Блог | Це злочини не лише Путіна, а й усіх росіян – громадян імперії-терориста, яка має припинити своє існування

Київ. Цільовий багатогодинний обстріл житлових будинків. Сотні дронів. Десятки ракет. Жахливі кадри. На цей момент 13 загиблих.

Ці люди були б живі, якби поруч не було монстра – імперії росія.

Тієї самої, яку весь час чомусь треба рятувати, підтримувати, в якій, як у пекельній матрьошці, завжди є "інша росія", яку можна витягнути й продемонструвати світу як "відлигу", "перебудови" чи "прекрасної росії майбутнього".

І ті, хто намагається дотримуватися "нейтралітету", "об’єктивності", хто вчора присвячує великі пости та статті випадковим російським жертвам ВІДПОВІДНИХ атак, які ніколи не наносяться НА ЖИТЛОВІ БУДИНКИ, а лише на виробництва та ДЖЕРЕЛА цієї війни, хто при цьому пише через кому, а частіше ігнорує десятки щоденних вбивств, скоєних росіянами в прямому ефірі – вбивств живих людей протягом чотирьох, а десь і 12 років – хто продовжує не помічати або нарікати на якусь "війну", що діє самостійно – ви теж є частиною механіки та безвідповідальності, безособових конструкцій цієї війни.

Сьогодні вбито людей. Вбито назавжди.

І вони не жертви "війни". Вони – жертви росії та росіян.

І мова йде не лише про жахливі істеричні ракетні обстріли житлових кварталів, як сьогодні вночі, а й про щоденні "рутинні" злочини – "людські сафарі", полювання дронами на мешканців Херсонської області чи Запоріжжя.

Злочини не путіна, а росіян – громадян імперії-терориста, яка має припинити своє існування.

Де путін (Ленін-Сталін) — не випадковість, а закономірність, де й "репресії", "перегини" та нескінченні війни й круги по пекельних граблях під керівництвом НКВС-КДБ-ФСБ – єдиний modus vivendi цього монстра.

У росіян більше немає жодного права на експерименти з "прекрасною росією майбутнього", що наражає на смертельну небезпеку сусідів і весь світ.

Бо доки цей монстр живий – зокрема завдяки міфології про "прекрасну" та "іншу" – він буде вбивати й не помічати. Не помічати й замітати під килим. І змушувати решту забувати.

Країна уривчастої свідомості травмованих, країна насильства та його нормалізації, країна, готова проковтнути будь-яку кількість жертв – своїх і чужих.

Країна – одна велика зона. Для когось комфорту, для когось ГУЛАГу, а насправді це вже давно одна й та сама зона.

"Немає двох Німеччин: доброї та злої", – писав Томас Манн.

Немає й не може бути ніякої "іншої росії", крім тієї, чию діяльність ми бачимо не в заповітних томиках сакралізованої й позбавленої будь-якої відповідальності за реальність літератури на полицях та у відповідній міфології, впровадженій у голови мільйонів, і в благодушних розмовах, а на цих кадрах.

Спочатку поети й балети – потім ракети. І все це під шизофренічні розмови про "іншу росію".

Відсутність відповідальності, відсутність наслідків, відсутність спадкоємності та пам’яті – і знову по колу.

І доки існує ця імперія, нічого в цьому ланцюжку не зміниться.

Я не втомлюся це повторювати.

Мої щирі співчуття киянам.