У Бєлгородській області працюють "ДРГ", у паніці ворог вивозить ядерну зброю. Що відбувається? Інтерв’ю з підполковником Гулимою

На території Бєлгородської області Росії російські добровольці, які воюють на боці ЗСУ та декларують намір повалити путінський режим у РФ, – легіон "Свобода Росії" та "Російський добровольчий корпус" – влаштували кілька рейдів. На території окупанта вони застосовували стрілецьку зброю під акомпанемент атак безпілотників, а згодом заявили про "звільнення Бєлгородської народної республіки". Місцева влада в паніці оголосила "контртерористичну операцію" та розпочала евакуацію ядерних запасів. Пізніше влада так само успішно заявила про "успішне виконання всіх завдань і припинення КТО".

Наразі в цих подіях не все зрозуміло, зокрема, не до кінця зрозуміла роль російських "ДРГ". Але очевидно, що і паніка в стані ворога, й евакуація подалі від кордонів України складів ядерної зброї є позитивною новиною для українців. Ба більше, діяльність цих російських легіонів може бути складовою частиною контрнаступу української армії. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив підполковник запасу, оглядач із питань міжнародної безпеки Аналітичного центру регіонального співробітництва, військовий експерт Володимир Гулима.

– Ви могли б прокоментувати події у Бєлгородській області Росії? Яка мета в легіону "Свобода Росії" та "Російського добровольчого корпусу"?

– Тут дуже складно давати якісь оцінки, тому що, по-перше, обмаль інформації, по-друге, вона дуже суперечлива. В принципі, раніше ми вже чули про їхні акції, зокрема, про напад на прикордонний пункт, коли вони заявили про себе. Але потім було певне мовчання, хоча, за логікою, треба було пояснити, що це за рух, хто його представляє, які у них програмні цілі, яку мету вони ставлять перед собою тощо.

Із того, що ми чуємо в засобах масової інформації, можна зробити висновок, що це два добровольчих об’єднання громадян Росії, які виступають проти путінського режиму зі зброєю в руках і входять до складу добровольчих формувань Збройних сил України, до іноземного легіону. Наскільки я розумію, вони мають певні розбіжності у своїх цілях, кожен виступає під своєю егідою, в їхніх лавах немає єдності.

Щодо самої акції, яку вони проводили, то тут також багато суперечок. Для одних це виглядає як доволі серйозний політичний крок, який матиме певні наслідки. Хтось критикує їхню діяльність. Але потрібен час для того, щоб оцінити "сухий залишок". Сама акція зрозуміла, але залишаються питання щодо цілей. Якщо, наприклад, вони ставили за мету нейтралізувати сховище ядерної зброї, яке розташоване на території Бєлгородської області, то це, звісно плюс.

Ще одна з версій – це те, про що казали в нашому військовому керівництві, про велику кількість точкових неочікуваних акцій. Можливо, це одна з них. Будемо спостерігати за розвитком подій.

– Але погодьтеся, що паніка в стані ворога – це беззаперечний плюс для нас.

– У цьому плані – так. Паніка примушує ворога до певних незапланованих дій, це і порушення системи управління, й інколи нераціональне використання ресурсів тощо. Це з одного боку. Але з іншого боку – деякі критики кажуть, що це може призвести до актів у відповідь, до яких звикли росіяни, – до завдавання ракетно-бомбових ударів по мирному населенню.

Отже, коли такі речі відбуваються, необхідно зважати і на плюси, і на мінуси. Сподіваюсь, що це було зроблено.

– За повідомленнями Головного управління розвідки Міноборони України, з цього регіону Росії евакуюють ядерні запаси. Чесно кажучи, вперше чую про те, що така зброя зберігалася настільки близько від кордону України. Чи могли б ви розказати про ці ядерні запаси? Про що саме йдеться – про тактичну чи стратегічну зброю?

– На жаль, для мене це також було відкриттям. Можливо, це сховища, які залишилися після розформування армій ще з радянських часів. Адже ми пам’ятаємо, що на території України була потужна ракетна армія. Справді, це доволі неочікувана подія. Є дуже багато інформації, яку ще потрібно перевіряти.

– Якщо дійсно склади з ядерною зброєю перебувають поблизу наших кордонів, наскільки це погана новина для нас? Чи в цьому випадку не принципово, на якій саме відстані від кордонів вона зберігається, важливіше політичне рішення, яке ухвалюється у Кремлі?

– Дійсно, ми неодноразово чули погрози з боку Росії щодо застосування ядерної зброї. Лунали припущення, що Кремль може вдатися до певної ядерної провокації. Причому вона не обов’язково передбачає використання тактичної ядерної зброї. Може йтися про провокації навколо ядерних об’єктів, наприклад, Запорізької АЕС або інших місць зберігання ядерного пального тощо. Можливо, такі склади використовувалися саме для підготовки подібної провокації.

У цьому сенсі це дійсно не дуже приємна для нас новина. Якщо ми змогли запобігти такій провокації, це було великим плюсом. Але, як завжди, ми дізнаємося про це дуже нескоро.

– Наразі в медіа почали озвучуватися думки стосовно того, що контрнаступ української армії вже розпочався. Чи бачите ви ознаки початку контрнаступу? Якими вони можуть бути?

– Ми уявляємо собі контрнаступ, згадуючи фільми про Другу світову війну. Коли відбуваються масштабні артилерійські підготовки, потім армія піднімається і йде в атаку тощо. Але зараз ХХІ століття, і ми розуміємо, що такого не буде. Не варто також забувати, що Росія досі має великий потенціал, зокрема, воєнний. Тому проти них треба діяти нелінійно.

Я вважаю, що контрнаступ буде певною нелінійною акцією, яка складатиметься з безлічі точкових акцій у різних місцях. Між ними буде важко встановити якісь логічні зв’язки.

В принципі, наразі такі акції відбуваються. Але чи це контрнаступ, чи ні, ми дізнаємося пізніше. Але я вважаю, що це дуже добре. Адже якщо ми вагаємося у визначеннях, то очевидно, що й противник також має з цим певні проблеми.