Старіков: контрнаступ на півдні сплановано за стандартами НАТО. Інтерв'ю

Українська армія швидко переходить на стандарти НАТО. Північноатлантичний альянс не став чекати, поки Україна виконає бюрократичні процедури, і вже навчає та переозброює ЗСУ. Контрнаступальна операція наших Збройних сил на півдні також спланована за стандартами НАТО.

Про це в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів військовий експерт Олег Старіков. За його словами, планування такої серйозної військової операції за стандартами Альянсу передбачає опрацювання кількох варіантів її проведення, прорахунок ресурсів, техніки, особового складу та грошей, а також оцінку можливих втрат.

– Почнемо із ситуації на півдні України. Чи є нинішні події контрнаступом і тим переломом у війні, на який ми всі так чекаємо?

– Перше. Генеральний штаб заявив про те, що ніхто більше не може коментувати цю контрнаступальну операцію, крім нього. Це свідчить про серйозність.

Друге. Ми нарешті досягли певного паритету з військами збройних сил Російської Федерації. Чому? Тому що наші партнери дали нам те озброєння, ту бойову військову техніку, яку просив Генштаб через Міністерство оборони у межах формату "Рамштайн".

Третє. Відбулися переозброєння ЗСУ та підготовка наших військовослужбовців на базах наших партнерів у Східній та Західній Європі. Ці частини підготовлені, вони пройшли бойове злагодження, їх озброїли сучасними видами озброєнь, які має Захід.

Четверте. Ці частини перейшли на стандарти НАТО. До війни я постійно говорив про стандарти, я вимагав від Міністерства оборони, щоб швидше їх імплементували. Наразі єдиним наказом Міністерства оборони є прийняття 1300 стандартів НАТО. Захід не став чекати, він це все тактично втілив, і ми зараз спостерігаємо, як це все реалізується (на полі бою. – Ред.).

Наш народ уже звик, що ми маємо перемагати. У війні легко перемагати на словах, перебуваючи в студії, а ти спробуй перемагати на полі бою, коли смерть ходить за тобою, і щомиті вона поруч. Тим більше, за такої великої артилерійської переваги противника.

Подивимося, чи зможуть наші війська закріпитися на тих ділянках, де вони відсунули передній край збройних сил Російської Федерації, а також найголовніше, чи зможуть розбити так звані логістичні ланцюжки. Якщо по-іншому – це постачання боєприпасів, дизеля, а також особового складу сил, що обороняються. Якщо наші це зможуть зруйнувати, як руйнували перед цим наступом, то, в принципі, успіх буде на нашому боці.

– Наші дії на півдні, удари по мостах, складах змінюють тактику ворога? Багато хто говорить, що росіяни не вміють воювати, що ми їх беремо хитрістю. Чи це так?

– Повторюся, інформаційний порядок денний у країні був такий, що там усе легко. Я цього дуже боюся. Був такий англійський підполковник Норман Діксон. Він написав дуже цікаву книгу, яку рекомендую прочитати всім читачам, глядачам, "Психологія військової некомпетентності". Коли він вивчив усі дії англійської армії, починаючи з XIX століття до 1980 року, він виписав, які дії вищого керівництва призвели до поразки англійської армії. Так ось, одним із перших його спостережень була "недооцінка противника", що противник слабкий, а ми їх тут закидаємо шапками. Ось це дуже небезпечно, тому що супротивник сильний, супротивник підлий, агресивний, у нього є мета, тому наше завдання це все усвідомити й дуже серйозно до всього підходити.

За підготовкою до операції я бачу, що нарешті Генеральний штаб знову став суб'єктом ведення бойових дій. Чому я говорю знову, тому що коли війни стали мати такий індустріальний характер, між військовим керівництвом і політичним керівництвом завжди був конфлікт між військовою необхідністю і політичною доцільністю. Найвище військово-політичне керівництво має цілі, які воно ставить перед військовими. Це цілі, досягнення яких потребує суспільство. Але військові, які пройшли шлях від рядового офіцера до генерала, чудово розуміють, до чого це призведе. У них найголовніше завдання – берегти особовий склад, виконати завдання, а потім перемогти у війні. Політики зовсім інакше дивляться.

Наскільки я розумію, Генштаб і верховний головнокомандувач консультувалися під час планування цієї операції, не секрет, що у нас є консультанти з боку наших стратегічних партнерів, із 2014 р. тут бували й чотиризіркові генерали та тризірковий, які мають величезний досвід. Вони проконсультувалися, зробили все за стандартами НАТО. Що означає планування операцій за стандартами НАТО? Вони виділяють 3-4 варіанти, і військові рахують, скільки необхідно ресурсів, бойової військової техніки, особового складу та, найголовніше, скільки на це необхідно грошей і скільки буде безповоротних та санітарних втрат. Отож військові це рахують і повідомляють цивільній владі, і цивільна влада обирає.

