Три проблеми Путіна змушують його йти до миру: інтерв'ю з генералом Маломужем

Незважаючи на пропагандистські кліше про непереможність та силу російської окупаційної армії, це далеко не так. Ресурс ворога виснажується одразу за трьома напрямами. Перший – особовий склад. За період з початку повномасштабного вторгнення супротивник фактично втратив цілу армію. Так, завдяки новим мобілізованим і контрактникам Кремлю вдається підтримувати чисельність війська на прийнятному рівні, але якість цих бійців не може зрівнятися з якістю тих, хто був знищений майже за три роки великої війни. До проблеми кадрів можна віднести і повну демотивованість путінських вояків.

Другий напрям – економічний. Колосальні витрати Москви на військові потреби та санкції в сумі день за днем підточують потенціал країни-агресора. Ефект міг би бути набагато відчутнішим, якби світова спільнота організувала катастрофічне зниження світових нафтових цін. І, нарешті, третій напрям – ядерний шантаж глави Кремля Володимира Путіна. Він ступив на стежку ядерної катастрофи, і цей факт об'єднує проти нього уряди та країни, навіть якщо вони досі не зараховували себе до союзників України.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005–2010 роках генерал армії Микола Маломуж.

– Представник майбутньої адміністрації Дональда Трампа зробив заяву щодо планів завершення війни в Україні. Кіт Келлог, який у новій адміністрації обійме посаду спецпредставника з питань України та Росії, заявив, що США хочуть врятувати суверенітет України і що Трамп намагатиметься знайти рішення щодо війни протягом ста днів з дня інавгурації. Але ми пам'ятаємо, як свого часу Трамп обіцяв вирішити питання за 24 години. Наскільки реалістично це зробити за сто днів?

– Суто військовим шляхом зупинити війну за сто днів дуже мало реально. Тут потрібна комплексна цільна програма. Ми неофіційними каналами працюємо з командою Трампа, з Британією, Європою, Китаєм, Індією, Бразилією, Туреччиною в плані формування нової моделі світового порядку, яка б забезпечувала мир без воєн.

Насамперед має бути припинено війну в Україні, необхідно зняти проблеми Близького Сходу та інших гарячих точок. Без цього не буде стабільного миру. Але це стратегія.

Конкретика передбачає конкретні плани щодо окремих гарячих точок. Якщо говорити про Україну, то це підготовка низки серйозних програм, які будуть базовими для регулювання багатьох воєн. Такі програми мають містити й аргументи Путіну.

Досвід переговорної групи величезний, контакти продовжуються, але такі питання не вирішуються просто. Ми комусь подзвонимо, зберемося втрьох. Так ніколи нічого не вирішиться. Для цього має бути сформована і глобальна програма у плані світопорядку, і конкретна щодо України за нашою ініціативою та з нашою активною участю.

– Як може виглядати така програма?

– Першочергово необхідно визначитися зі стратегічною метою. Наша мета – зупинити військові дії та залишити за Росією контрольовані нею території чи все-таки вийти на дотримання принципів міжнародного права про суверенітет держави?

Кіт Келлог – мій колега. Свого часу ми з ним як генерали обмінялися жетонами спецназів. І він обирає правильний напрям – що необхідно визначитися зі стратегією збереження та забезпечення суверенітету держави.

Але як це зробити? І тут багато хто – і радники Трампа, і військові старої та нової команди – не володіють ситуацією на глибинному рівні. Тому необхідно сформувати групу високого рівня, яка володітиме ситуацією та готуватиме пропозиції.

– Які обов'язкові блоки має включати така програма?

– Насамперед це військова складова, активна підтримка України на полі бою найновішими засобами. Байден свою місію виконав, плюс у форматі "Рамштайн" США разом із іншими союзниками дають останню партію озброєнь та техніки. Але у Трампа мають бути сильніші аргументи.

Так, у Байдена були помилки, наприклад, із Путіним. Але у випадку, коли Росія продовжить агресію, наступатиме далі або намагатиметься залишити за собою – юридично чи фактично – окуповані території, Трамп виходитиме з концепцією тиску із застосуванням сили. Не лише за рахунок дій самих США, а й того, що буде надано Україні. Наприклад, не одиниці чи десятки тих самих ATACMS чи Storm Shadow, а тисячі.

Йдеться також про озброєння п'ятого-шостого поколінь, про нові види засобів РЕБ, системи виявлення всіх типів ракет та їх знищення в процес підльоту, про касетні багатоцільові боєприпаси, про системи комплексного знищення дронів, десятків штук одночасно. Тобто це нова технологічна війна. І Трамп може показати Путіну: ми даємо перспективу Україні. У разі твоєї відмови вийти з її території, хоча Крим розглядатиметься окремо, ми дамо Україні такі озброєння, що ти не просто не виграєш, а будеш розбитий. І показати, як це буде зроблено протягом найближчих тижнів.

