Вихід на кордони 1991 року чи на "межі" 2022-го? Інтерв’ю з Самусем

Президент США Дональд Трамп зробив дуже незвичну для його попередньої риторики заяву: Україна може "відвоювати всю країну в первісному вигляді" за підтримки Європи та НАТО. На перший погляд, це звучить оптимістично. Водночас ця заява суперечить попереднім позиціям адміністрації Трампа.

Раніше саме його адміністрація пропонувала Україні визнати окуповані території російськими та навіть була готова офіційно закріпити російський статус Криму. Ба більше, за Трампа ще не було запроваджено жодної санкції проти Росії. Отже, нині можна говорити лише про "дитячі заяви" американського президента.

Натомість українська позиція залишається чіткою і незмінною: відновлення кордонів 1991 року є безальтернативним завданням. Хоча, на практиці, зараз складно уявити швидке повернення до цих меж, сама ідея не може бути темою компромісів або сумнівів. Йдеться не про можливість відмовитися від них, а лише про час та умови їхнього відновлення. Що ж до ідеї повернення до кордонів станом на лютий 2022 року, то така мета є хибною. На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну не існувало чітко узгодженої лінії розмежування. Мінські домовленості фактично ніколи не були виконаними. Навіть більше – ще й грубо порушені, якщо згадати про Дебальцеве, яке сепаратисти привласнили, всупереч домовленостям.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий аналітик, директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

– Президент США Дональд Трамп заявив, що Україна має усі можливості боротися та відвоювати всю країну в первісному вигляді. За його словами, для досягнення цієї мети потрібна допомога Євросоюзу і НАТО. Чи вважаєте ви, що така перспектива дійсно існує? Якщо так, за яких умов?

– Подивіться ретроспективно, що він говорив. Якщо ми будемо коментувати кожну заяву Трампа, то, я думаю, у нас часу не вистачить.

– Але це дійсно дуже серйозна заява.

– Тут сенс не в тому, що говорить Трамп, а які завдання ми перед собою ставимо, які завдання ставить Україна. Я, наприклад, ніколи не сумнівався, що кордони 1991 року взагалі не можуть дискутуватися. Є багато людей в Україні, які офіційно кажуть: забудьте про 1991 рік. Вони постійно пишуть про це в соціальних мережах.

Але я, наприклад, вважаю, що про це не те, що не можна говорити. Немає жодного сумніву, що 1991 року ми отримали міжнародну підтримку, ми оголосили незалежність, суверенітет, нашу територію, у нас є Конституція. І це не можна ставити під жоден сумнів. Тобто коли кажуть, що ми не можемо відновити нашу територіальну цілісність, я вважаю, що це неправда. Тут питання – коли, за яких умов тощо.

Звісно, що на цю мить важко собі уявити, що ми можемо ось так легко взяти й відновити територіальну цілісність 1991 року. Тим часом у жодному разі ми не могли погоджуватися на пропозиції того самого Трампа. Я нагадаю, що він інколи через Віткоффа, інколи через Рубіо, інколи самостійно говорив нам, щоб ми офіційно визнали окуповані території російськими. Зокрема, вони казали, що Сполучені Штати готові визнати російським Крим.

А ми відповідали, що, мовляв, хлопці, йдіть десь у сторону і не заважайте серйозним людям займатися серйозними справами, тобто захистом своєї територіальної цілісності, суверенітету і життя української нації.

Тому що дитячі заяви адміністрації Трампа нікого не цікавлять. Ця заява суперечить попереднім заявам адміністрації Трампа, але вона підтримує попередню позицію України, яка завжди виходила з того, що ми не обговорюємо територіальних питань.

Тобто коли нам кажуть: а що ви можете, чи можете ви поступитися на переговорах з Путіним, чи можете ви дискутувати тощо, то наша позиція однозначна. Ми можемо погодитися лише на припинення вогню. Ви можете подивитися будь-які заяви президента Зеленського, на офіційну позицію України.

