Військова поліція відкрила нове "полювання" в Росії та на ТОТ України: тепер уже на родичів "визволителів"
Кількість тих, хто самовільно залишив частину (СЗЧ), і дезертирів в армії Росії зростає щодня. Для упіймання втікачів, які не хочуть воювати в Україні, були створені спеціальні групи розшуку. Але тепер їхня діяльність перейшла на зовсім інший рівень – під прицілом опинилася вже рідня "визволителів" та їхні друзі. Причому не тільки безпосередньо на території РФ, а й на тимчасово окупованій частині нашої країни.
Докладніше про це – у матеріалі OBOZ.UA.
Викрадення і напади
Справжню "спецоперацію" розгорнули силовики в населених пунктах Забайкальського краю РФ. Дійшло до того, що військова поліція, а також групи розшуку з в/ч катували родичів і знайомих військовослужбовців РОВ – учасників війни в Україні, які самовільно залишили місце служби.
Такі випадки зафіксовані в селах Трубачеве, Новоширокинському та Широкому. Наприклад, 2 листопада чоловіки в камуфляжі та в масках-балаклавах на трьох машинах викрали 24-річного Павла. У машині його катували електрошокером і били, він непритомнів, – від нього вимагали розповісти, де перебуває його троюрідний брат Петро, який служить за контрактом. Хлопець додзвонився до брата і той зрештою приїхав у вказане місце. Потім втікача відвезли, як потім з'ясувалося, співробітники військової поліції.
Петро був узятий у полон захисниками України, а влітку потрапив на обмін і повернувся додому. І розраховував, що після цього на війну не повертають. Але це не так.
Після викрадення його брат Павло зняв побої в лікарні та написав заяву в поліцію. Але ніхто не вірить, що справу розслідують, бо російським силовикам дали карт-бланш на ось таку "мобілізацію" і розшук тих, хто не хоче воювати. Тобто на будь-які методи.
Того ж дня з іншого населеного пункту в Забайкаллі відвезли 25-річного "добровольця", який у 2024 році підписав контракт з МО РФ – під час строкової служби. Він утік зі своєї частини після того, як його, пораненого в голову, намагалися повернути на війну без проходження медичної комісії. Щоб його знайти, члени групи розшуку з в/ч 06705 (36 окрема мотострілецька бригада ЗС РФ) катували електрикою в машині його батька і жорстоко побили його друга. У підсумку контрактника затримали, його батьки найняли адвокатів і чекають на суд.
Доля СЗЧ, які були знайдені і знову відправлені воювати в Україну, не завидна. Їх відправляють у штурми як гарматне м'ясо – і це в більшості випадків квиток в один кінець.
Так сталося і з 36-річним жителем села Широке. Віктор був мобілізованим, приїхав у відпустку і не повернувся до частини вчасно – залишився допомогти дружині, яка чекала на третю дитину і мала народити з дня на день.
Співробітники військової поліції одразу зайшли до будинку його друга, де він цього дня був у гостях. Приглушили шокером, наділи кайданки, повантажили в багажник і відвезли за 500 кілометрів – до Чити. Через деякий час родичі знайшли його у військовій частині селища Домни.
Його дружина народила через тиждень, 26 серпня. Уже через місяць, наприкінці вересня, окупант зник безвісти на території України.
Зона беззаконня
Не краща ситуація і на окупованій частині України. За різними даними, щонайменше чверть всіх СЗЧ і дезертирів російських окупаційних військ є жителями підконтрольної російським загарбникам частини Донецької та Луганської областей.
Враховуючи, що більша частина цієї території була окупована ще 2014 року, там ситуація відрізняється. І ось чим.
Та частина зрадників і колаборантів, які від початку російської гібридної війни добровільно взяли в руки зброю, щоб воювати проти України, через деякий час у прямому сенсі слова розійшлися по домівках. При цьому залишаючись числитися в лавах так званої армії "республіки". А після насильницького "приєднання" Донецької та Луганської областей до Росії їх уже стали розцінювати як військовослужбовців ЗС РФ. І це при тому, що жодних контрактів вони не підписували. Саме ця категорія тих, хто не бажає більше воювати, і стала основною частиною тих, на кого сьогодні полює військова поліція і бригади розшуку з в/ч окупаційної армії.
Небажання воювати в більшості випадків не означає того, що ця категорія зрадників раптово прозріла – ні. Вони просто не хочуть помирати, бо розуміють, яка роль насправді їм відведена російським командуванням.
"Чому я маю йти з трьома каліками в штурм проти роти? Без артпідготовки. Без нормальної евакуації. Коли тебе е*ошуть з усього, що тільки можна, а твої командири кричать: помріть за батьківщину", – описав ситуацію в РОВ один із утікачів, мешканець Донеччини, у чаті профільного місцевого Telegram-каналу.
Він також зізнався, що воював проти України в лавах батальйону "Восток" із 2014 до 2019 рр. "Як тільки сказав Путін за загальну мобілізацію, я, не роздумуючи, пішов у військкомат у 22 (році. – Ред.) але коли побачив, що в підсумку відбувається, на*уй пішов у СЗЧ", – додав він.
Втрати російських окупаційних військ на війні в Україні зростають щодня – і командуванню треба кимось їх заповнювати. Тим часом кількість місцевих жителів, які втекли зі служби, стала також швидко збільшуватися.
Бригади розшуку і раніше приїжджали за місцем прописки втікачів, а коли не знаходили, то просто ставили позначку: мовляв, немає на місці і все. Тепер же, за словами співрозмовників OBOZ.UA в окупації, "все різко змінилося".
Наприклад, в окупованому Єнакієвому комендатура перевіряє на блокпосту цивільних чоловіків різного віку – як водіїв автомобілів, так і пасажирів автобусів. Вимагають паспорт, потім пробивають по своїй базі. Місцеві жителі кажуть, що "посилено шукають" СЗЧ і дезертирів.
Обурені місцеві жителі обговорюють, що законодавство РФ не дає права військовій комендатурі перевіряти цивільних. Але окупована територія, яку Росія вважає своєю, як була, так і залишається зоною беззаконня.
Ба більше, останнім часом у низці міст окупованої частини Донецької області групи розшуку з в/ч разом зі співробітниками військової поліції почали вриватися до будинків, де зареєстровані втікачі, перевертати все догори дном і цькувати їхніх родичів.
Причому це стосується як насильно мобілізованих, які від початку не збиралися воювати проти України, так і тих, хто раніше добровільно підписав контракт. Така ситуація, зокрема, склалася в Макіївці, Шахтарську та Горлівці.
Тим часом місцеві жителі продовжують наївно вірити, що "все це скоро припиниться". Хоча жодних передумов до цього немає.