А запасів, ресурсів Пентагону колосальна кількість, тим більше всіх країн НАТО. У такому разі у Путіна не буде перспектив диктувати свої умови, на нього чекає реальний програш. Це один із критичних чинників для Путіна, який він буде змушений прийняти. Але не лише це.

Другий чинник – міжнародний. Звісно, Британія, Європа, Китай, Індія, Бразилія мають продемонструвати свою позицію. Ми створюємо нову модель безпеки, яка не допускає ядерної війни. Якщо країна починає застосовувати ядерні засоби, тоді об'єднуються не лише США та Європа, а й усі країни світу щодо недопущення ядерної війни. Росія може вийти з України та стати учасницею цього світового порядку під гарантії безпеки – і для України, і для Росії, і для інших країн-учасниць.

Окремо розглядатиметься питання відповідальності за скоєні злочини. Є міжнародні суди, і це буде. Але зараз треба зняти тему війни.

Третій чинник – економічний, нафтопродукти та газ. Разом з арабськими державами домовляємося про те, що умовно на короткий період встановлюємо світові ціни на рівень 10 доларів за барель. Це вже не санкції, які Росія не відчуває. Тут уже економіка РФ падає повністю, не допоможе ані Китай, ані Індія. Звичайно, можуть бути й інші санкції, але це реально працює.

Так, союзникам України необхідно задіяти все одразу: і військову допомогу, і технологічну, і економічну дію на економіку Росії. Такий вигляд мають умови виходу на новий світовий порядок. При цьому Путін має шанс вийти з війни гідно. Він може сказати росіянам: я теж учасник порятунку світу від хаосу ядерної катастрофи, і я пішов на поступки для того, щоб врятувати росіян, весь світ і людство. Це аргумент, який сприймуть абсолютно всі.

– Міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що Росія в цій війні має не всі козирі і переваги, що вона "не повністю домінує в цьому рівнянні". За його словами, навіть якщо країна-агресор отримає бажане, їй доведеться заплатити за це у майбутньому. Чи згодні ви з такою оцінкою? Які, на вашу думку, найслабші сторони ворога?

– Я повністю згоден з Остіном. Тим більше, що й до цієї заяви ми говорили на всіх рівнях, і публічно на міжнародних майданчиках, і у нас на закритих засіданнях, що ресурси Росії є вичерпними. Багато аналітиків різних країн, розвідки підтверджують це.

У Росії дуже великий дефіцит людей, тим паче високоефективних. Близько 3 мільйонів інтелектуалів та активних росіян виїхало з країни. Людей, які готові вести інтенсивні бойові дії, не вистачає. Нині набирають тих, хто є, кидають на поле бою – це масове знищення. За два місяці дві армії практично йдуть на забій. І цей факт підтверджує тезу Остіна про те, що ресурс Росії вичерпується. РФ не може його відновити, тому змушена звертатися до КНДР по солдатів та офіцерів, по зброю та боєприпаси, до Ірану по "Шахеди", по ракети та інші види озброєнь.

У період повномасштабного вторгнення реально у бойовому строю у російській армії налічувалося 750 тисяч військовослужбовців, ми знищили понад 800 тисяч. Тобто та армія, яка воювала, яка мала досвід, – її просто нема. Зараз є залишки спецпідрозділів або мобілізована чи набрана за контрактом армія.

З іншого боку, російська армія немає мотивації ведення війни. Часто йдуть із-під палиці, особливо на полі бою. Поки вербуються, одержують гроші – куди не йшло, але коли потрапляють у реальні бойові умови… Недарма використовують загороджувальні загони.

Крім живої сили, Росія має економічні проблеми. Поступово економіка розбалансовується та падає. Відбувається сильне падіння рубля, дезорієнтація економіки, і штучним шляхом цього падіння вже не втримати.

І, нарешті, важливим фактором є те, що Путін вийшов на стежку глобальної ядерної війни. І ця загроза об'єднує проти нього багато держав, які змушують або реально допомагати Україні, або готуватися до можливої війни і націлювати свої ресурси на Росію, де буде джерело ядерних ударів.

Я вважаю, що Путін розуміє цю глобальну загрозу і не готовий загинути в полум'ї війни, він надто цінує своє життя.

Мені здається, дві складові, які дадуть перспективи нашим військам на фронті, – це те, що Росія не зможе вести ефективну війну. Приклад Курщини: нестандартна ситуація, нова стратегія – і супротивник провалюється. І так треба діяти по всьому фронту там, де ворог не чекає. Для цього необхідні насамперед вогневі засоби вищого класу, підготовлені спецпідрозділи та інші війська, які мають досвід. На 80% це мають бути люди, які воювали на фронті.

Думаю, зараз змінюється стратегія Збройних сил, ми виходитимемо на нові стратегічні рішення на фронті. І тут важливо об'єднатися з усіма силами світу, щоб вони розуміли, куди ми йдемо разом. Але Путін, розуміючи, що його ресурс обмежений, враховуватиме і це – у плані того, як вийти на мир, зберігши обличчя. Я переконаний, що фактор вичерпних ресурсів буде одним із вирішальних.