У США настали темні часи, але не американці й не європейці мають виграти цю війну. Інтерв’ю з Олегом Симорозом

Ситуація, коли США – найбільший партнер України – планує повністю припинити військову допомогу, є справжнім викликом. Зокрема, це може позначитися на далекобійній артилерії, адже саме Сполучені Штати є найбільшим виробником і постачальником снарядів 155-го калібру. Ракети для систем ППО Patriot також зав’язані на США.

У ситуації, що склалася, багато чого залежатиме як від європейських партнерів України, так і від вітчизняного ВПК. Європа має сучасні й потужні військові виробництва, і найбільше, чого сьогодні їй бракує, – справжньої єдності. Натомість Україні треба усвідомити необхідність розвивати власні виробництва, аби не залежати від політичних перипетій у країнах-партнерах. Зокрема, необхідно налагодити власне виробництво снарядів.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.

– Очільник США Дональд Трамп може повністю припинити військову допомогу Україні. За вашими оцінками, чи це дійсно вкрай критична проблема для нас?

– Цю проблему не можна недооцінювати, адже це дуже суттєво. Наш основний артилерійський снаряд на фронті для далекобійної артилерії – це 155-й калібр. Найбільшим його виробником і постачальником є США. Так само як і артилерійських засобів і багато чого іншого.

Напевно, найбільш гострими будуть проблеми з нашими військами протиповітряної оборони, тому що одним із найкращих озброєнь ППО є системи Patriot. Виробництво установок і ракет для них зав’язано на США.

Якщо ми говоримо про 155-й снаряд, то ліцензія на його виробництво є в Польщі. Зараз стоїть питання про те, щоб покрити необхідні обсяги, тому що Європа була і є не готова до таких обсягів. Але це все можна вирішувати шляхом запуску нових конвеєрів виробництв, зокрема в Україні для України. Але з Patriot не все так райдужно. Це набагато дорожча історія.

Отже, слід визнати, що це серйозна проблема.

– Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оприлюднила план переозброєння ЄС та підтримки України, що складається з п’яти напрямів. Вона також наголосила, що Європа в ситуації, що склалася, має діяти активно і швидко. За вашими оцінками, чи можемо ми, скажімо, до літа мати суттєве підсилення з європейського боку?

– Безперечно, ми можемо це мати. Я зараз не беруся аналізувати строки, багато інформації щодо можливостей оборонних заводів Євросоюзу є закритою. Багато чого залежатиме від того, наскільки ЄС буде єдиним. Тому що насправді порівняно із США Європейський Союз – це перспективний союзник України в тому плані, що економіка ЄС оцінюється як більш сильна і за людськими й природними ресурсами, і за ВВП, і багато в чому.

Але головне питання у єдності Європи. Зараз ми отримуємо вкрай негативні сигнали ЄС від Угорщини, яка вкотре блокує низку рішень на підтримку України. І зараз проблема з єдністю дуже гостра. Європі треба нарешті почати з цим щось робити, адже не може Угорщина під керівництвом маріонетки Путіна, яка економічно і з погляду безпекової ситуації для Євросоюзу, будемо відверті, нічого не робить, диктувати свої правила гри.

Підприємства, які виробляють зброю, у них є, найсучасніші у світі. Британія зараз активно демонструє консолідацію з Європейським Союзом у плані безпеки України. Це позитив. Зараз все залежатиме від того, чи буде в Європи реальний план щодо військової допомоги. Тому що ми досі бачимо повторення помилок з намаганням домовитися з Путіним, хоча ці помилки мали б навчити Європу ще з 2014 року. Адже очевидно, що це пусті балачки. Путін розуміє виключно мову сили, і зупинити його може лише зброя.

І в Європи такі можливості є. Досить розвинуті країни – Швеція, Данія – мають серйозні підприємства, хоча найбільш потужні гравці – це Франція, Німеччина, Британія, Італія, Іспанія. Консолідації цих країн, які я назвав, вистачить для того, щоб показати, що Європа може давати Україні зброю в належних обсягах. Усе зараз у їхніх руках. Чи зрозуміють вони це? Це головне питання.

– На вашу думку, чи існує реальна небезпека того, що фронт може посипатися?

– Це складне питання. На нього не можна давати ствердних відповідей. Наразі ЗСУ стримують ворога, і не можна говорити, що фронт може посипатися. З огляду на ситуацію з озброєнням – так, вона може створити дуже суттєві проблеми, але наскільки коректним є слово "посипатись"... Я б його не вживав.

Варто зазначити, що насправді все залежить від нас. Цю історію можна було передбачити хоча б з риторики Трампа, яка була перед і після його інавгурації. На жаль, цього слід було очікувати. У США зараз темні часи, і так сталося, що це наш головний партнер. Але в цьому контексті не варто забувати й про наш вітчизняний оборонно-промисловий комплекс. Насправді це один із головних факторів у цій війні.

Тому що не американці й не європейці будуть вигравати цю війну, захищати Україну. Їх можна називати партнерами, але жодного з них не можна назвати союзниками. Це велика проблема для нас, але водночас і велика мотивація до того, щоб ми розвивали свою зброю для того, щоб протистояти ворогу.

Але я не бачу достатніх дій від української влади. У нас нічого не робиться для того, щоб наповнювати бюджет із тих же військових зборів і спрямовувати саме на розвиток оборонно-промислового комплексу. З 2014 року у нас окупований патронний завод у Луганську, але жодних дій за ці 11 років не було зроблено. Ми не можемо бути постійно залежними від внутрішніх перипетій у наших партнерів. Це вкрай небезпечно. І мені дуже не подобається, що українська влада не хоче сказати народу, що треба розвивати власний ВПК. Натомість ми бачимо, як олігархат завершує 2024 рік із надприбутками. Це ненормально.