Блог | Україна повинна бити по території РФ

Здавалося б. На третьому (11-му) році війни та під акомпанемент ракетно-дронових атак уже всі (як мінімум журналісти) повинні були навчитися перекладати з політико-дипломатичної мови на людську.

Коли Путін каже, що Росія не має планів окупувати Харків зараз, це означає, що такі плани точно є. Просто поки що немає умов. І в цьому заслуга наших військових і цивільних, які максимально адекватно поводяться, незважаючи на тиск, що посилюється, і щоденні жертви…

Коли Блінкен каже, що Україна сама визначає цілі під час ведення війни, це означає, що має виглядати так, ніби Україна сама вирішила не завдавати ударів територією Росії. Справді, чого б це?

Коли добрі люди стверджують, що США нам нічого не забороняли, то це правда! Не забороняли, просто кажуть, що ви самі ухвалили таке рішення. Усе зважили, подумали та прийняли. Молодці які! Згодом контекст може змінитись і з'явиться можливість "передумати".

За минулі сім днів мені неодноразово доводилося шукати синоніми словам "шизофренія" і "лицемірство", коли заходила мова про фрикції РФ, що передчасно почалися на півночі Харківської області (передчасність підтвердив головком Олександр Сирський, пару днів тому у мене була лише гіпотеза).

Адже війська РФ можуть завдавати ударів на всю глибину наших побудов і до тилу, куди дотягуються. А українська армія серйозно обмежена у коштах та поставлена у невигідні умови. Бо за 5 км від Вовчанська російські солдати знаходяться "в домике" на території РФ.

"Але Ви ж розумієте..." – Звичайно, я все розумію. Але ставлю зустрічне запитання.

У смузі від Брянська до Бєлгорода знаходиться близько 53-55 тис. російських солдатів, більша частина – у Білгородській області. Вони здатні вирішувати обмежені завдання.

А тепер уявіть, що за певний час у районі Білгорода гіпотетично накопичиться 150 тис. осіб. Яких буде дозволено по-справжньому зустрічати лише на території України.

Які наслідки?

Знову надихатимете промовами про підтримку стільки, скільки потрібно? Чи буде можливість превентивно використовувати всі наявні кошти? Чи вимірюватимемо, чи достатньо в нас для цього демократії?

Добре – нехай не всі, без далекобійних. Але заважати зосереджуватися за 50-70 км від кордону – це вже великий плюс.

Західних військових агітувати потреби немає – вони не гірше за нас усі розуміють. А ось західних політиків ще як.