"У мене для росіян погані новини": Селезньов припустив, чим закінчиться "війна складів"

Війна в Україні де-факто перетворилася на "війну міст" і "війну складів", з огляду на цілі, по яких завдаються удари. Триває цілеспрямоване знищення ресурсів супротивника. Але з огляду на те, що і в України, і в Росії достатньо ресурсів, протистояння у такому форматі може тривати досить довго.

Як прискорити цей процес? Як змусити агресора піти на мир і сісти за стіл переговорів? Велике значення в цьому матиме українська балістика. Якщо у відповідь на атаки на Київ, балістичні ракети полетять на Москву й перетворять її на "острів", відрізавши від усіх комунікацій, це може призвести до повторення сценарію лютневої революції в Росії 1917 року. Крім того, найближча зима може стати для росіян набагато важчою, аніж для українців, з тієї самої причини: через успішні удари України Росія може зануритися в "темні часи".

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Останні події свідчать про те, що фактично головною метою як країни-агресорки, так і України стало завдання якомога більшої матеріальної шкоди супротивнику, руйнування його ресурсів, на що звернув увагу також і журналіст Віталій Портников. Чи бачите ви принципову відмінність між тим, як виглядала війна ще кілька місяців тому, і тим, як вона виглядає зараз?

– Низка військових експертів називає нинішню ситуацію на полі бою "війною міст". Адже поле бою – це не лише лінія бойового зіткнення. Фактично вся територія України – поле бою, і вся європейська частина Російської Федерації – це також поле бою.

Українська армія реалізує концепцію "міддл-страйків" і "діп-страйків", атакуючи ворожі військові об’єкти, об’єкти військової інфраструктури та паливно-енергетичного комплексу. Останнім часом до переліку цих цілей додалися й маркетплейси.

Російська Федерація, намагаючись знищити наші військові об’єкти, а також об’єкти інфраструктури та військово-промислового комплексу України, часто промахується й вражає житлові будинки, руйнуючи нашу соціальну інфраструктуру та вбиваючи мирних громадян нашої країни. Але, власне кажучи, це не новина, як би цинічно це не звучало. Путіну абсолютно байдуже до так званих супутніх втрат. Для нього надзвичайно важливо досягти будь-якого результату на полі бою, зокрема, шляхом масових бомбардувань території України з використанням ракет і дронів.

Чи допомогло це Путіну за чотири з половиною роки повномасштабної війни? Відповідь очевидна – ні. Стійкість української армії нікуди не поділася. Ми демонструємо неймовірні результати на полі бою в рамках стратегічної оборони, буквально перемелюючи живу силу, техніку та озброєння противника.

Відповідно, якщо ми проаналізуємо цю ситуацію і відповімо на питання, чи зможе російське військово-політичне керівництво кардинально змінити підходи до війни, якщо ми продовжуватимемо реалізовувати концепцію дипстрайків і міддлстрайків, то відповідь буде негативною. Ресурси у Російської Федерації є, і адаптивність російського населення до труднощів дозволяє Путіну досить тривалий час вести активні бойові дії, навіть незважаючи на серйозне погіршення ситуації, на становище більшої частини населення Росії.

У цьому сенсі виникає цілком логічне запитання – а чи є сенс використовувати наші досить обмежені ресурси для того, щоб руйнувати той самий Wildberries? Або, може, ці кошти все-таки спрямувати на руйнування російського оборонно-промислового комплексу, зокрема тих його складових, від яких залежить виробництво балістичних ракет або військових об’єктів?

Ще півтора року тому я був прихильником концепції знищення військових ресурсів Російської Федерації. Але, як бачимо, цей елемент ударів по підприємствах – і російського оборонно-промислового комплексу, і нафтопереробки, і нафтозберігання, і по логістичних хабах – дає результати, тому що всі ці процеси безпосередньо впливають на забезпечення ресурсами підрозділів російської армії. Неодноразово ми з вами доходили висновку, що у противника не вистачає ресурсів, і результати дій окупаційної армії на полі бою не настільки задовільні, як хотілося б бачити російському військово-політичному керівництву.

Тому війна міст або боротьба за знищення ресурсів двох протиборчих сторін триватиме, але вона не призведе до кардинальних змін стратегічного масштабу, бо стійкість двох країн, які зіткнулися в цьому протистоянні, є досить великою.

Нас підтримує цивілізований світ, а росіяни, окрім внутрішніх запасів, мають ще й серйозну матеріально-технічну підтримку з боку Тегерана та Пхеньяна. Китай також своїми діями маячить на горизонті, забезпечуючи постачання Росії продукції подвійного призначення.

Тому вважаю, що це точно надовго. Бойові дії у форматі нанесення дальнобійних ударів як по території України, так і по території Російської Федерації триватимуть, і в цьому сенсі Віталій Портников абсолютно правий. Руйнування, яке не призведе до масштабних змін безпосередньо на полі бою, але призведе до загибелі мирного населення, до руйнування інфраструктури, до створення досить серйозних проблем, зокрема, напередодні осінньо-зимового періоду, опалювального сезону.

