Цілеспрямована операція: Путін атакував Польщу, щоб передати НАТО сигнал. Мельник пояснив, що буде далі
У ніч проти 10 вересня країна-агресор Росія запустила два десятки дронів на територію Польщі. На відміну від попередніх інцидентів, коли російські дрони перетинали кордон країн ЄС, це геть не було випадковістю. Йдеться про сплановану та цілеспрямовану операцію. Цим ударом глава Кремля Володимир Путін надіслав сигнал, що готовий атакувати цілі за межами України й вважає певні об’єкти на території ЄС законними мішенями. Головною метою цієї акції було підірвати НАТО зсередини, спровокувати дискусії всередині Альянсу, посіяти сумніви в ефективності колективної безпеки насамперед у надійності статті 5 Вашингтонського договору.
Що відбуватиметься далі? Звичайно, буде традиційна дипломатична реакція – "глибоке занепокоєння", заяви, виклики послів. Водночас не можна виключати й практичної відповіді. Проте пряма конфронтація Альянсу з Росією не вигідна для України, адже у такому разі може виникнути конкуренція за обмежені військово-технічні ресурси.
Найефективнішим кроком у цій ситуації могло б стати надання Україні певної кількості далекобійних ракет для застосування по військових цілях на території Росії. Ефективні удари стали б чудовою відповіддю та сигналом – "алаверди" – агресору.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– На вашу думку, як можна розцінювати факт присутності російських дронів у небі Польщі? Ми пам'ятаємо, що раніше російські дрони не раз залітали в країни, що межують з Україною. Тоді це вважалося випадковістю чи принаймні влада тих країн хотіла думати, що це випадковість. Чи погоджуєтеся ви, що нині агресор перейшов на новий етап? Чи бачите якусь принципову різницю між цією атакою й попередніми?
– Найімовірніше, попередні інциденти були дійсно випадковістю. Причиною їх могла бути технічна проблема з самими російськими дронами, певні технічні відмови системи навігації, вплив засобів РЕБ, які збивали дрони з курсу. Через це безпілотники ставали "локаційно втраченими". Інциденти, які були раніше, могли бути саме такими.
Але виходячи з цієї інформації, у Польщу потрапило два десятки дронів, і орієнтовно половина з них зайшла з території Білорусі. Отже, тут про випадковість точно не може йтися. Це цілеспрямована, спланована операція. Очевидно, що цим Путін намагається послати сигнал.
Зараз треба спостерігати, чи буде вербальний супровід цього. Ймовірно, будуть якісь заяви з боку Росії про те, що маршрути постачання зброї для України чи "табори підготовки найманців", як вони люблять казати, є для них "законними цілями". Тобто цілком можливо, що росіяни паралельно з наративами, що, мовляв, "це не ми, це все українці", будуть подавати певні сигнали.
Тому що, як ми бачимо, останнім часом Путін вдався до сигналів: стрільнути по кабінету прем'єр-міністра України або послати два десятки дронів на територію Польщі.
Окремо можна говорити про те, які цілі переслідуються. Основна стратегічна мета, як на мене, окрім того, щоб розв'язати руки й завершити чорну справу, яку він розпочав в Україні, – це руйнація НАТО зсередини.
На жаль, те, що зараз спостерігається, коли від моменту інциденту минуло пів дня, свідчить на підтвердження такої гіпотези. Тому що Польща спочатку відреагувала доволі правильно, тобто оголосила це актом агресії, далі запросила консультації. Але вже є відповідь від НАТО, що це не є агресією. І це суперечить Вашингтонському договору, де чітко окреслено, що вважати агресією.
Це виглядає як те, на що Путін і розраховував, що Європа миттєво дасть задню, піде на деескалацію, на умиротворення. Якщо Польща і далі наполягатиме на тому, що це загроза безпеці Польщі і має бути колективна реакція НАТО, це спровокує внутрішню дискусію в самому Альянсі і стане причиною ще більших сумнівів стосовно надійності колективних гарантій, статті 5 зокрема.
– Отже, сигнал Кремля Європі, НАТО полягав у тому, що, мовляв, ми можемо таке вчинити, ми можемо атакувати й вважаємо ці цілі "законними"?
– Про це відкрито неодноразово заявлялось. Якщо не Путіним особисто, то його хором супроводу. Я вже не кажу про Медведєва, хоча він офіційна особа, на що свого часу звернув увагу Трамп, що його не можна сприймати просто як блогера. Тому так, це те, що ви перерахували. А в кінці ще можна додати: "І нам за це нічого не буде".
– У такому разі що буде далі? Путін продемонстрував свої можливості. Як ви думаєте, яка його наступна мета?
– Історія не завершена. Якщо ми говоримо про цей конкретний епізод, то може бути традиційна відповідь – "глибоке занепокоєння". Вона обов'язково буде. Дипломатичні ноти, виклики послів – це обов'язковий антураж.
Але питання, чи буде за цим ще щось. Тому що, якщо оцим обмежиться, є ризик непродуктивної дискусії всередині НАТО, яка буде ті лінії розлому робити ще більшими, а сумніви серед членів НАТО ще глибшими. Водночас я б повністю не виключав того, що може бути практична відповідь.
Звичайно, пряма конфронтація між Росією і НАТО не в інтересах України. Тому що це не стільки вступ у війну на боці України, скільки відволікання обмежених ресурсів ще на якісь загрозливі ділянки. НАТО, Європа постане перед ще складнішим вибором: скільки дати Україні, яка не є членом НАТО, і скільки зберегти для своїх потреб. Ми це прекрасно бачили на прикладі рішення міністра оборони США, коли він раптово зупинив постачання критично необхідних зенітних ракет для України. Тому що, за його словами, "вони потрібні нам самим".
Отже, нам ця ситуація є зовсім не вигідною. Але те, що НАТО могло б зробити зараз, це дати Україні таку можливість – десятка два-три далекобійних ракет. Незалежно від того, яку адженду мають ті, хто передає, Україна знайде дуже гідні цілі для того, щоб запустити ці ракети. А потім чи то публічно, чи то по лінії спецслужб сказати Путіну: "Алаверди. Ось тобі відповідь твоєю ж картою".