У Нікополі російський снаряд убив директорку гімназії: що відомо про загиблу
У Нікополі Дніпропетровської області попрощалися із 54-річною директоркою гімназії №25 Тамарою Соколовою. Вчителька загинула ввечері 15 січня у своїй хаті, куди росіяни влучили снарядом. Рятувальники кілька годин відкопували її тіло з-під завалу.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.
"Вашого директора більше немає"
Того дня, 15 січня, росіяни сильно обстрілювали Нікополь. Хоча у школі вдень відбувалися вибори директора гімназії, Тетяні Володимирівні Соколовій знову довірили керувати навчальним закладом. Настрій у всіх був піднесений, адже навчання давно в Нікополі проходить "на дистанційці", а тут була нагода зібратися.
Коли керівництво поїхало, директорка дуже дякувала своїм колегам, ті вітали її. Таке враження, що жінка попрощалася з усіма.
"В останній місяць у нас сильні обстріли, а цього дня так все гуло, що у нас хата підстрибувала. Увечері вони вдарили по тому району, де жила наша Тамара Володимирівна. Вже о 21:25 мені зателефонувала знайома і сказала: "Вашого директора, напевно, вже немає. Там нічого не залишилося від дому. Ходять люди і кричать: "Тамара, Тамара!" – але ніхто не озивається". Я одразу не повірила навіть. Ми всю ніч сподівалися, що її знайдуть живою. А вранці вже стало відомо, що вона загинула", – описує події тієї ночі вчителька молодших класів гімназії №25 Наталія Коваленко.
Поховали Тамару Соколову 17 січня у Нікополі. Попрощатися з нею прийшло багато мешканців міста, серед них були її учні. У гімназії кажуть, що діти її дуже любили. Вона викладала складний предмет – фізику. Але розповідала так, що діти все розуміли та добре засвоювали.
А перед війною вона була класним керівником спортивного класу, у неї навчалися футболісти. Так хлопці хіба що на руках її не носили, так тепло до неї ставилися.
Викладала фізику та писала вірші
У цю гімназію Тамара Соколова прийшла далекого 1993-го року ще молодою вчителькою.
"Я старша за неї і добре пам'ятаю, як вона починала свою діяльність. Вона дуже чуйна, будь-який співробітник міг підійти до неї та поділитися своїми проблемами. Вона завжди допоможе, підтримає, вирішить проблему", – каже Коваленко.
Тамара Володимирівна була дуже творчою людиною. Жоден захід у школі не обходився без її пісень. Ще вона писала вірші.
На багатьох фото на своїх сторінках у соцмережах вона посміхається, обіймається із подругами. У 2017 році вона з колегами побувала у Києві, ходила на екскурсію до Межигір'я. Організував їм таку прогулянку її колишній учень Михайло. Тамара Володимирівна була щасливою.
Народилася жінка на Забайкаллі, на півночі нинішньої Росії, тоді СРСР, у багатодітній родині. Сестру та брата потім вчителька вмовила переїхати до Нікополя, в Україну. А ще один брат лишився там, він служив на флоті.
До 2014 року Тамара Соколова відвідувала свою малу батьківщину, смт Баляга. А після початку війни туди вже не їздила.
У неї залишився 28-річний син, улітку він одружився. Проте онуків жінка так і не дочекалася. Сестра зараз перебуває на заході України, приїхати до Нікополя вона не змогла, побоюючись обстрілів. Сама Тамара Володимирівна також боялася російських обстрілів. На початку повномасштабного вторгнення вона виїжджала в Полтавську область, але потім повернулася, бо треба було працювати. Але вона завжди переживала, коли вили сирени та лунали вибухи. На цей раз російський снаряд прилетів до її кімнати.
У деяких соцмережах показують табличку з написом: "Я завжди буду поряд! Тома". Люди вважають, що нібито вчителька написала ці слова ще живою під завалами.
Насправді це навряд чи можливо. Тамара Володимирівна не відгукувалася на крики сусідів після вибуху, імовірно, вона загинула відразу. А табличку із запискою надвір викинуло вибуховою хвилею. Колись комусь вона адресувала ці слова. Але людям хочеться вірити, що жінка була ще жива і намагалася передати синові свої останні слова.