Ось, наприклад, у Штатах голова комітету начальників штабів повідомляє президенту, а той уже обирає, що в результаті буде. Вони вже все порахували, я так розумію, у нас таке ж планування відбулося. Тепер ми спостерігатимемо результати цього планування. Думаю, Генштаб проводить коригування, оцінює резерви, намічає цілі, просить у наших партнерів дані космічної розвідки – що необхідно знищити насамперед, знову ж таки це логістичні центри, про які я вже говорив. Далі спостерігатимемо, до чого це призведе. Сподіватимемося, що буде позитивний результат.

– Яка зброя сьогодні потрібна Україні, щоб ефективно наступати?

– По-перше, війна ведеться у чотирьох сферах, навіть не у чотирьох, а у шести. Це сухопутний театр бойових дій, повітряний театр, морський театр, кіберпростір, інформаційний простір. А ще Захід нам надає допомогу в економіці, нас утримує.

Тепер розбираємо за частинами. Сухопутний театр. Є HIMARS, високоточна РСЗВ, вона потрібна для знищення пунктів управління, мостів, логістичних ланцюжків. Наступна артилерія. Нам дали M777, це добрі гаубиці, дали CAESAR, високоточні системи. До речі, одним із чинників, чому росіяни пішли з острова Зміїний, стали саме удари CAESAR.

Зброя це як автомобіль – її треба обслуговувати. А спеціалістів у нас дуже мало. Доводиться возити до Польщі. А за системами полює ворог, тож це велика проблема.

Ще одна проблема – це ППО та авіація. Багато С-300, які стояли у нас до війни, було знищено. Нових систем нам зараз не постачають. Так, німці дали Gepard, але ця зброя тактична, а нам потрібна саме оперативна, як от у росіян С-300, С-400, С-500. Може, й поставлять ще, але зараз її мало.

– Ми робимо запит, а Захід уже дивиться, скільки вони реально можуть дати нам, так?

– Чим важливі ці засідання у форматі "Рамштайн". Вони там говорять нам – ми будемо забезпечувати ЗСУ бойовою технікою, інші кажуть – ми її ремонтуватимемо, треті – ми будемо давати комплектовання, четверті – ми готуватимемо офіцерський і сержантський склад на обслуговування цієї техніки. Це найголовніше. Вони розділилися, кожен обрав якусь роль.

Наприклад, Сполучене королівство ще до війни вирішило надати нам допомогу у відновленні Військово-морських сил. Німці вирішили постачати ППО та бронетехніку. Американці дають нам високоточну зброю, розвідку, артилерію.

Щоб наступати, мусить бути певна кількість танків, БТР, БМП – щоб проривали систему оборони. Танки Т-72 модернізовані нам поляки віддали. Брати Abrams… Справа в тому, що вони дуже важкі, чи витримає наш ґрунт? Можу навіть закластися з кимось, що німці свої Leopard нам не дадуть. Тому що одразу ж Російська Федерація, щойно буде підбито першого Leopard, скаже, що німці знову прийшли, займають українську територію танками Leopard. Тому німці до цього ставляться дуже обережно.

– Німці досі не настільки рішуче нас підтримують, як інші країни. Намагаються всидіти на двох стільцях?

– Німці однозначно сказали – ми Україну не покинемо. Тому давайте до наших стратегічних союзників ставитися з розумінням і вважати, що якщо вони нам допомагають принаймні хоч чимось, то й це добре. У нашій ситуації це навіть дуже добре. Висувати претензії не дуже правильно в нинішній ситуації.

– Від офіційних осіб ми чули про те, що розпочався контрнаступ. Але низка експертів більш стримано оцінює те, що відбувається, кажучи, що це поки що лише контратаки та підготовка.

– Виходячи з кількості особового складу, бойової техніки та дій, які зараз відбуваються, ми це назвати контрнаступом саме у військовій термінології не можемо. Це підготовка до можливого контрнаступу. Але це лише про терміни.

Ситуація така: Генштаб підготувався, вище військове керівництво затвердило, доповіло вище військово-політичному керівництву, зараз триває розвиток подій. Ми спостерігаємо за цим розвитком подій, ми чудово розуміємо все, що будь-яке слово, сказане в ефірі, а інформаційна війна – це одна зі складових війни, може зашкодити безпеці країни. Тому ми спостерігаємо, дивимось, аналізуємо і намагаємось коментувати саме те, що дає нам Генштаб, а не те, що ми самі у своєму розумі вигадали, навіть маючи може й академічну освіту.

Маленька остання теза. Є ранкове зведення Генштабу. Вони сказали, що йдуть удари по логістичних ланцюжках. Вони ж не сказали, що ми там прорвали оборону та розпочали контрнаступ. Кожне слово несе інформаційне навантаження, і вони за ці слова відповідають. Тому я також за свої слова відповідаю.

– Що для нас означатиме вихід на лінію Дніпра та вигнання окупантів із правого берега? Наскільки це реально і чи це змінить перебіг війни?

