У Росії почнуть вилазити проблеми, Путіну доведеться переглянути свої плани. Інтерв’ю з Дмитром Жмайлом
Попри те що країна-агресор Росія має колосальний людський ресурс та витрачає на війну проти України космічні суми, вже сьогодні їй бракує солдатів, а економіка "перегріта". Отже, проблеми ворога наростатимуть. Орієнтовно до літа 2025 року ворог наступатиме, як він робить це зараз – ціною неймовірних втрат. А далі "почнуть вилазити проблеми".
Далі можливі кілька сценаріїв, які залежать від багатьох факторів. Зокрема, чи буде Кремль активно залучати військових з країн "осі зла", зокрема, КНДР, чи наважиться на загальну мобілізацію, а також чи змінять союзники України "політику управління ризиками ескалації" на потужну допомогу нашій країні в обсягах, аби перемога стала можливою і реальною.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– В Інституті вивчення війни дійшли висновку, що через брак коштів і людей країна-агресор Росія буде змушена змінювати спосіб ведення війни. Попри те що РФ має колосальний людський ресурс, він не безмежний, а економіка Росії вже давно "перегріта". Чи вважаєте ви, що такі оцінки мають право на життя? Якщо так, про які саме інші способи ведення війни може йтися?
– Йдеться саме про таку війну, яку ми бачимо сьогодні. Той темп вогняного валу, той темп витрати своїх людських ресурсів, які вони кидають. Статистика свідчить, що на кожних 2,5 квадратних метрах української землі ворог зазнає втрат – або поранені, або вбиті, або виведені з ладу.
Тому я думаю, що йдеться про те, про що говорили і аналітики нашого Центру, і західні аналітики, і очільник Головного управління розвідки генерал Буданов – що в такому темпі, в якому ми бачимо війну зараз, Російська Федерація може вести бойові дії до середини літа 2025 року. Потім їй доведеться переглядати свої плани.
Тобто розширювати свою коаліцію "осі зла", більше включати Північну Корею у війну, – це буде можливе тільки тоді, якщо досвід цього 11-тисячного контингенту КНДР буде успішним, – Ірану та інших держав-сателітів.
Поки що ми не бачимо цих проблем, попри всі наші спроби, удари й намагання стримати лінію бойового зіткнення. Але влітку наступного року проблеми в РФ почнуть вилазити. Тут, я думаю, інформація корелюється із висновками, про які ви згадали.
– Чи означає це, що ворожа армія матиме змогу наступати до літа 2025 року?
– Вони будуть наступати. Наразі вони накопичили резерви та прориваються на Покровському напрямку, на південь від Вугледара, намагаються діяти в районі Запоріжжя, підсунутися ближче до Куп’янська і розсікти наше угруповання на схід від річки Оскіл. Але крива останніх тижнів у них нерівна.
Цей тиждень для них, безумовно, успішний за рахунок того, що вони втратили величезну кількість резервів. За непідтвердженою інформацією, орієнтовно вони захопили понад 160 квадратних кілометрів території включно із територією на Курщині. Але протягом попередніх тижнів це просування було загальмоване.
Тобто вони ще можуть рухатися і просуватися такими ривками, витрачаючи людей. Але сказати, що вони будуть постійно тримати такий темп, не можна. За будь-який успіх і стрімке просування вони платять дуже високу ціну. Відповідно, їм доведеться робити дедалі більше накопичень, витрачати на це все більше часу.
А влітку ситуація ставатиме більш критичною. Звісно, якщо вони не вдадуться до загальної мобілізації, яка, звісно, зламає всі ці прогнози, якщо вся північнокорейська армія не погодиться втрутитися у війну. І таких "якщо" багато. Ми говоримо саме про ситуацію, в якій вони є зараз, за цих даних, які ми маємо.
– Є ще одне "якщо" – якщо на президентських виборах у США переможе Камала Гарріс, а не Дональд Трамп. Якщо суттєво буде збільшено обсяг військової допомоги Україні, чи зможемо ми зламати цю ситуацію раніше?
– Абсолютно. Для цього потрібно, щоб та допомога, яка є, і та політика, яка є щодо нашої війни, була змінена. Бо зараз Білий дім керується так званою політикою управління ризиками ескалації. На жаль, це не про нашу перемогу, це не про поразку Російської Федерації, це більше про недопущення нашої поразки.
Звісно, ми дуже дякуємо усім нашим партнерам за допомогу – без неї наші втрати були б у рази більші, а лінія фронту точно проходила б десь по Дніпру, – але цю політику важливо міняти. І Сполучені Штати, наші європейські партнери точно мають такі потужності, щоб надати нам всі дозволи, щоб ми могли бити. Але тут головне – змінити саме цей принциповий підхід.
Це не має бути продовженням політики Байдена. Вона мусить бути змінена в корені. Особливо цинічно виглядали заяви деяких американських чиновників, що Україна і без далекобійності може перемогти. Звісно, ми можемо перемогти, але ціною життів наших захисників, покалічених доль, загиблих цивільних, шляхом величезних втрат.
– Керівник Офісу президента Андрій Єрмак заявив, що для початку процесу переговорів Росія має відвести свої війська на лінію до 24 лютого 2022 року. Чи вважаєте ви таку перспективу реалістичною?
– Усе залежить від того, з якої позиції ми будемо починати ці перемовини. Відповідно, чи буде у нас достатньо зброї, чи стабілізуємо ми лінію бойового зіткнення тощо. Тобто цих даних дуже і дуже багато.
Тому зараз говорити про це зарано. Очевидно, що керівник Офісу президента володіє більшою інформацією, ніж експерти і аналітики, але саме старт перемовного процесу і його формат багато в чому визначатиме, які умови ми зможемо диктувати Російській Федерації. Чи можуть це бути саме такі умови? Не виключено. Але ми маємо бути у досить сильній позиції, також сильна позиція має бути в наших союзників, і головне – у Вашингтона.