Війська Путіна залишать Бахмут за однієї умови, наступ ЗСУ не провалився. Інтерв’ю з підполковником Гулимою

Кремлівська пропаганда вже встигла охрестити контрнаступ Сил оборони України "провальним". Звісно, українці мріяли побачити масштабне й швидке звільнення окупованих територій, і саме таку картинку в них підживлювали певні політики та лідери громадської думки. Але тільки не військові. Люди, які добре знають, що таке війна, попереджали: контрнаступ не буде легкою прогулянкою, а війна не може закінчитися завтра. Проте операція з деокупації в жодному разі не провалилася, вона триває.

Окупаційні війська в районі Бахмута зіткнулися з потужною роботою української артилерії. Якби в Кремлі чинили раціонально та послуговувалися гуманітарними мотивами, це угруповання ворога зробило б черговий "жест доброї волі" й вийшло з майже зруйнованого міста, щоб зберегти особовий склад. Але кремлівська логіка інша. Там готові тримати позиції до останнього солдата, аби тільки не визнати свою поразку. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив оглядач з питань міжнародної безпеки аналітичного Центру регіонального співробітництва, військовий експерт підполковник запасу Володимир Гулима.

– Чи можуть рішення саміту НАТО щодо України, якщо вони будуть проривними, безпосередньо позначитися на ситуації на фронті?

– Я так не думаю. Передусім тому, що великих сюрпризів не відбулося. Думаю, підсумкові рішення саміту опрацьовуються попередньо, тому, думаю, для нашого вищого державного і воєнного керівництва це також не буде несподіванкою. Не думаю, що це якось особливо позначиться на взаємодії з нашими партнерами і на наших подальших діях у ході ведення війни з Росією.

– Якщо припустити, що Україна отримає хай не ПДЧ, а якусь суттєву гарантію безпеки, чи може ворог активізувати свої дії?

– Ми вже знаємо, що такий крок для вступу до НАТО, як ПДЧ, для України скасований. Це дуже позитивний сигнал. Але нам необхідно привести у відповідність стандартам НАТО певні нюанси внутрішньополітичного і зовнішньополітичного життя.

Звісно, російська пропаганда буде використовувати це. Ми бачимо, як активно вона працює. На жаль, ми поки що не можемо протиставити таку ж потужну інформаційну протидію. Вочевидь все це буде представлено як поразка України, як ознака скептичного ставлення Заходу до підтримки нашої країни. Але треба розуміти, що це мета російської пропаганди – сіяти недовіру, розчарування і таке інше.

– Щодо кремлівської пропаганди. Ми бачимо, що вона вже називає контрнаступ українських Сил оборони "провальним". А втім, відомо, що українська армія щодня проводить наступальні дії і має успіх. Але зрозуміло, що пересічний громадянин очікує більших успіхів. Наскільки це виправдано?

– На жаль, у ході підготовки до наступу і в ході початку певних дій, коли стало зрозуміло, що стався перелом і українські Сили оборони пішли вперед, все це подавалося занадто позитивно, із занадто високими очікуваннями. Озвучувалися надто оптимістичні прогнози, зокрема з вуст політиків, лідерів суспільної думки, але, наголошую, не з вуст військових.

Адже зрозуміло, що наступ – це дуже важка, дуже кропітка робота, яка, на жаль, не може бути зроблена дуже швидко. Військові реально оцінювали ті зусилля, які доведеться докладати, і втрати, які, на жаль, також будуть.

Ця робота відбувається поступово. Не так швидко, як би хотілося, але вона йде. Думаю, це мінус нашої інформаційної політики. Не треба створювати надто оптимістичних очікувань, готувати людей й привчати їх до думки, що війна закінчиться вже завтра. Що вже не треба буде йти до територіальних центрів комплектування, не треба буде служити, не треба буде міняти тих хлопців, які вже понад рік перебувають на передовій і потребують відпочинку.

– ГУР опублікувало аудіоперехоплення розмови російського окупанта. Той запевняє, що найближчим часом, 30 липня, має розпочатися наступ – чи то окупаційної армії, чи то української. Чи вважаєте ви, що невдовзі на фронті можуть бути якісь особливі події?

– Ми зараз перебуваємо в особливому інформаційному середовищі. Триває гібридна війна, яка значною мірою відбувається і тут. Це радіоперехоплення могло бути інспіроване російськими спецслужбами, які таким чином намагаються розхитати ситуацію, ввести нас в оману, надати хибні відомості, щоб ми відволіклися від виконання інших завдань.

Не думаю, що це заслуговує на велику увагу, тим паче це радіоперехоплення потрапляє у відкриті джерела. Такі вкиди можуть мати на меті маніпулювання суспільною думкою. Але на військових це жодного враження не справляє.

Наша розвідка і розвідка наших партнерів працюють. Наскільки я розумію, щойно ворог починає щось планувати, ми вже про це знаємо. Ми довіряємо нашому керівництву, Генеральному штабу, Верховному головнокомандувачу. Як щось відбувається, відпрацьовуються контрзаходи, тому непередбачуваних наслідків не буде.

– У Східному угрупованні військ припустили, що окупаційна армія може вчинити "жест доброї волі" й залишити Бахмут. Це може статися через потужний тиск української артилерії. Чи погоджуєтеся ви з такими оцінками?

– Я погоджуюся з такими оцінками за умови, що російське керівництво послуговується людською військовою логікою, гуманістичними міркуваннями. Тобто якщо воно намагається зберегти свої сили, поліпшити свої позиції з військової точки зору.

Але ми розуміємо, що в Росії воюють політики. Ми пам’ятаємо, як взяття Бахмута подавали російському суспільству – мало не як ключова операція цієї війни. Тому я не впевнений, що буде саме так.

З погляду військової логіки й оперативного мистецтва варто було вивести війська з Бахмута. Ми розуміємо, що в Бахмуті залишилися самі руїни, його утримання не має жодного стратегічного чи оперативного значення. Але з погляду впливу на російське суспільство, яке бачить поразку за поразкою, вихід з Бахмута може спричинити певне погіршення ситуації.

Тому російські політики можуть боротися за Бахмут до останнього свого солдата, але не дати привід Україні заявити про чергову перемогу або надати свідчення чергового провалу російської вояччини.

Отже, будемо спостерігати. Давати однозначні прогнози тут надзвичайно важко.