– Тут є кілька складових. Перша – політична. Якщо є політична, то відбувся перелом у війні. Ми можемо тут по-різному називати, але знову ж таки американські ЗМІ не просто так публікують якусь інформацію, і Пентагон каже, що ми стримуємо наступ Російської Федерації. Коли ми почнемо рухатися вперед, то це вже буде інша фаза. Одна стадія стримування, а потім стадія звільнення територій. У політичному плані це революція. Народ бачить, що коли війська пішли у наступ, це впливає на моральний дух особового складу, людей, громадян України. Це перше.

Друге – лівий та правий береги Дніпра. Дніпро – це природна перешкода, його треба форсувати, а форсувати за наявності у нас високоточної зброї, про яку ми вже говорили раніше, зробити це не те, що проблематично, а дуже важко, бо хоч у них потужність заряду не висока, але є точне влучання. Побудувати постійні мости вони не можуть, а от понтони одним зарядом можна руйнувати. Тому навести переправи буде неможливо.

Тому якщо буде виконано всі плани й окупантів відкинуть за Дніпро, то вийде, що Україна, створивши природну перешкоду, може спокійно зітхнути – і вже буде той стратегічний плацдарм, який унеможливить наступ на Одесу та Миколаїв. Так, авіація ворога літатиме, але доки не зайде солдат, територія буде наша.

– Пишуть, що Іран надав Росії першу партію безпілотників. Наскільки це допоможе росіянам? І хто їм ще допомагає, крім Ірану?

– Найголовніший наш друг і ворог Росії – корупція серед найвищого військово-політичного керівництва РФ. Ті гроші, які було виділено на озброєння, вони розікрали. У результаті виникла велика проблема з безпілотниками.

Із носіями високоточної зброї теж дірка, бо самі по собі у них снаряди є, але що це за зброя... А взагалі варто розуміти: у них їжа може закінчитися, старі ракети й снаряди ніколи не закінчаться.

– Ходять чутки, що Шойгу відсторонили від керівництва так званої військової операції. Але такі чутки ходили після провалу наступу на Київ. Хто сьогодні керує російською армією?

– Справа в тому, що його усунули, ще коли було оголошено, що вони виводять війська з півночі України. Але в них це відбувається дуже повільно, тому він їздив на підписання зернового контракту. А потім я його у формі не бачив. Щойно військовий на публіці з'являється у піджаку та в краватці – або його перевели на вищу посаду, або відправляють на заслужену пенсію.

Нині обирають заміну. Золотов із Росгвардії, можливо, він буде. У зв'язку з тим, що вони зрозуміли, що потрібний саме професіонал, а якщо знову призначити якогось паркетного чиновника, то вони знову нам допоможуть. Герасимов, начальник Генштабу, його не видно особливо. Велику кількість генералітету вони знімають з посад. Нині серед військових іде боротьба, хто буде головним.

Чи реально Путін керує військами? Я не думаю, що він вникає у різні схеми, як Сталін вникав. Але те, що йому повідомляють плани, а він, як верховний, повинен їх затверджувати, це так.

– Як ви оцінюєте ризики катастрофи на ЗАЕС? Ситуація напружена.

– Я вважаю, що мозку зупинитися у них вистачить. Тому що залежно від того, куди вітер дме, постраждають усі. Після того, як приїхали делегація та голова МАГАТЕ, я думаю, годинник судного дня зупинився на тих 100 секунд до години ікс. Якщо делегація працюватиме не день, а принаймні кілька днів, і розбиратиметься, що і як та чому, а потім виступить із відповідною заявою… Найголовніше – поставити там постійний нагляд. Україна має вимагати цього, щоб були представники МАГАТЕ, щоб вони там перебували та контролювали.

– Наближаються холоди, воювати буде складніше. Кабмін каже, що буде найважча зима в історії України. Міноборони готове забезпечити військових усім необхідним? І чи можуть виникнути проблеми із забезпеченням у ворога?

– Якщо брати бойові дії, то вони будуть активними, буде активна фаза бойових дій – і вона продовжуватиметься до сльоти. Я маю на увазі сухопутну складову. Продовжуватиметься вона у кіберпросторі. Там люди не гинуть, але шкоди можна завдати набагато більше. Звичайно, ніякі частини не пересуватимуться, але війна триватиме в повітрі. Працюватимуть сили спецоперацій та розвідка. Завдаватимуть ударів високоточною зброєю задля руйнування логістичних постачань.

Коли хтось накопичить важку техніку, може бути друга або третя, або четверта фаза наступальних дій, або з одного боку, або з іншого боку.

Щодо озброєння та забезпечення наших Збройних сил – проблем не бачу, ця система відпрацьована, навіть волонтери почали зимовий одяг готувати, щоб не замерзали.

Росія лататиме тили. Для нас же головне, щоб наші партнери дали саме ту зброю, яку замовив Генеральний штаб.