусь щось відписував… Швиденько написала повідомлення: "Скільки можна? Давай додому!" Він підняв голову, усміхнувся. Пішли гуляти в парк, попили кави… Перед сном Олексій помив донечці волосся, посушив, поклав її спати… Це насправді дуже трепетні моменти… А потім пролунав дзвінок, заходили перші "шахеди". Нічого незвичайного. Зібрався. Помчав на службу. Близько 7-ї ранку написав мені останнє повідомлення... Відповідь уже не прочитав, пішов працювати", – розповіла дружина Олексія.

А об 11-й годині Юлії зателефонував свекор, який сказав, що син не виходить на зв'язок. Тоді, каже жінка, життя поділилося на до і після.

"Я теж був на бойовому чергуванні в той трагічний день. Було дуже багато ракет і дронів. Одна з наймасованіших атак. Почув, що Мунфіш не виходить на зв'язок. На жаль, найгірше підтвердилось. Попередньо, він знищив 3 крилаті ракети та ударний дрон", – пригадав "Смерека".

Він додав: загибель Олексія Меся стала величезною втратою не лише для його рідних та близьких, а й для всієї України.

"Олексій назавжди залишиться для нас першим. Першим українським пілотом F-16. Першим, хто посадив F-16 в Україні. Першим, хто збив "ефкою" повітряну ціль… Це величезна втрата для усієї авіаційної родини. Олексій дуже багато зробив. Він не просто літав, а рвався щось змінювати. Не боявся набридати, говорити, ініціювати... І ми повинні продовжувати його роботу, аби втрати були недаремними", – резюмував Смеречанський.

Наразі розслідування обставин, за яких загинув Олексій Месь, триває. Слідчі проводять детальний аналіз подій, вивчають матеріали, до розслідування залучено й міжнародних партнерів, адже вкрай важливо, щоб подібних трагедій у майбутньому не повторилося.

Тим часом у Повітряних силах подали клопотання про надання Олексію Месю звання Героя України – посмертно.

Нагадаємо, 1 жовтня стало відомо, що Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання Героя України пілоту Андрію "Джусу" Пільщикову, який разом з Олексієм Месем зробив неоціненний внесок в отримання Україною західних винищувачів F-16.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!