Україна може вдарити по Білорусі, але є одне "але": Ступак пояснив нюанси

Президент України Володимир Зеленський де-факто пред’явив білоруському диктатору Олександру Лукашенку ультиматум: протягом тижня той має прибрати з території Білорусі ретранслятори, що наводять російські БпЛА на Україну. Якщо цього не станеться, українці зроблять це самі. Якою буде реакція Лукашенка? Скоріш за все, ніякою – він не робитиме нічого, насамперед, через те, що опинився в "шпагаті". Чи можуть ЗСУ вдарити по території Білорусі? Теоретично – так, але є важливі нюанси, які треба прораховувати, перш ніж піти на такий крок.

Тим часом, ситуація на півдні нашої країни для Сил оборони суттєво покращилася через активні дії Сил безпілотних систем щодо перерізання логістичних маршрутів ворога до Криму. Натомість, ці події жодним чином не вплинули на градус протистояння на Донеччині, де окупаційна армія продовжує наступати.

Такими оцінками в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– Президент Зеленський дав білоруському диктатору Лукашенку тиждень на те, щоб той прибрав з території Білорусі ретранслятори, які направляють російські БпЛА на територію України. На вашу думку, як на цей ультиматум відреагує Лукашенко? Якщо ніяк, то чи можливий удар по території Білорусі?

– Дивіться, що у цій ситуації цікаво. Якщо раніше на кожну таку заяву українського президента Лукашенко реагував особисто, то станом на момент нашої з вами розмови я не бачив його реакції. За нього віддувався його пропагандист Азарьонок, але в мене склалося враження, що він був надто кволий, надто втомлений – не вдалося йому в його традиційній манері відповісти Зеленському. А загалом за Лукашенка відповів Пєсков – мовляв, "втручання у внутрішні справи іншої держави", "посягання на суверенітет" тощо. І взагалі він заявив, що на Лукашенка чекають в Кремлі, аби нарізати йому завдань і пояснити, чому не можна йти на цей ультиматум.

Як на мене, Лукашенко зараз, мабуть, вперше в своїй історії опинився у такому величезному шпагаті, на якому не сидів навіть Жан-Клод Ван Дамм у своєму відомому рекламному ролику компанії "Вольво". Я не уявляю, як він вийде з цієї ситуації.

З одного боку, дві третини білоруської економіки повністю перебувають у руках Росії, плюс насиченість Білорусі російськими громадянами й силовиками всередині країни показують, що він повністю проросійський. З другого боку, американці знімають із нього санкції. "Белавиа", "Белкалий", із деяких білоруських банків зняли обмеження на використання американської валюти. Виглядає так, начебто Лукашенко виходить з тіні на сонечко.

Водночас, росіяни тягнуть час. А тут ще Зеленський.

Як на мене, він спробує вийти з ситуації таким чином – не звертати уваги на ці погрози й відпустити ситуацію на самоплив.

Які тут є варіанти? Як на мене, їх два. По-перше, подібна історія із ретрансляторами вже виникала в січні місяці. Тоді наші військові впоралися без застосування сили й ці прилади припинили свою роботу. Кажуть, що це були кібератаки, завдяки яким їх вивели з ладу.

Зараз у нас так само є варіант кібератаки і, звісно, також залишається варіант силового знищення цих ретрансляторів. Але для української влади тут дійсно дуже тонкий момент. Я знаю, що цей варіант розглядається дуже активно, є спроможності, якими ми можемо скористатися – ми можемо дронами знищити ці ретранслятори.

Якщо вони розташовані в лісі, наприклад, у поліських лісах на території Білорусі на відстані 5-10-15 кілометрів у безлюдній місцевості, то, перепрошую, це фігня-вопрос. Знищили – і все. Тим паче, що це російське майно. Але якщо росіяни їх встановили, наприклад, посередині села, на церкві або на 9-поверхівці, то ми маємо розуміти – якщо, не дай Боже, загинуть або травмуються цивільні в Білорусі, для нас можуть бути дуже негативні наслідки. Такий удар може спричинити загострення двосторонніх відносин, загострення відносин із європейцями, адже у такому разі ми можемо стати агресорами. Отже, все це треба дуже-дуже сильно прораховувати.

Водночас, силовий варіант, силова опція залишається дуже актуальною. Якщо не помиляюсь і час цього ультиматуму спливає у п'ятницю (26 червня. – Ред.).

– Наступне запитання також стосується загрози з боку Білорусі. Білоруський опозиціонер Павло Латушко передав міністру закордонних справ України докладний звіт, який містить ознаки системної підготовки цієї країни до участі у війні проти України. Зокрема, йдеться про зміни в законодавстві Білорусі, що передбачають можливість завдання превентивних ударів у разі безпосередньої загрози країні, масштабне нарощування військових сил, зростання оборонних витрат, інтеграція білоруського війська до російського, розміщення "Орєшніка" на території Білорусі тощо. Чи вважаєте ви, що загроза безпосереднього втягування Білорусі у цю війну велика?

– Така загроза дійсно є, але вона залишається без змін із 2022 року. Так, Павло Латушко передав ці дані, цє його спостереження, але судячи з останньої публікації Державної прикордонної служби, яку я бачив, станом на кінець травня вони не фіксували жодного посилення білоруських військ, їхнього переміщення, концентрації тощо. Це те, що нам може загрожувати.

Давайте також згадаємо у ретроспективі, що кожного року, принаймні раз на рік за час цієї війни ми бачили публікації про те, що, мовляв, от тепер Білорусь точно буде нападати. Але, слава Богу, до цього жодного разу не доходило. Тому ми говоримо, що загроза є, теоретично така можливість є, але станом на сьогодні якихось там накопичень, концентрацій не спостерігається.

Багато осінтерів аналізують територію Республіки Білорусь – вона маленька, і там в принципі не можна щось заховати. Поки що таких загроз вони не бачать.

– Останнє запитання – щодо нашого південного напрямку, на якому зараз активно працюють Сили безпілотних систем, аби організувати так званий логістичний локдаун для Криму. Чи вважаєте ви, що ця ситуація наразі відволікає певні сили російської окупаційної армії від її головного напрямку, східного? Чи вбачаєте, що ці події жодним чином не пов'язані між собою?

– Пов’язані південь із Кримом. Херсонська область – група військ "Днєпр", Запорізька область – група військ "Восток". Там перебувають ці російські угруповання. Їхня загальна кількість, за різними оцінками, становить 150-180 тисяч. Вони частково забезпечувалися з Криму – переміщення вантажів, будівельних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів до Херсонської і Запорізьких областей.

Тому перерізання логістики до Криму дає нам можливість пом'якшити ситуацію у Гуляйполі, Оріхові і Степногірську. До речі, є повідомлення, що від Степногірська росіяни поступово відходять. Плюс є повідомлення про Кінбурнську косу – про те, що начебто вони відкочуються. Це саме те, що нам зараз дає ця ситуація.

Але російські угрупування в Покровсько-Мирноградській агломерації, в Костянтинівці, забезпечуються з Донецької області, і на жаль, поки що ми не можемо сильно впливати на них. Навпаки, Костянтинівку ми фактично втрачаємо.

– Як ви оцінюєте загальний тренд, якщо порівняти наші спроможності й спроможності ворога? На чиєму боці перевага?

– Загальний тренд такий, що перевага на нашому боці, але росіяни рухаються за інерцією. І Костянтинівку ми, на жаль, втрачаємо. Є велика вірогідність, що до кінця літа близько двох третин міста ми втратимо. Вони просуваються інерційно, адже там зосереджено майже 100 тисяч військових.