Але українці вже мають певну стійкість – ми пережили чотири дуже складні зими, особливо зиму 2025-2026 років, а у росіян такого досвіду немає. За винятком хіба що Бєлгорода, де були локальні блокади. Але хто знає, які неприємні сюрпризи чекають на мешканців європейської частини Російської Федерації взимку, адже ми маємо ресурси, ми маємо певні напрацювання щодо використання різних дронових систем.

Fire Point заявляє, що з дня на день у нас з’явиться власна балістика. Але тут я не плекаю ілюзій. Я вважаю, що слід висловлювати слова вдячності на адресу компанії Fire Point за балістику, коли ця балістика вже безпосередньо працюватиме й приноситиме ті результати, на які ми розраховуємо, а саме: знищення ворожих військових структур і військових об’єктів.

– Таким чином, відбувається ескалація з обох боків, розширюється зона завдання ударів, тепер уже в якості цілей обираються не тільки міста, а й склади. Фактично зараз це можна назвати "війною складів". Ви прогнозуєте, що війна в такій формі може тривати довго. Як ви бачите сценарій закінчення війни в найкоротші терміни?

– Слухаючи ваше запитання, мені спало на думку, що цілком можливо, що українська сторона таким чином демонструє, насамперед, зростаючі можливості щодо завдання далекобійних і високоточних ударів, адже не ми першими почали бити по маркетплейсах, по ключових цивільних логістичних хабах і артеріях Росії. Саме росіяни першими почали руйнувати нашу цивільну інфраструктуру. Згадайте удари по терміналах "Нової пошти", по "Розетці", по великих складах, де зберігалися продукти харчування, а також товари широкого вжитку. Тому, як то кажуть, це була дзеркальна відповідь – око за око, зуб за зуб. У цьому плані ця схема працює дуже чітко.

Це досить болісно для пересічних росіян, бо вони звикли читати, дізнаватися про війну з інтернет-пабліків або з екранів телевізорів. Але коли війна тут, за вікнами їхніх квартир, коли оплачене замовлення не доставляють через те, що термінал, через який надходить замовлення, просто згорів разом із самим замовленням, це викликає певну напругу. Це точно не призведе до якихось фатальних наслідків.

Хоча, з іншого боку, давайте згадаємо історію Російської імперії. Проблеми з постачанням хлібопродуктів до Петербурга в січні-лютому 1917 року призвели до масштабних соціальних потрясінь і протестів, які згодом перетворилися на так звану буржуазну або лютневу революцію, що, на жаль, своєючергою, призвело до жовтневого перевороту. Тобто, практично голодні бунти, спричинені серйозним невдоволенням серед мешканців тодішньої столиці Російської імперії, призвели до таких фатальних змін, які повалили владу династії Романових.

Чи вдасться цього разу повалити владу Путіна внаслідок певних негативних соціальних процесів, що зачіпають російський народ і населення? Гадаю, що поки що про це говорити зарано, але тут я хочу звернути увагу на заяву Володимира Зеленського – війна закінчиться тоді, коли ми перетворимо Москву на "острів Москва". Цілком ймовірно, що процеси, пов’язані з руйнуванням цивільної логістики, паливної логістики, товарної логістики навколо російської столиці, можуть призвести до серйозних соціальних потрясінь, які й зметуть владу Путіна. Цей варіант я б повністю не відкидав.

Використовуючи ті сили та засоби, які у нас є, ми маємо можливість їх певною мірою розсіяти таким чином, щоб противник не мав можливості концентрувати засоби ППО на тих напрямках, які для нас є виключно пріоритетними.

Так, супротивник може створити серйозні багаторівневі системи ППО навколо важливих об’єктів російської оборонної промисловості, але чи здатний він захистити всі ключові маркетплейси, нафтопереробні заводи, логістичні хаби та артерії? Питання, як то кажуть, залишається відкритим, адже ресурсів і систем протиповітряної оборони у ворога не так багато – менше, ніж потрібно для захисту всіх важливих об’єктів на європейській частині Російської Федерації.

Наші конструктори все частіше говорять про те, що в найближчій перспективі ми отримаємо зброю, яка зможе долати не 2-3 тисячі, а понад 5-7 тисяч, до 10 тисяч кілометрів – про це говорив і президент Зеленський, – тому у мене для росіян погані новини. Напередодні майбутньої зими точкові удари, які створюватимуть проблеми зі стабільним енергозабезпеченням, теплопостачанням, зв’язком, зокрема, інтернет-зв’язком, можуть занурити росіян у дуже темні часи, якщо вони не будуть готовими до певних процесів, пов’язаних із мирним треком.

Я думаю, що не просто так час від часу від ключових учасників переговорного процесу, як з української, так і з американської сторони, ми чуємо, що вікно можливостей для виходу на переговорний процес з’явиться з кінця листопада цього року. Цілком можливо, що до цього часу Україна завдасть низки масштабних і дуже болючих для Російської Федерації ударів, щоб дати абсолютно чітко зрозуміти: у тому випадку, якщо Москва не буде готова до просування мирного процесу, у росіян буде важка зима.