Україна офіційно погодилась на припинення вогню 11 березня в Джидді. Є письмовий документ, підписаний разом делегацією України і делегацією Сполучених Штатів, у якому говориться, що Україна готова на 30 днів безумовного припинення вогню. Все. На цьому всі питання про території, про якісь поступки з доброго дива, про мовне питання, церковне тощо не обговорюються. Це не є предметом сьогоднішньої ситуації.

Будемо дивитися на практиці (як реалізовуватиметься. – Ред.) те, що заявив Трамп. Якщо він мав на увазі, що він буде продовжувати продавати нам зброю – окей, добре. Головне, щоб він не підтримував Путіна. Тому що те, що робив Трамп до цього часу, було підтримкою Путіна. Візит на Аляску, аплодисменти, відмова вводити санкції. Я нагадаю, що адміністрація Трампа не запровадила жодної санкції проти Путіна, проти Росії і російських агресорів за час свого перебування при владі. Жодної санкції.

Якщо вони запровадять санкції, якщо вони зроблять якісь практичні кроки, тоді можна буде сказати: окей, тепер ви потрошку розумієте, що відбувається. Молодці. Ви потрошку дорослішаєте. Ви виростаєте з цього політичного карлика, на який перетворила адміністрація Трампа США країну, яка може претендувати знову взяти на себе лідерство у західному світі, у демократичній цивілізації. Бо США дуже стрімко втрачали цей статус. Буквально до останнього моменту.

Вони ще нічого не зробили, щоб стати дорослим гравцем з дорослими людьми. Наприклад, українці – це дорослі люди, які чітко розуміють, що відбувається. І що нам треба, і до чого ми прагнемо.

– Якщо вже говорити про кордони, то яка ваша думка щодо повернення до кордонів станом на лютий 2022 року?

– Жодних кордонів лютого 2022 року не існує. Де ви взяли таке визначення?

– Я маю на увазі повернення до стану, який був на момент широкомасштабного вторгнення. Чи вважаєте ви, що така проміжна мета може ставитися?

– А як ви собі це уявляєте? Що це за стан такий? Стан до лютого 2022 року регулюється чим? Я не можу зрозуміти, звідки це береться. Як ви визначите цей стан?

– Йдеться про лінію бойового зіткнення, яка тоді була визначена станом на 24 лютого 2022 року.

– Але ж вона не була узгоджена. Ви ж знаєте, що Мінські домовленості ніколи не були виконаними. Знаєте, де конкретно? У Дебальцеве. Подивіться Мінські домовленості, там чітко написано, що Дебальцеве відходить до зони відповідальності уряду України. А там ще було квазіутворення, яке ніде офіційно не визначалося, так звані окремі райони Донецької і Луганської областей, начебто сепаратисти, які не мали стосунку до Росії.

Тобто мені треба буде зараз знаходити якихось сепаратистів, казати: хлопці, візьміть, будь ласка, під свій контроль оцю територію – і віддати їм це. І ще й віддати їм Дебальцеве, сказати: хлопці, дивіться, ми такі добрі українці, ми ж ідіоти, забирайте.

Мінські домовленості – це не документ. Це невизнаний документ навіть в Україні.

– Президент Зеленський повідомив, що у вересні відвойовано 360 квадратних кілометрів. Яку досяжну мету, окрім відвоювання окремих населених пунктів, за вашими оцінками, доречно зараз ставити?

– Почекайте, це у війні в нас відвойовано чи, можливо, під час бойових дій? Бойові дії та війна – це абсолютно різні речі.

Війна – це воєнно-політичне явище, яке веде Росія проти нас. А ми протидіємо російській агресії. Російська агресія – це порушення міжнародного права. Ми протидіємо цьому процесу. Натомість відвоювання наших населених пунктів – це відновлення нашої територіальної цілісності і суверенітету, що записано в Конституції і всіх інших документах України, у законодавстві, у правому полі.

Метою цієї війни для України є відновлення територіальної цілісності і суверенітету. І, звісно, ще є два дуже важливих пункти, про які часто забувають. Це покарання воєнних злочинців, починаючи з Путіна, і всієї цієї плеяди, мільйони росіян, які є воєнними злочинцями. І третій пункт – відшкодування шкоди, завданої Росією під час російської агресії.