Блог | Відстань не рятує: як українські удари руйнують економічні та військові міфи Росії

Нещодавно я мала нагоду виступити в ефірі впливового британського мовника The Times Radio, який є одним із авторитетних майданчиків у міжнародному медіапросторі, щоб донести до західної аудиторії реальний контекст подій та пояснити стратегічну важливість українських ударів по військових об'єктах у глибокому тилу росії.

Сьогодні ми спостерігаємо важливий етап у перебігу бойових дій: уперше за тривалий час кілька незалежних індикаторів у різних вимірах війни одночасно рухаються на користь України. Одним із найяскравіших свідчень цього стратегічного зсуву став нещодавній удар українських дронів по Санкт-Петербургу. Ця операція відбулася не просто географічно далеко від лінії фронту, а прямо під час проведення там міжнародного економічного форуму. Кремль роками використовує цей захід як головну вітрину для демонстрації світу нібито "економічної стійкості" перед санкціями. Натомість іноземні гості та російська еліта отримали наочну руйнацію цього міфу та підтвердження вразливості рф перед зростаючими спроможностями України.

Згадана атака не є поодиноким випадком — це чітка тенденція, яка несе глибокі наслідки для кількох цільових аудиторій:

• Для політичної верхівки рф та російського суспільства це потужний психологічний сигнал. Війна, яку кремль намагався продати своєму населенню як щось "далеке та контрольоване", невідворотно приходить безпосередньо на їхню територію. Ілюзія безпеки знищена.

• Для військового командування ворога такі удари створюють додаткові виклики для системи безпеки, захисту військових об’єктів та логістичного забезпечення. Адже під час цієї атаки українські сили уразили російський корвет Балтійського флоту. Раніше ми вже фактично змусили росію відвести свій флот з північної частини Чорного моря. Тепер Сили оборони довели: навіть так звані "глибокі тилові" території країни-агресора більше не є для неї безпечною гаванню.
• Для наших міжнародних партнерів це чітке підтвердження того, що інвестиції в українську технологічну сферу та далекобійну зброю дають реальний стратегічний результат.

У відповідь на провали на лінії фронту та неспроможність захистити власні стратегічні об'єкти, кремль продовжує вдаватися до звичної для себе тактики — повітряного терору проти українських міст і критичної інфраструктури.

Проте ці масовані удари по цивільних об'єктах та мирних людях — це не ознака сили військової машини рф, а навпаки, демонстрація та розпис у власній слабкості. Ворог не може досягти значних успіхів на полі бою, тому намагається банально залякати населення, збільшуючи кількість жертв серед цивільних.

Але ця стратегія залякування не працює. Вже на п’ятому році повномасштабного вторгнення українське суспільство та державні інституції демонструють витривалість і стійкість. Українці чітко усвідомлюють, що будь-які удари, які наші Сили оборони завдають по військових цілях у рф, є абсолютно справедливою і законною відповіддю на російські звірства.

Україна завжди залишається відкритою до дипломатичного врегулювання, але ми тверезо оцінюємо нашого ворога. Багаторічний досвід доводить, що росія сприймає будь-які компроміси як слабкість і використовує їх лише для того, щоб виграти час та накопичити ресурси для нового удару. Єдина стратегія, яку справді розуміє і на яку зважає кремль — це "мир через силу". І саме цим єдино правильним шляхом зараз рухається Україна.